Як відбудовували Київ після Другої світової війни

Київ не був ущент зруйнований після Другої світової, але від багатьох споруд лишилися тільки стіни чи фундамент. Перед відступом німці зруйнували та спалили забудову лівого берега і деякі об’єкти на правому. Окрім того, частина будинків постраждала від бомб. Згідно зі звітом 1944 року, місто втратило 39,2% житлового фонду. Тільки в центрі Києва 324 будівлі були пошкоджені або зруйновані, у багатьох із них залишалися лише тримальні стіни — коробка. Точної статистики щодо відновлення немає, але близько половини будинків у центрі вдалося реконструювати.

Перші уявлення кращих архітекторів СРСР про майбутній вигляд Києва стосувався переважно його центру. Архітектурні проєкти відбудови центру Києва виглядали як дорогі святкові короваї. А саму архітектуру того часу називали “сталінським ампіром”. Втім, більшість з них так і залишилися на ватманах.

Історики розповідають, що смак декоративної заможності тоді вже міцно висів у повітрі, і його добре відчували провідні архітектори. Які до того ж не бідували. Згодом радянське керівництво випустило постанову про усунення надмірностей у проєктуванні та будівництві.

У 1944-1950 роках головним архітектором міста був Олександр Власов. На посаду його запросив Микита Хрущов 1945 року. Саме під його керівництвом відбудовували більшість споруд, які були пошкоджені окупантами.

Загалом, плани архітектора були амбітними. Він говорив, що потрібно “відновити кожну коробку, яка може бути відновлена”. Головна мета була надати людям житлову площу, де б вони могли жити. Ситуація з житлом була критичною. Навіть керівники підприємств не завжди мали зручного помешкання, а про решту населення годі було говорити. Тому перешочергово відбудовували не ті споруди, які мали цінність, а ті, що були придатні для життя.

Більшість будівель з пошкодженим фундаментом, зруйнованими перегородками та перекриттям дійсно відновили. За словами істориків, були відновлені та досі прикрашають столицю України більше 200 будівель. Здебільшого відновлювали будинки у центральних кварталах Києва. Але є приклади і в Георгіївському провулку, на вулицях Володимирській та Великій Васильківській, а також у Соцмісті, Новій Дарниці й Солом’янці.

При цьому, аби покращити планування, інтер’єри відновлених об’єктів часто змінювали навмисно. Квартири у багатьох колишніх прибуткових будинках за радянських часів стали комунальними, що завдавало цілої низки побутових незручностей їхнім мешканцям. Архітектори ще у другій половині 1930-х пропонували замість них зводити одно-двокімнатне житло для окремих родин. Тому у повоєнні роки комуналки перетворювали на менші квартири з окремими санвузлами. Для розподілу великих квартир пробивали нові двері на сходову клітку, іноді створювали додаткові коридори. Пожежні виходи переробляли на незалежні під’їзди. Така реконструкція покращувала побут городян.

Відновлення Хрещатика

У 1944 році було прийняте рішення про розширення Хрещатика для післявоєнної реконструкції.  Києву, як новій столиці УРСР, був потрібен новий вигляд головної вулиці — більш урочистий, із розмахом. Тому під знесення потрапило близько 30 пошкоджених, але цілком придатних до відновлення будівель.Здебільшого постраждала перша лінія забудови непарного боку.

Вважається, що саме Власову належить радикальна ідея: розширити Хрещатик майже вдвічі, до 75 м проти 35 довоєнних. До створення сучасного проспекту з озелененням і променадом старий Хрещатик був значно вужчий. Вулиця поступалася бульвару Шевченка, її можна було порівняти з Володимирською, Червоноармійською та Саксаганського. Крім того, забудова довоєнного Хрещатика була надзвичайно щільною, що характерно для кварталів кінця XIX — початку ХХ століть. Деякі архітектори стверджували, що загибель довоєнного Хрещатика від пожежі є прямим наслідком щільності його забудови.

На звільненому від руїн просторі передбачалися широкі тротуари для прогулянок. Цей задум і був втілений у життя.

Так, довелося розібрати вигорілу зсередини будівлю міської думи на Лютеранській, 8, яка з парного боку Хрещатику перегороджувала сучасний Майдан Незалежності.  Під час війни Дума постраждала від пожеж, однак стіни вціліли. Це давало змогу її реконструювати. Проте плани зі створення нового Хрещатика передбачали тут відкритий простір, тому будівлю Думи, незважаючи на можливість відновлення, розібрали.

Будинок Гінзбурга

Під знесення потрапив і “хмарочос Гінзбурга” — найвищий житловий будинок довоєнного Києва (8–12 поверхів), зведений у 1910–1912 роках за проєктом архітекторів Мінкуса та Троупянського. 

Будинок Гінзбурга підірвали 24 вересня 1941 року, однак вибух знищив дім не повністю. Фрагмент, що залишився цілим, розібрали вже в післявоєнний час для зведення на його місці сучасного готелю “Україна”.

Така ж доля спіткала і вцілілі споруди, які заважали розширенню вулиці. Зокрема і Будинок оборони, який знаходився на сучасній Європейській площі на місці готелю “Дніпро”.

У 1944 році був оголошений конкурс на відновлення Хрещатика, який тривав три роки. Участь у ньому брали найкращі архітектори Союзу, які запропонували близько двадцяти проєктів, що передбачали віадук через вулицю, багаторівневі розв’язки з тунелями, башти-кампаніли, «античні» пантеони, помпезні театри та барочні міські ради. У підсумку були визначені лауреати, роздані премії, але жодну з розробок не запустили в реалізацію.

Конкурс дозволив відібрати не тільки ідеї, але й архітекторів. Під керівництвом архітектора Власова у другій половині 1940-х років розгорнулися масштабні роботи з подальшого проєктування Хрещатика. Реальна забудова нового сталінського Хрещатика почалася в 1949 й тривала до 1960 року.

Хрещатик, 13–17

Незважаючи на недовершеність низки проєктів, на Хрещатику встигли реалізувати велику кількість прекрасних будівель. Першою з них став будинок на Хрещатику 13/2, творіння архітекторів Власова, Добровольського та Приймака.

Хрещатик, 25

Одна з найбільш відомих будівель сталінського Хрещатика — «Будинок із зіркою», під номером 25, побудований у 1954 році за проєктом архітекторів Добровольского, Малиновського, Приймака, Созанського й інших. Маючи 13 поверхів, цей будинок деякий час був найвищим у Києві.

Друга світова стала поштовхом до серйозних змін у зовнішньому вигляді головної вулиці Києва. Руйнування позбавили нас низки цікавих будівель, що запам’ятовуються, але в той самий час відкрили нові можливості — вулиця стала більш просторою, а також стилістично та концептуально ціліснішою.

Під час підготовки матеріалу були використані джерела: 

https://nv.ua/ukr/kyiv/kijiv-pislya-drugoji-svitovoji-viyni-yak-bula-zruynovana-i-yak-vidbudovuvalasya-stolicya-istoriya-kiyeva-50245733.html

https://birdinflight.com/architectura-uk/20220418-kyiv-reconstruction.html

https://vechirniy.kyiv.ua/news/52526/

https://pragmatika.media/ru/pisljavoiennij-hreshhatik-cina-pitannja/

Читайте також: Монумент “Батьківщина-мати” в Києві: цікаві факти та історія створення найвищої скульптури в Європі