Втрата – помер академік Іван Петрович Стогній
25 травня навіки зупинилося серце академіка академії педагогічних і соціальних наук, доктора філософських наук, професора, першого ректора університету, заслуженого працівника освіти України, лауреата Міжнародної премії імені Григорія Сковороди, повного кавалера ордена «За заслуги», почесного громадянина міста Переяслав-Хмельницького (1996 року) Стогнія Івана Петровича.
Народився Іван Петрович 16 липня 1934 року на Харківщині в селі Стогнії Золочівського району. Освіту здобував у Бігданівській початковій школі, Одноробівській семирічній та Золочівській середній школі №1. Після закінчення пройшов службу в збройних силах Радянської Армії в десантних військах спочатку в Костромі, а потім у Москві. Продовжив навчання на філософському факультеті МДУ імені М.В.Ломоносова (1955-1960 рр.).
По закінченню навчання Іван Петрович викладав філософію в Харківському юридичному інституті, Великолукському державному педагогічному інституті. Завідував кафедрою філософії Київського технічного інституту харчової промисловості (нині Національний університет харчових технологій).
1966 року в Інституті філософії Академії наук УРСР захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук «Працелюбність як моральна якість особистості».
1984 року в МДУ імені М.В. Ломоносова захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук «Праця і моральний розвиток особистості». З 1986 року Іван Петрович – доктор філософських наук, професор кафедри філософії.
З липня 1987 року спочатку проректором філіалу Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького, а потім першим ректором Переяслав-Хмельницького інституту імені Г. С. Сковороди, що в 2002 році отримав статус університету, було призначено доктора філософських наук, професора Івана Петровича Стогнія.
Іван Петрович – перший ректор вузу, незмінний завідувач кафедри філософії, доктор філософських наук, професор, заслужений працівник освіти України, академік Російської академії педагогічних і соціальних наук. Ім’я Івана Петровича внесено в довідник «Імена України», у «Міжнародний довідник видатних особистостей», він нагороджений «Медаллю почесті II тисячоліття» від Американського біографічного інституту, Почесною грамотою Верховної Ради України, Міжнародною премією імені Григорія Сковороди, орденами «За заслуги» І, ІІ і ІІІ ступеню, йому присвячено статтю у «Філософському енциклопедичному словнику України».
Ректорат, професорсько-викладацький склад університету та кафедри філософії, профспілковий й трудовий колективи і студенти глибоко сумують та висловлюють співчуття родині та близьким Івана Петровича. Світла та Вічна Пам’ять. Царство Небесне!
Прощання з доктором філософських наук, професором, першим ректором університету, Заслуженим працівником освіти України, лауреатом Міжнародної премії імені Григорія Сковороди, кавалером ордена «За заслуги», почесним громадянином міста Переяслав-Хмельницького (1996 року) Іваном Петровичем Стогнієм відбудеться 27 травня 2019 року, в понеділок, о 12:00 у фойє центрального корпусу ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди».
Любомудр на землі Переяславській
Переяславська земля, перша згадка про яку зустрічається в письмовому посланні, датована 907 р., здавна була осередком культури, духовності, завжди притягувала найвидатніших діячів науки і культури своєю історією, чарівною природою, добрими працьовитими людьми. Варто згадати лише імена Володимира Мономаха, Юрія Долгорукого, Володимира Глібовича, Богдана Хмельницького, Арсенія Берло, Івана Козловича, Іллі Тимківського, Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Дніпрової Чайки, Михайла Максимовича, Миколи Гоголя, Шолома Алейхема, Павла Сениці, Максима Горького, Володимира Заболотного, Бориса Патона, Михайла Сікорського, Івана Стогнія та ін.
І в наш час ця древня земля продовжує естафету славних поколінь, зокрема, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди став гідним наступником і спадкоємцем кращих традицій освіти і науки, які існують у цьому краї близько 900 років.
І ось уже майже 20 років Переяславська земля стала рідною для доктора філософських наук, професора, Заслуженого працівника освіти України, академіка академії педагогічних і соціальних наук Івана Петровича Стогнія. Він по праву вважається засновником Переяслав-Хмельницького філіалу Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького, а потім вузу, в якому І.П. Стогній займав посаду проректора, ректора 11 років. Багато сил і натхнення віддав для того, щоб вищий навчальний заклад став на один рівень з кращими навчальними закладами України.
Прізвище Івана Петровича Стогнія внесено у довідник “Імена України”, він має “Медаль почесті ІІ тисячоліття” від Американського біографічного інституту, йому присвячена стаття у “Філософському енциклопедичному словнику України” тощо.
