Йосип Зекцер — зодчий, який вмів будувати з комфортом

Серед плеяди видатних архітекторів початку минулого сторіччя, особливе місце посідає Йосип Абрамович Зекцер (1867-1933), що подарував нам чимало перлин житлової забудови епохи київського модерну.

І хоча його ім’я не є таким відомим, як Владислава Городецького чи Володимира Ніколаєва, спадщина цього зодчого відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні архітектурного обличчя Києва початку ХХ сторіччя.

Розквіт творчості Йосипа Зекцера припадає на період з 1901 по 1915 роки: у цей час за його проєктами у Києві були зведені близько 30 прибуткових будинків, які вирізнялися не стільки зовнішньою привабливістю, розкішним ліпним декором чи оригінальністю фасаду, а прекрасним плануванням та технічним оснащенням, що набагато випереджало свій час. Слід зазначити, що деякі з його будинків, збудовані понад 100 років тому, досі відносяться до елітного житлового фонду нашої столиці.

На жаль, біографічних відомостей про зодчого відомо досить небагато. Деякі факти про нього, дійшли до нас завдяки історику та краєзнавцю Михайлу Кальницькому, який свого часу познайомився з донькою архітектора — Олександрою Хелемською (Зекцер).

Йосип Зекцер у молоді роки. Фото з відкритих джерел

Відомості щодо точної дати його народження суперечливі: у різних джерел зазначено 23 або 24 червня 1867 року, хоча за спогадами доньки, рік його народження вказаний — 1866.

Йосип Зекцер походив з родини заможних єврейських купців Вінниці. Відомо, що батьки хотіли бачити сина рабином, але він обрав архітектуру.Після закінчення Вінницької чоловічої гімназії, він вчився в Олександрівському реальному училищі у Полтаві, а у 1885 вступає до Харківської політехніки, де успішно здобуває кваліфікацію будівельного техніка.

Йосип Зекцер у робочому кабінеті на Пушкінській. Фото з книги «Зодчество та зодчі»

Згодом, Йосип їде до Європи для удосконалення своєї майстерністі, де впродовж кількох років вивчає новітні тенденції в архітектурі Парижу, Відня, Берліну та інших європейських міст. Деякі архітектурні елементи йому припадали настільки до вподоби, що він часто відтворював їх у власних спорудах.

Розпочинає свою кар’єру молодий архітектор у рідній Вінниці, де впродовж трьох років працює над будівництвом обласної психіатричної лікарні. До вінницького періоду творчості належать Пивоварний завод братів Вахневських та тютюнова фабрика Зільбермана.

Психіатрична лікарня у Вінниці — перший будівельний досвід архітектора. Фото з відкритих джерел

На запрошення інженера Кривцова, який працював із Йосипом Зекцером під час будівництва лікарні, молодий зодчий перебирається до Києва для будівництва прибуткового будинку на Десятинній, 3. На відміну від більш відомих проєктів майстра, ця будівля не виглядає такою яскравою, проте йому вдалося гарно себе зарекомендувати, одержавши чимало інших замовлень та навіть відкрити у Києві власне архітектурне бюро.

Для купця Гронфайна Йосип Зекцер збудував справжній готичний замок. Фото з відкритих джерел

На думку дослідників творчості Зекцера, своєму успіху зодчий завдячував п’ятирічному європейському досвіду, що допоміг йому опанувати провідні тогочасні архітектурні ідеї та вільно працювати з різними художніми стилями. Крім того, у своїх проєктах він завжди намагався максимально ефективно використати усю ділянку забудови, чим істотно відрізнявся від багатьох своїх колег.

Будинок Мороза вважався вершиною будівельних технологій свого часу. Фото: Інна Кабанова

Одним із перших своїх великих архітектурних замовлень Йосип Зекцер виконав у 1901 році на замовлення київського адвоката Григорія Богрова, який мав досить скандальну репутацію. Кияни вважали, що свій капітал відомий юрист здобув завдяки аферам та успішній грі у карти. Однак через 10 років, син адвоката Дмитро Богров перевершить погану репутацію батька, смертельно поранивши в Київській Опері тогочасного Прем’єр-Міністра Російської імперії Петра Столипіна.

Прибутковий будинок адвоката Григорія Богрова з надбудованою мансардою. Фото: Тетяна Асадчева

Прибутковий будинок Богрова знаходиться за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 4. Тривалий час там розміщався готель Санкт-Петербург, зараз у будинку завершується реставрація та надбудована мансарда, яка вже спричинила серед киян дискусії. За проєктною документацією, реставраційні роботи планують завершити до кінця року.

Будинок Іполіти Роговської на Великій Житомирській. Фото: Тетяна АсадчеваДекор стелі є витвором мистецтва. Фото: Антон Короб.

