“Як іду на якийсь концерт, завжди беру із собою бубон. Дивись і на сцені виступлю”

Автор Visnik, Опубліковано: Березень 26th, 2019

Михайло Ярема вибиває у бубон під акомпанемент баяніста Василя Заболотного

Під час нещодавнього святкування Масляної у Стовп’ягах (Переяслав-Хмельницький р-н.) 68-річний Михайло Ярема із Гречаників привертав до себе неабияку увагу глядачів вибиванням у бубон. Він завзято та емоційно це робив під українську народну польку, яку награвав баяном Василь Заболотній, який є музичним керівником кількох вокальних гуртів Переяславщини.

– Вибивати у бубон я почав ще в дитинстві, – після виступу каже Михайло Павлович. – Цьому мене навчила мати. А ось мій батько (його також вже немає в живих) був гарним гармоністом. Так що я із сім’ї музикантів. Загалом мені дуже подобається виступати на сцені. Ось і сьогодні, збираючись на Масляну, прихопив із собою бубон. А оскільки стовп’язький ансамбль “Берегиня” участь у цьому святі не бере і нашого музичного керівника Владислава Брика немає, то попросив Василя Заболотного підіграти мені якусь веселу мелодію. Він зіграв польку, а я експромтом бив у бубон. Ох, і люблю я це діло. Ото день і ніч вибивав би у бубон і не втомився б від цього.

Михайло та Ніна Яреми на святі Масляної у Стовп’ягах

Скільки років моєму бубону, вже й не згадаю. Але добре знаю, що він дуже старий. Вже кілька разів рихтував його. Замість шкіри я натягую плівку із мішка з-під мінерального добрива. Такий бубон значно якісніше і гучніше звучить, – сказав бубоніст і тут же вибив веселу мелодію на своєму музичному інструменті. – Щодо фабричного бубону, то він дещо приглушує звук. А особливо він погано звучить, коли підмокне. Мій же бубон не боїться ані снігу, ані дощу, якщо, бува, концерт проходить просто неба.

По правді сказати, якби мені хтось подарував новий бубон, то я у ньому все одно натягнув би щільну плівку, а нове полотно викинув. Колись у Переяславі був магазин, де продавалися музичні інструменти. А зараз за ними треба їхати до Києва. Хоча не так давно внук по Інтернету видивився мені новий бубон, але грошей на нього я поки що не маю. Внучок у мене молодець. Оце приходить із школи і давай грати на гармошці. А я тут як тут зі своїм бубоном. Та він вже й колотушкою вміє вправно володіти. Сподіваюся, незабаром він перевершить і мене своєю грою на бубоні. Я ж під будь-яку мелодію можу підлаштуватися. Тож, як йду кудись на концерт, завжди беру із собою бубон. А потім прошу баяніста виступити зі мною дуетом на сцені. Мені приємно, що публіка такі виступи обожнює, адже плескає, не шкодуючи долонь.  

Чи пам’ятаю свій перший бубон? Так! Він був саморобний. Мій батько його зробив із лозового обідка та шкіри якоїсь тварини. Тоді шкіру на бубон вичиняли за спеціальною технологією навіть із собак та котів.  

– Мені до душі захоплення мого Михайла, – каже дружина Михайла Яреми 67-річна Ніна Михайлівна. – Нехай краще на сцені виступає, аніж чимось нехорошим займається. Я родом із села Вінинці. А із Михайлом познайомилася у клубі, що був при швейній фабриці у Переяславі. Я працювала швачкою і жила в гуртожитку. А Михайло із хлопцями їздив до нас гуляти із Гречаників.

– Ой та де нас тоді, молодих парубків, не носило. Любив я і потанцювати, і поспівати, і погуляти, – з усмішкою на обличчі сказав Михайло Павлович. – Та й зараз час від часу я влаштовую для своїх сусідів посиденьки на вулиці під живу музику. Ось приїдете до нас влітку і самі в цьому переконаєтеся.

Подружжя Ярем народило і виховало двох доньок – Тетяну та Наталю, які подарували їм чотирьох онуків.

– Мені дуже хочеться, аби усі мої онуки грали на музичних інструментах. Так  династія музикантів у нашій родині буде продовжуватися, – сказав наостанок Михайло Ярема.

Олена МАТВІЄНКО

–

Джерело: Вісник Переяславщини