Заключний акорд в Боярській громаді (фото)

Заключний акорд в Боярській громаді (фото)
22 Січня 2025, 19:19
Поділитися:

Проєкт «НепрOSTі листи» завершив вручення листів у Боярській громаді.

Про це повідомляє ІА MKV з посиланням на facebook-сторінку проєкту “НепрOSTі листи”.

З червня 2024 р. в Боярській громаді було проведено 8 заходів та вручено близько 200 листів.

18 січня 2025 р., в День пам’яті остарбайтерів в Україні, в приміщенні Музею Миколи Пимоненка в с. Малютянка відбулася заключна зустріч у Боярській громаді в рамках проєкту «НепрOSTі листи», де родичам авторів та адресатів вручили символічні копії. Загалом по Малютянці знайдено 56 листів, написані 32 остарбайтерами. Пошук листів по Малютянці ініціювала староста Тетяна Якимчук. Пошуки рідних проводили бібліотекар Надія Холод, завідувачка музею Людмила Петраускене, науковий співробітник музею Надія Ціко та місцеві мешканці Ольга Яковенко, Наталія Смульська та Надія Заїка.

«Ці листи шукали шляхів до рідного дому 82 років. Це одна з найтрагічніших сторінок історії України, і, зокрема, нашого села Малютянка», – розповідає завідувачка Музею Миколи Пимоненка Людмила Петраускене.

Своє знайомство з діяльністю проєкту «НепрOSTі листи» його засновник Віталій Гедз запропонував присутнім розпочати з короткометражного документального фільму від Сектору правди «НепрOSTі листи» (режисер Марія Яремчук).

«У січні 1942 р. в місцевих газетах з’явилися запрошення на роботу до Німеччини і одразу почалася мобілізація працездатного населення. Здебільшого це були добровольці, які повірили німецькій агітації. Вже 22 січня 1942 р. з Києва відбув перший потяг, 1500 українців по суті відправилися в неволю. В лютому-березні 1942 р. з Німеччини починають надходити перші листи. Реальність разюче відрізнялася від реклами. Потік добровольців миттєво закінчився і акція набула примусового характеру. За допомогою поліції, жандармерії, підрозділів СС з кожного населеного пункту збирали молодь, відправляли товарними потягами до Третього Рейху», – продовжив свою розповідь після перегляду фільму Віталій Гедз.

Листи остарбайтерів проходили постійну перевірку, а тому написати прямо про важкі умови перебування на роботах не було можливим. Для попередження використовували «езопову мову». А якщо писали відкрито, то лист зафарбовувався. Так у Малютянці сталося з листом Василя Бондара та Катерини Заїки.

Значна частина мешканців Малютянки потрапила на роботи до Франції. Ставлення місцевого населення до остарбайтерів тут було дещо краще. «У городі за гроші купуєм фрукту, яблука, груші, виноград, – розповідає у листі до батька Володимир Юхименко. – У виходний день ходим у кіно, на бокс і другі розваги».

Гірка доля спіткала «східних робітників» і в неволі, і після повернення. «З 2 млн 400 тис. українців, яких вивезли протягом 1942-43 рр. з України, 100 тис. померли на чужині, ще 500 тис. потрапили в Сибір або виїхали до країн-союзників, – пояснює організатор проєкту «НепрOSTі листи», завідувач Макарівського історико краєзнавчого музею Віталій Гедз. – Додому повернулося лише 1 млн 800 тис. людей. Вони жили в важких умовах і намагалися приховати цей факт своєї біографії». Причина – цькування, періодичні допити в органах КДБ, нав’язування вини за перебування на німецькій території. Та й в Німеччині, на відміну від Франції, українці зазнали дискримінації.

За сім років роботи проєкту у його команди виникало питання, чому серед листів немає направлених в Німеччину. Навіть була версія, що вони відправлялися не через Київ. Але під час опрацювання листів с. Малютянка було виявлено відразу два листи написаних рідними до примусових робітників. Такими були листи Галини Бондар до Павла Бондара в Німеччину і Ольги Любавіної до Івана Любавіна. Останній лист цікавий тим, що є і зворотній лист від Івана до Ольги і ця переписка є цінною для подальшого аналізу.

З Малютянки гітлерівцями на примусові роботи було вивезено 77 осіб. Кожному робітнику дозволялося надсилати додому 2 листівки на місяць. Якщо людина працювала на військовому або секретному заводі листування заборонялося. Листівки були відкритими, без конверту, контролювалися цензурою. Тому часто остарбайтери висловлювались образно, езоповою мовою: «Живемо чудово, трішки краще за Сірка». Багато листів не дійшли до адресатів, бо після зняття окупаційного режиму в Києві були заарештовані органами НКВД на Головпоштамті та вилучені. Зараз вони зберігаються в Державному архіві Київської обл. У фонді «Листи радянських громадян на Батьківщину» близько 50 тис. листів.

Документів про колишніх остарбайтерів в ДАКО дуже багато: окрім листів остарбайтерів, є картотека остарбайтерів, які повернулися в Україну саме в Київську обл., є фільтраційні справи та фонд «Злочини фашистської влади проти населення України». Ці документи, як і всі документи окупаційної влади, були засекречені до 1988 р. на них був гриф «таємно». Але за часів Незалежності на них розповсюджувалася ще й дія закону «Про захист персональних даних»: 75 років мало минути, щоб доступ до цих листів став вільним. Цей строк минув у 2018 р. Нині доступ до цих документів є вільним для будь-кого.

Захід в Малютянці був заключним у Боярській громаді. Переважна більшість листів знайшли своїх адресатів, лише один лист з Тарасівки залишається у проєкті без пошуку..

____________________________________________________

Започаткувати проєкт «НепрOSTі листи» історика Віталія Гедза підштовхнула історія власного роду. Починаючи з травня 2018 р. спільно з кампанією «Пам’ять нації» та Державним архівом Київської обл. він провів понад 70 захохів з врученням близько 4000 копій листів. Наразі пошукова робота проводиться в колишньому Згурівському, Таращанському, Васильківському та Тетіївському районах Київської обл. Організатори закликають долучатися до проєкту науковців, краєзнавців, істориків, музейних та бібліотечних працівників, журналістів.

Якщо ви хочете ініціювати пошук листів остарбайтерів по своєму населеному пункту, напишіть запит на facebook-сторінку «НепрOSTі листи». Запит можна подати як особисто, так і від громади, від сільської ради, виконкому, від навчального закладу, відділу культури тощо. Очікується, що місцеві жителі-волонтери допоможуть знайти родичів авторів листів та адресатів.

Раніше ІА MKV повідомляло, що фільм про проєкт народжений у Макарові став лауреатом Міжнародного фестивалю історичного кіно

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Макарівщини.



Джерело