Цікаво, що за деякий час, архітектор відтворить майже повністю фасад цієї споруди для своєї іншої замовниці — пані Іполіти — Целестини Роговської. Його можна знайти за адресою: Велика Житомирська, 8 б.

Іншим цікавим проєктом архітектора Зекцера стає прибутковий будинок та інститут лікаря Йосипа Гарлинського (вулиця Ярославів Вал, 4).

Будинок лікаря Гарлінського на вулиці Ярославів Вал. Фото: Тетяна АсадчеваДеталі інтер’єру у під’їзді. Фото: Антон КоробУ будинку збереглися старовинні двері та скринька для листів. Фото: Антон КоробПоручні часів модерну вражають оригінальністю форми. Фото: Антон Короб

На його замовлення у 1906-1908 роках архітектор будує досить оригінальний п’ятиповерховий будинок. На першому поверсі розташувався «Інститут фізичних методів лікування», який очолював власник маєтку та санаторій-пансіон для осіб з нервовими розладами, решта поверхів, яку складали добре оснащені квартири від 4 до 9 кімнат, могли здаватися в оренду пацієнтам або ж гостям лікаря.

Незважаючи на деякі перепланування, будинок чудово зберігся до сьогодні і є чудовим взірцем архітектури київського раціонального модерну.

Прибутковий будинок на Грушевського. Фото: Sergey.UAФрагмент фасаду. Фото: Sergey.UA

У цей час архітектор працює також над прибутковим будинком Леонтовича на Грушевського, 16, оздобленого декоративними вставками з рослинним орнаментом, притаманним архітектурі модерну або артнуво (як часто називають це стиль на заході). У цьому будинку тривалий час проживав відомий український композитор Георгій Майборода, про що свідчить меморіальна дошка на будівлі.

На вулиці Саксаганського Йосип Зекцер побудував два будинки для господарів з однаковими прізвищами та іменами — Оскар Каміонський, які не були пов’язані родинними зв’язками (Саксаганського, 58 та 72). Щоправда, професії у двох Оскарів були зовсім різні: один був відомим лікарем, а інший — видатним оперним співаком (баритоном), якого порівнювали з видатним італійцем Маттео Баттістіні.

Будинок співака Оскара Каміонського. Фото: Тетяна АсадчеваЖіночій маскарон прикрашає фасад споруди. Фото: Тетяна Асадчева

Одним із найбільш відомих творінь видатного зодчого є прибутковий будинок, збудований у 1910-1912 роках для чеського підприємця Карла Баксанта — Пушкінська, 21. Своїм центральним бароковим фронтом та готичними вікнами у еркерах, будинок нагадує європейську архітектуру орнаментального модерну.

Будинок Баксанта, де проживав Йосип Зекцер. Фото: Тетяна Асадчева

Тривалий час у маєтку Баксанта, у квартирі №5 проживав і сам архітектор, також тут містилося його власне бюро. У радянські часи в будинку роздавали квартири видатним діячам культури та мистецтв — на фасаді є декілька меморіальних табличок, зокрема композитору Костянтину Данькевичу та диригентові Веніамінові Тольбі.

Фронтон будинку. Фото з відкритих джерелФрагмент фасаду. Фото: Тетяна АсадчеваОригінальне оздоблення балконів. Фото: Тетяна АсадчеваУ під’їзді будинку також збереглися оригінальні елементи декору. Фото: Тетяна Асадчева

Цікавою особливістю є те, що фасад будинку прикрашений листям каштану (який у радянські часи стане символом нашого міста). До речі, каштанова тематика була досить популярною для архітектора: листя каштану прикрашає ще один будинок Зекцера за адресою: Пушкінська, 41 побудований у 1908-1910 роках для лікаря Гусєва. На жаль, в радянські часи будинок перепланували під комунальні квартири, тому з оригінального декору та планування тут мало що збережено.

Готель Прем’єр-палац. Фото з сайту готелюФрагмент декору фасаду. Фото: Тетяна Асадчева

Забудова вулиці Пушкінської щедра на архітектурні шедеври Йосипа Зекцера, проте мало хто знає, що він подарував киянам ще одну чудову споруду — Palast Hotel або ж п’ятизірковий готель Прем’єр Палац, який знаходиться на розі вулиць Пушкінської та бульвару Шевченка за адресою: Бульвар Шевченка 7/29, який вважається найстарішим київським готелем та єдиним дореволюційний, який зберігся до нашого часу у тій самій будівлі. Хоча будинок свого часу сполучили із будинком №5 на бульварі Шевченка, побудованого за проєктом відомого одеського зодчого Адольфа Мінкуса.

