Яким був Макарів у 1956 році: шлях до статусу селища міського типу

30 грудня 1956 року село Макарів на Київщині офіційно отримало статус селища міського типу. Сьогодні важко уявити, яким було життя населеного пункту в той період, однак архівні документи та спогади дозволяють відтворити цілісну картину Макарова середини 1950-х років — часу відбудови, змін і поступового зростання.

Минуло вже понад десять років від завершення Другої світової війни, однак її наслідки й досі відчувалися. Макарів одночасно відновлював зруйноване та розбудовував нову інфраструктуру, набуваючи рис адміністративного й господарського центру району.

Органи влади та управління

Уже п’ять років у Макарові функціонувала нова будівля районної ради депутатів трудящих, у якій розміщувався виконком та його відділи — фінансовий, сільського і колгоспного будівництва, торгівельний та інші. Виконавчий комітет очолював Тимофій Танцюренко. У 1956 році відділи торгівлі та комунального господарства було ліквідовано, а на їхній базі створено районний комбінат комунальних підприємств.

У цей же період добудовувалося приміщення Макарівського районного комітету КП(б)У, яке введуть в експлуатацію вже у січні 1957 року.

Велику роль у житті населеного пункту відігравала сільська рада депутатів трудящих, яка контролювала роботу промислових підприємств, опікувалася благоустроєм і розвитком містечка. При раді діяло 11 постійних комісій, у роботі яких брали участь понад 100 депутатів. Саме з ініціативи ради у 1956 році в Макарові було завершено асфальтування доріг.

Господарство та промисловість

Станом на 1956 рік у Макарові діяли колгоспи імені Кірова та імені Хрущова (останній уже за рік буде перейменовано на «Комуніст»). Продовжували роботу 2-га МТС (у майбутньому — частина Калинівської «Сільгосптехніки») та артіль імені Чкалова, яка згодом стане основою макарівського побуткомбінату.

Важливим промисловим об’єктом був Макарівський райхарчокомбінат, що підпорядковувався Київському облвиконкому. Тут працювали консервно-переробний, ковбасний, карамельний і хлібопекарський цехи. Підприємство виготовляло хлібобулочні вироби, пряники, цукерки, ковбаси та плодово-ягідну консервацію. Очолював комбінат Олексій Пустовойтов.

У районі сучасної вулиці Варшавської (колишньої Пушкіна) продовжував роботу Макарівський молокозавод.

Соціальна сфера та інфраструктура

У 1956 році Макарівський районний військкомат переїхав до нового двоповерхового приміщення на північній околиці населеного пункту. Його керівником був підполковник Слабинський.

Третій рік поспіль функціонували нові приміщення районної лікарні, яку очолював хірург Костянтин Зубков — талановитий лікар, умілий керівник і господар. Саме за його керівництва на території лікарні з’явився парк із фонтанами та штучним озером, де плавали лебеді. Зубков володів вісьмома мовами й особисто спілкувався із зарубіжними делегаціями без перекладачів.

Нове приміщення отримав і районний відділ міліції, у підпорядкуванні якого перебувало також райбюро ЗАГС.

Станом на 1956 рік Макарівський райдержархів розміщувався у будівлі на вулиці Богдана Хмельницького. Архів займав дві кімнати загальною площею 34 м² та зберігав понад 17 тисяч одиниць зберігання у 130 фондах. Того ж року відбулася зміна керівництва: А. Гесаминенко передав справи Ю. Палієнку.

Уже третій рік у Макарові працювала автоколона, більш відома мешканцям як автопарк. Завершувалася електрифікація селища, добудовувалися корпуси Міжколгоспного будівельного підприємства, а наприкінці року було введено в експлуатацію нову електропідстанцію.

Освіта, культура і повсякдення

Освіту макарівці здобували у середній школі, а за книжками зверталися до районних бібліотек — дорослої та дитячої. У містечку діяв Будинок культури, а Макарівський народний театр, яким керував режисер Герман Черешньов, вважався одним із найкращих у Київській області.

У грудні 1956 року у приміщення, яке звільнив Макарівський районний військкомат, було створено Макарівське медичне училище, шляхом відмежування від Київського медичного училища №1 . Початковий контингент. закладу становив 60 студентів за спеціальністю «Медична сестра». З 1957 р. кількість студентів збільшилася на 60 осіб за спеціальністю «Фельдшер».

На Городищі працювали павільйони з промисловими товарами, де свою продукцію представляли колгоспи району. Виходила районна газета «Сталінський заклик», яку редагував Григорій Забзалюк. У січні 1956 року в центрі Макарова, поруч із сільмагом, відкрився новий продовольчий магазин.

У цей час у Макарові діяла лише Свято-Ільїнська церква з зареєстрованою громадою. Водночас влада послідовно вела політику її ліквідації — у 1968 році храм буде знято з реєстрації, а громаду закрито.

Напередодні змін

Макарівщина ще не пройшла десталінізацію: у селі існувала вулиця Воровського, а перед будівлею райвиконкому стояв бюст Сталіна. Водночас населення постійно зростало, і за неповними даними 1956 року Макарів уже досяг довоєнних показників чисельності мешканців 1939 року.

Рішення, яке змінило статус

З урахуванням усіх цих досягнень 30 грудня 1956 року рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 981 «Про віднесення до категорії селищ міського типу окремих населених пунктів Київської області» Макарів отримав статус селища міського типу, а Макарівська сільська рада була перейменована на селищну.

Показово, що новина про зміну статусу Макарова так і не з’явилася на сторінках районної газети — ані наприкінці 1956-го, ані на початку 1957 року. Проте саме це рішення стало важливою віхою в історії населеного пункту, який поступово перетворювався на повноцінний адміністративний і культурний центр Макарівщини.

Раніше ІА МКВ писало про Іллю Любомирського майстра фотографії з Макарова…

Найактуальніша інформація та новини Макарівщини в нашому Telegram-каналі та у фейсбуці