Залишки заводу у Григорівці: коротка історія про цукор, котрий перестав підсолоджувати
Збудований у далекому 1845 році поміщиками Мілевським і Комаровичем він остаточно втратив господарську рентабельність вже за незалежної України.
Результати зупинки цього “серця” Григорівки ви можете бачити на нашому відео.
Втім, історія заводу не така проста, як може здатися з першого погляду. Власне, станом на сьогодні можна говорити про кілька паралельних історій Григорівського цукрового заводу.
- Перша — РАДЯНСЬКА. Вона найоб’ємніша і закінчується 1971 роком. Ознайомитися з цієї чередою страйків і повстань до 1917 року і трудових досягнень після можна на нашому сайті (http://surl.li/kfqgv).
- Друга — ПАТРІОТИЧНА. Вона значно коротша і менш дистильована, адже йдеться про бій у листопаді 1918 року повстанців отамана Зеленого з гетьманцями Скоропадського, котрі засіли на заводі. Кого з них вважати своїми, українських повстанців чи представників Української держави?
- Є трохи ЄВРЕЙСЬКОЇ (Іона Зайцев), але найменш досліджена частина історії Григорівського цукрозаводу — ЕКОНОМІЧНА. Це з першого погляду здається, що всі ці перероблені буряки і вироблений цукор — дрібниці. Насправді саме економічні потужності заводу впливали на життя мешканців села, на його привабливість для приїзджих тощо. По суті, майже 150 років завод був тим, що зараз називають “містоутворюючим” підприємством.
Таким, що не лише запезпечував роботою мешканців села, але і був присутній в інших площинах життя (клуб, бібліотека, театр, гуртки тощо).
Зараз його територія це класична середземноморська суміш каменю і рослини. Попри все, труп заводу, його кістяк все ще може набути непритаманних собі і додаткових функцій.
1. Приміром, тут можна грати у страйкбол (тренуватися, в цілому).
2. Можна знімати готичненькі і атмосферні кліпи, адже місцями залишки заводу схожі на замок.
3. Зрештою, на Заході розвинений так званий “туризм руїнами”.
Атракція готова. Питання за наповненням.
Хоча, будьмо відвертими — найкращою пам’яттю про завод стане книжка чи фотовиставка про нього.
А ще краще — новий завод, потужне виробництво, котре вдихне життя у довколишні села над річкою Красною.
-
Обухівські демони на виїзді ласують святою водою у Красному -
Бароко не рококо, Васильків не Обухів -
У темному, темному лісі біля Григорівки стояла темна, темна капличка… -
Пекарі бога: як і куди розвіялося борошно з васильківської хлібниці -
Васильківський "дитинець" – мрія обухівського дослідника