Народився Іван Петрович 16 липня 1934 р. в селі Стогнії Золочівського району, що на Харківщині. Цей мальовничий населений пункт був заснований близько 350 років тому козаком Стогнієм, на честь якого і був названий. Так що Іван Петрович є одним з його нащадків. Батько Петро Павлович (1912-1990) і мати Марія Семенівна (1912-1991) займалися сільським господарством, працювали у місцевому колгоспі, який потім було реорганізовано в радгосп і птахофабрику. У сім’ї Стогніїв було троє дітей. Один з братів помер ще маленьким, у 1933 році в голодовку, другий – Петро присвятив своє життя сільському господарству, працював агрономом, керував відділом радгоспу, птахофабрики, але передчасно пішов з життя, загинувши в автокатастрофі.
З дитинства батьки привчали дітей до праці, учили бути чесними, справедливими, поважати людей. Запам’яталися маленькому хлопчику роки війни, коли німецькі окупанти знущалися над людьми. Гостре почуття свободи, справедливості, працелюбності він проніс через усі роки життя.
У тяжкі повоєнні роки, коли батько повернувся з фронту, допомагав батькам і односельцям відроджувати рідне село й зруйноване господарство, разом з тим добре вчився в Богданівській початковій, Одноробівській семирічній і Золочівській середній школі. Після закінчення школи – служба у збройних силах Радянської Армії. Іван Стогній служив у десантних військах спочатку в Костромі, а потім був переведений на службу в Москву. Після служби в армії навчається на філософському факультеті МДУ. У студентські роки наполегливо оволодіває науками, серйозно цікавиться й займається літературою, журналістикою, громадською діяльністю й мистецтвом. З любов’ю й повагою згадує професорів, які допомагали в оволодінні знаннями, а саме В.Ф. Асмуса, М.М. Блінова, Л.П. Буєву, А.І. Бурдіну, П.В. Копніна, Л.Д. Косічева, О.М. Ковальова, І.А. Козікова, Є.Ф. Сулимова, Р.І. Косолапова, О.О. Зорову, С.І. Попова, Ю.К. Мельвіля, В.К. Танчера, Т.І. Ойзермана, А.О. Старченка, І.І. Чанглі, О.П. Целікову, П.С. Шкурінова та ін.
Після закінчення університету (1960) навчався в аспірантурі і працював у НАН України (1963-1976). Спочатку захистив кандидатську дисертацію в Києві, в Академії наук УРСР, а потім докторську в МДУ.
Іван Петрович, – син простих трудових людей, який з дитинства поважає працю як джерело матеріальних і моральних благ суспільства, обирає цікаву та близьку йому тему для своєї докторської дисертації – “Праця і моральний розвиток особистості”. Захист відбувся в 1984 р. і спеціалізована вчена рада МДУ присвоїла І.П. Стогнію науковий ступінь доктора філософських наук, а в 1985 р. він здобуває звання професора.
У 1976-1987 рр. – завідувач кафедри філософії Київського технологічного інституту харчової промисловості (нині Національний університет харчових технологій). У цей час плідно займається педагогічною і науковою роботою. У нього виходить монографія “Праця і моральний розвиток особистості” (К., 1982) та велика кількість статей в журналах, збірниках наукових праць та газетах, він бере участь у колективних монографіях: “Нова людина: фактори становлення” (К., 1981), “Соціально-філософські проблеми екології” (К., 1989).
У липні 1987 р. Івану Петровичу запропонували очолити філіал Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького в місті Переяслав-Хмельницькому. То були роки напруженої, щоденної праці. Зранку до пізнього вечора в його кабінеті горіло світло. Він займався будівництвом, матеріальним забезпеченням новобудови, копіткою навчально-виховною і науковою роботою. Під його безпосереднім керівництвом збудовано другий корпус філіалу, другий дев’ятиповерховий гуртожиток для проживання студентів, обладнано їдальню, спортивний майданчик, озеленено територію тощо. У 1987 р. філіал інституту вперше відкрив вже свої двері для студентів. Тоді було прийнято 295 студентів на три факультети: початкового навчання, філологічний, фізичного виховання. Навчальний процес у той час забезпечували 18 кафедр, на яких 32% викладачів були кандидатами і докторами наук.
Іван Петрович забирає з Харківщини своїх стареньких батьків. Оточує батьків любов’ю і турботою. У грудні 1990 р. трагічно загинув його батько, через півроку помирає мати. Він тяжко переживає передчасну і трагічну втрату батьків і братів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 листопада 1993 р. на базі філіалу Київського педагогічного державного університету імені М.П. Драгоманова було створено Переяслав-Хмельницький державний педагогічний інституту. Іван Петрович Стогній призначається на посаду ректора. У цей час він неухильно дбає про зміцнення матеріально-технічної бази інституту, підвищення знань студентів, поліпшення якісного складу викладачів. У 1994 р. Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному інституту присвоєно ім’я Григорія Савича Сковороди, а в 1997 р. на території вузу відкрито пам’ятник Г.С. Сковороді (скульптор І.С. Зарічний). У 1991 р. збудовано красивий міст через річку Трубіж і пішохідну дорогу від вул. Т.Г. Шевченка до педінституту ім. Г.С. Сковороди і вул. В.О. Сухомлинського, яку, згідно з рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради від 8 листопада 2001 р., названо “Стогніївським шляхом”. Здійснювалися і інші заходи.
