Згадуючи Аріадну Остапівну Лисенко – берегиню мистецького роду

11 січня мистецький Київ сколихнула сумна новина про смерть талановитої української піаністки, професора Національної Музичної академії ім. П.І.Чайковського, онуки видатного українського композитора Миколи Віталійовича Лисенка – Ради (Аріадни) Остапівни (1921-2021), яку вважали старійшиною роду Лисенків та берегинею мистецьких сімейних традицій.

11 січня мистецький Київ сколихнула сумна новина про смерть талановитої української піаністки, професора Національної Музичної академії ім. П.І.Чайковського, онуки видатного українського композитора Миколи Віталійовича Лисенка – Ради (Аріадни) Остапівни (1921-2021), яку вважали старійшиною роду Лисенків та берегинею мистецьких сімейних традицій.

Спадкоємиця видатного митця, Рада Остапівна усе своє життя присвятила служінню музичному мистецтву, яке оточувало її ще з дитячих років, сформувавши її яскраву творчу особистість. Талановита піаністка та чудовий музикант, вона була першою виконавицею творів багатьох українських композиторів, виступала з симфонічними оркестрами Федора Глущенка, Натана Рахліна, Миколи Колесси, Костянтина Сімеонова, Стефана Турчака та інших відомих музикантів.

Більше 60 років Рада Остапівна Лисенко віддала викладацькій діяльності. Навіть йдучи на пенсію у свої понад 90, вона завжди знаходила час для своїх студентів, прагнула допомогти їм мудрими порадами та методичними настановами. З особливою теплотою в голосів говорила про свою китайську студентку Сін-Сін-Ма, яка виявила неабияку увагу до творчості Миколи Лисенка, ретельно вивчаючи усю творчу спадщину видатного українського композитора, про якого ніколи не чула на Батьківщині. ЇЇ чудові інтерпретації багатьох фортепіанних творів Лисенка мали великий успіх, а кожний її виступ завершувався гучними оваціями…

Незважаючи на те, що ім’я Ради Остапівни тісно пов’язане з популяризацією творчості свого знаменитого дідуся, осягнути усю глибину його музики вона змогла не одразу. У молодості, як і більшість піаністів захоплювалася творчістю Бетховена, Моцарта та Шопена, лише у зрілому віці піаністка по новому змогла зрозуміти весь феномен мистецького обдарування та значення музики Лисенка у становленні української класичної композиторської школи.

Зростаючи у музичному родинному колі, Рада Остапівна успадкувала любов до української музики та української народної пісні. Можливо саме тому, вона у своїх концертах активно пропагувала твори відомих українських композиторів.

У своєму інтерв’ю Аріадна Лисенко згадувала:

«Справжню українську музику треба вміти відчути. Не механічно натискати клавіші, чи, як деякі модерністи, стукати кулаком під піаніно у пошуку нового звуку. А відчути — її свободу та шум просторого степу… Цього вчив мій дід».

Величезну увагу Рада Остапівна завжди приділяла Меморіальному будинку-музею Миколи Лисенка (де видатний композитор жив до своєї смерті у 1912 році), вона не лише була справжнім другом та легендою музею, виконуючи з нагоди пам’ятних дат кращі твори Миколи Лисенка, але і передала у його фонд чимало цікавих речей, пов’язаних з життям і творчістю Миколи Лисенка.

Друзі та колеги згадують її як шляхетну, освічену, сильну духом людину, яка величезну увагу приділяла збереженню родинних традицій та служінню українському музичному мистецтву.

Згадуючи Раду Остапівну, на сторінці Музею Лисенка у соцмережах зазначили:

«Сто років – для людського життя начебто й багато, але коли йдуть такі Люди, як Аріадна Остапівна Лисенко, приходить гірке відчуття, що цілий наш світ збіднів».

Джерело: Вечірній Київ