Жінки в житті, творчості й долі Тараса Шевченка: лекція у Броварському краєзнавчому музеї від Марії Овдієнко | Трибуна

Національний герой і символ України Тарас Шевченко настільки відома особистість, що за 164 роки після його смерті, здавалось би, вивчений вздовж і впоперек. Проте український поет, прозаїк, мислитель, живописець, гравер, етнограф, громадський діяч Шевченко досить багатогранна особистість, тож дослідники його життя і творчості донині відкривають нові сторінки в його історії. Зокрема, що стосуються його жінок. Якщо вірити щоденникам і віршам Шевченка, то за життя він закохувався 9 разів.

Старший науковий співробітник Броварського краєзнавчого музею, видавчиня, краєзнавиця, поетеса, перекладачка, громадська діячка Марія Овдієнко життя і творчість Тараса Шевченка досліджує дуже давно. Сьогодні, у рамках тижня, присвяченому пам’яті Великого Кобзаря, Марія Григорівна прочитала всім охочим лекцію про жінок у житті, творчості й долі Тараса Шевченка. Серед озвучених фактів про щонайменше 10 Тарасових жінок, були як відомі, так і невідомі широкому загалу.

І якщо улюблена страва Шевченка – борщ із карасями, і тут все зрозуміло, то улюблений образ жінки Тараса Григоровича – це складний образ. Він збирав його по краплині протягом усього життя із жінок, які йому подобалися, починаючи зі своєї матері, що пішла з життя дуже рано, коли Шевченку було 3,5 роки, першого дитячо-підліткового кохання – дівчини-кріпачки Оксани Коваленко, і до Ликери Полусмак – останнього, також нещасливого кохання в Тарасовому житті.

Як зазначила Марія Овдієнко, у житті харизматичного Шевченка, який був душею компанії та володів приємним голосом, було багато жінок – як кріпачок, так і заможних, неосвічених і розумних та мудрих, зовсім юних і старших від нього. Із одними він пізнав щире кохання, з іншими – гірке розчарування в коханні, було немало інтрижок і просто дружнього спілкування. Були жінки і в його творчості – він написав картини фактично всіх своїх жінок та присвятив багатьом свої твори. Але доля так і не подарувала йому жодної, яку б він покохав на все життя і яка б так само покохала його і вони були б разом щасливими.

Ганна Закревська

Серед усіх жінок Шевченка складно виділити одну, кохання б до якої мало значний вплив на його життя і творчість, проте, на думку Марії Овдієнко, коханням всього його життя можна вважати молодшу за нього на 8 років Ганну Закревську – дружину полковника Платона Закревського, власника села Березова Рудка, що на Полтавщині. Шевченко вважав Ганну музою, символом краси, називав її «Ганна вродлива» і навіть на засланні зберігав квітку, яку зірвав із її сукні на балу. Він присвятив їй поему «Слєпая», а також поезії «Г.З.» та «Якби зустрілися ми знову…».

Також на засланні, в найтяжчі часи, він згадував Оксану Коваленко – перше своє кохання. Вони мешкали в сусідніх будинках у селі Кирилівка, дружили. Її образ він «закарбував» у вірші «Мені тринадцятий минало», і саме цей образ, на думку Марії Григорівни, це початок збірного образу жінки-ідеалу для Шевченка, тому дослідники називають Оксану «Шевченковою Беатріче».

Оксана Коваленко

До речі, Марія Григорівна розвінчала міф про те, Оксана була нещасною, стала покриткою (бо народила позашлюбну дитину), і що Шевченко тяжко це пережив. Проте дослідник Петро Жур, що досліджував життя Оксани Коваленко, з’ясував: вона ніколи не була покриткою, вона була заміжня і мала 2 доньки.

Третю, кого Шевченко згадував на засланні – це на 8 років старша за нього кравчиня польського походження Ядвіга Гусиковська, яка по-материнськи про нього дбала до заслання. Кохання Шевченка до вільної дівчини розбилося об пута кріпацтва.

Серед кохань Шевченка – Агата Ускова – дружина коменданта Новопетровського укріплення Ускова, яка підтримувала Тараса на 10-літньому засланні; 15-річна натурниця німецького походження Марія Європеус, яку Тарас «відбив» у художника Сошенка;  Марія Максимович – дружина близького друга Михайла Максимовича;  Феодосія Кошиць – донька священника, який не віддав її заміж за Шевченка; молода художниця Глафіра Псьол, а також 16-річна артистка Катруся Піунова.

Марія Європеус

Окрема сторінка в житті Шевченка – нерозділене кохання до Тараса старшої за нього на 6 років письменниці Варвари Рєпніної, яка першою розгледіла в ньому генія і навіть писала листи та просила помилування для Шевченка. Згодом Тарас Григорович присвятив їй поему «Тризна». Після його смерті Рєпніна виділила гроші на пам’ятник Шевченку.

Останнім почуттям, що спалахнуло в серці Шевченка – за пів року до його смерті, була любов до 20-річної Ликери Полусмакової, колишньої наймички, кріпачки. Ликера для Шевченка була останньою соломинкою, яка мала врятувати його від самотності, але… поет дізнався про численні зради з боку Полусмак, тож розірвав стосунки. Хоча після його смерті вона каялася на могилі Кобзаря, що вона з ним так вчинила.

Варвара Рєпніна

Шевченко мріяв одружитися – у нього було кілька спроб, хотів мати сім’ю, дітей, свій дім. Мріяв купити землю, навіть намалював хату, яку хотів побудувати. Проте жодна із жінок Шевченка так і не стала його дружиною і не народила від нього дитину. Хоча в дослідників є думки, що в нього можуть бути діти.

Загалом понад двогодинна лекція пройшла на одному подиху. Це було цікаво і пізнавально. Прикро, що на такий захід не залучають учнів ліцеїв.

Ликерія Полусмакова

Ми ж щиро дякуємо Марії Григорівні за велику любов до України, українського та просвітництво.

Фото на згадку

Читайте також

Джерело: Трибуна – Бровари