Проєкт фасаду та план поверху будинку купця Берла Мороза. Фото з книги «Зодчество та зодчі»

Іншою беззаперечною перлиною архітектурної спадщини Йосипа Зекцера слід вважати прибутковий Будинок Мороза на розі вулиць Володимирської та Льва Толстого, зведений у 1910-1912 роках у співавторстві з Дмитром Торовим. Цей 7 поверховий «монстр», створений у еклектичному стилі з рисами французького бароко здавався тогочасним киянам справжнім гігантом. У радянські часи в ньому жили переважно відомі вчені та академіки, тому його часто називали у «професорським будинком». Вестибюль під’їзду прикрашає витончена жіноча скульптура, у під’їзді можна побачити оригінальне освітлення, а в інтер’єрах деяких квартир, за свідченнями очевидців, частково збереглися елементи оздоблення.

Скульптура у під’їзді будинку Мороза. Фото: Антон Короб

Серед відомих «орендарів» комерційних приміщень будинку Мороза були гастроном, численні кав’ярні, кафе та кондитерські, комісійна контора, більярдна, кравецька майстерня, магазин корсетів, приватна бібліотека, книжкова крамниця та навіть «вегетаріанське» (без застосування натуральної шкіри) взуття.

Будинок трестів на Хрещатику. Фото: Elena Borisova

Творчий тандем Йосипа Зекцера та Дмитра Торова подарував нашому місту ще одну цікаву пам’ятку архітектури у стилі пізнього модерну. Це прибутковий будинок Іллі Закса на вулиці Хрещатик, 6, зведений у 1911-13 роках. На той час це був новий тип висотної споруди, яка нагадує скоріше офісне приміщення, ніж житлову забудову. Тривалий час семиповерхова споруда була найвищою серед старої забудови Хрещатика.

У радянські часи будинок був також відомий під назвою Будинок трестів. Фасад кам’яниці Закса прикрашає барельєфом-реплікою на твір бельгійського скульптора Костантена Меньє «Тріумф праці». Цей будинок, незважаючи на пережиті ним 2 пожежі, один з небагатьох споруд історичної дореволюційної забудови вулиці, яка збереглася до наших часів.

Репліка тріум праці на фасаді будинку трестів. Фото з відкритих джерелКостантен Меньє «Тріумф праці». Фото з відкритих джерел

Після революції будівництво прибуткових будинків припинилося, однак відомий зодчий залишився у Києві та очолював ремонтно-будівельний відділ міського комунального господарства. Родина проживала досить бідно, а сам архітектор досить швидко постарів.

Про цей період життя і творчості Йосипа Зекцера, на жаль, інформації майже не збереглося, як і не збереглося майже його креслень та конкурсних проєктів.

Йосип Зекцер з донькою Олександрою. Фото з книги «Зодчество та зодчі»

На сьогодні, ми лише знаємо, що останні моменти життя Йосипа Зекцера були пов’язані з одним із найбільш відомих його шедеврів — будівлею лікарні невідкладної допомоги: вулиця Рейтарська, 22. Розкішна будівля у стилі флорентійського ренесансу, якій, мабуть, немає аналогів в Україні, яскраво виділяється на фоні іншої історичної забудови нашого міста. Вважається, що на створення цього шедевру майстра надихнула архітектура Мадриду та Флоренції. На жаль, на цей час, споруда є занедбаною і поступово руйнується…

У цій будівлі завершився земний шлях архітектора. Фото з відкритих джерел

У 1933 році з Йосипом Зекцером трапився нещасливий випадок, який дивовижним збігом обставин нагадує про трагічну загибель іншого легендарного архітектора — Антоніо Гауді. Ця подія сколихнула тогочасні київські газети та навіть знайшла своє відображення у повісті «Майстер та Маргарита» Михайла Булгакова у сцені смерті Берліоза…

Повертаючись до Йосипа Зекцера, як розповідають очевидці того дня, одна панна, гуляючи вулицею, ненароком його штовхнула і 66 річний зодчий впав прямо під колеса трамваю. За спогадами доньки архітектора — Олександри Хелемської, її батька з тяжкими травмами привезли саме до лікарні на Рейтарську, 22. Персонал оточив його підвищеною увагою та турботою, знаючи, що він автор цієї неймовірної споруди. Передчуваючи близьку смерть, архітектор відмовився від операції та наркозу. Останніми його словами стала фраза:

«Я дуже багато будував, нехай тепер будують інші…»

З трагічного моменту вже пройшло майже 90 років, архітектура нашого міста дуже змінилася: прийшли інші архітектори, які подарували Києву чимало цікавих і не дуже споруд…

Будівля на Рейтарській. Фото з відкритих джерел

Проте, розкішні прибуткові будинки, збудовані понад 100 років тому Йосипом Зекцером, продовжують прикрашати історичний центр міста. Саме завдяки таким старовинним та вишуканим спорудам створюється неповторна атмосфера тієї частини Києва, яку дуже люблять багато поколінь киян та гостей нашого чудового міста.

Джерело: Вечірній Київ