Завдяки його старанням в інституті була відкрита аспірантура й доцентура. І в цей час Іван Петрович не залишає наукову діяльність. Під його редакцією і в співавторстві виходять три науково-теоретичні збірники “Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали” (К, 1992), “Сковорода Григорій: образ мислителя” (К., 1997), “Сковорода Григорій: ідейна спадщина і сучасність” (К., 2003) тощо.
Взагалі він має понад 50 років трудової, науково-педагогічної роботи та громадської діяльності і більше як 130 наукових праць у галузі філософії, етики, естетики, педагогіки, соціології, методики викладання. Він започатковує Сковородинівські і Шевченківські читання, проводить Міжнародні науково-практичні конференції й семінари.
У 1998 р. згідно з наказом Міністерства освіти і науки переведений з посади ректора на посаду завідувача кафедри філософії і політології Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, де і працює нині. Зараз на кафедрі працює 18 викладачів (два доктори-професори, вісім кандидатів-доцентів і вісім викладачів) і успішно навчається 9 аспірантів, 7 здобувачів, 3 докторанти. Кафедра забезпечує вивчення курсів філософії, політології, соціології, етики, естетики, логіки, історії філософії, релігієзнавства та актуальні і цікаві спецкурси: філософії освіти, філософії освіти і праці, філософські проблеми гуманітарного знання, політико-правові погляди українських мислителів, філософія науки, етика і етикет особистості та ін.
За час своєї роботи Іван Петрович підготував як науковий керівник 23 кандидати і 7 докторів наук, серед них О.Є. Гомілко, Л.П. Овчаренко, М.М. Стадник, Т.І. Білобровко, Л.М. Харченко, Т.Т. Андреєва, М.П. Гладкий, Н.Ф. Юхименко та ін.
Основні нагороди:
Медаль “За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения В.И.Ленина”, 1970. 2.
Медаль “В память 1500-летия Киева”, 1982. 3.
Медаль “Ветеран труда”, 1985. 4.
Нагрудний значок “Відмінник народної освіти”, 1980. 5.
Медаль А.С.Макаренка, 1989. 6.
Медаль почесті ІІ тисячоліття. – США, Північна Кароліна, АБІ, 2000. 7.
Почесні грамоти Міністерства освіти і науки України, 1984, 1994, 1999. 8.
Почесна грамота Київської облпрофради, 1991. 9.
Почесний диплом Київської Спілки журналістів України, 1995. 10.
Почесна грамота і знак Національної Спілки журналістів України “За вірність науці, професії, Україні”, 2004. 11.
Грамота Київського обкому КПУ і знак “50 років перебування в КПУ”, 2004. 12.
Грамота Золочівської районної державної адміністрації і районної ради, 2004. 13.
Пам’ятний годинник від імені голови Верховної Ради України В.М. Литвина, 2004. 14.
Орден “За заслуги” ІІІ ступеня, 2004 та ін.
Стоїть у Підварках на тихій вулиці Гагаріна скромний ошатний, одноповерховий будинок з табличкою “Двір зразкового порядку”. Проживає в цій садибі Почесний громадянин міста Переяслава-Хмельницького (1996), Почесний громадянин села Сковородинівки (2000) і Золочівського району Харківської області (2001) Іван Петрович Стогній. 16 липня 2004 р. він відзначив своє поважне і славне 70 річчя, в Актовому залі університету було його офіційне вшанування. Найпершими його привітали дорога і мудра дружина Алла Георгіївна, діти Валерій Іванович, кандидат фізико-математичних наук, доцент НТУУ “Київський політехнічний інститут”, дочка Тетяна Іванівна, дитячий лікар-неонатолог, кандидат медичних наук, яка працює в одному із Київських пологових будинків. Онуки Аня, Яна і Ваня вручили троянди, гладіолуси, ромашки, гвоздики та інші квіти.
Студенти, колеги, друзі, сусіди, аспіранти, керівники нашого університету та інших вузів, земляки Золочівського району Харківської області вітали і бажали здоров’я, щастя, козацької наснаги ще на довгі-довгі роки.
І раз по раз заходила листоноша, вручаючи ювіляру поздоровчі телеграми, листівки й адреси з багатьох куточків міст і сіл, де він працював і де його знають та поважають.
Публікація Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України 2005 р.
–
Джерело: Вісник Переяславщини
Відео
