Вибори Президента України: тривога, надія та сподівання…

Мою рідну Украіну всі роки гвалтують.

Плаче вона моя рідна та люди не чують

Захлинаеться сльозами мила моя ненька

Ніхто за тебе не вступився, бідна ти, рідненька.

Люди, люди, скільки можна неньку не любити,

Як би була любов ваша – всеб змогла стерпіти.

Зараз треба об’єднатись у своій любові,

Не дамо матір рідненьку Нікому й ніколи.

Краще нас ніхто не буде іі так любити,

Схаменіться людоньки, треба щось робити.

Роботящі нащі люди тяжко так працюють,

А чомусь ми не живемо, а чомусь бідуєм.

Бо не треба нашу неньку за грощі “здавати”

Треба думати усім та мізки включати.

Джерело: Громада Миронівщини