Втрачені захисники. Василь Шмагун – захищав Липівку

Втрачені захисники. Василь Шмагун – захищав Липівку
11 Липня 2024, 19:22
Поділитися:

11 березня 2022 р. у с. Липівка відбувся один з найбільших бої періоду наступу рашистів. У результаті запеклого протистояння 14-та окрема механізована бригада втратила вбитими семеро бійців. А ще п’ятеро захисників довгий час вважалися зниклими безвісті. 19 березня 2024 р., більше ніж через два роки, було ідентифіковано та поховано солдата Василя ШМАГУНА з Дунаєвеччини. Історію Захисника Інформаційному агентству “MKV” розповіла мати Героя Ніна Михайловська.

Василь Анатолійович Шмагун загинув 11 березня 2022 р. в результаті ворожого обстрілу, під час виконання бойового завдання в районі с. Липівка Макарівської громади Київської області.

Захисникові було лише 24 роки…

Народився Василь Шмагун 13 січня 1998 р. в с. Мала Побіянка де й проживав.
У 2004 р. пішов до 1-го класу місцевої школи. Закінчивши 7 класів продовжив навчання у Великопобіянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.

З 2018 по 2020 роки проходив строкову службу у лавах Збройних Сил України у Мелітополі Запорізької області та м. Калинівка Вінницької області.

Номер танку “339”

Після демобілізації повернувся додому. 2 тижні пропрацював охоронцем. А вже у травні 2022 року підписав контракт і був направлений на службу у Володимир-Волинську військову частину А1008. Солдат Василь Шмагун був танкістом-навідником 3-ї роти 3-го батальйону 3-го танкового відділення. І номер танку мати з сумом промовляє – «339», в якому і загинув її син.
Початок повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Василь разом з побратимами зустрів на Житомирщині. А потім 10 березня бійці 14-ї бригади отримали завдання видвигатися на Київщину.
«10 березня 2022 року він востаннє спілкувався зі мною, зв’язок був поганий. З того часу його телефон був поза зоною досяжності», – з болем та зі сльозами на очах згадує мати.

«14 березня прийшло сповіщення, що його телефон з’явився в мережі. Я одразу зателефонував, але лінія була зайнята. Через кілька хвилин мені зателефонував якийсь чоловік, як виявилося згодом це був місцевий мешканець села Липівка. Він повідомив, що знайшов обгорівший телефон біля розірваного танку і вийняв з нього сім карту. Також сказав, що там були загиблі воїни», – розповідає мати.

Довгі пошуки…

ДНК-експертиза, довгі пошуки… Батьки до останнього не втрачали надії, що їх син живий. Але сталося найгірше. 5 липня 2023 року їм повідомили про співпадіння ДНК. Провели повторну ДНК-експертизу та на жаль інформація підтвердилася.
Через деякий час батьки поїхали в Липівку, щоб відшукати місце, де загинув їх син.
З розповіді місцевих вони дізналися, що в той день тут загинув не один екіпаж. Окупанти лише через три дні дозволили поховати місцевим загиблих захисників.

6 квітня 2022 року тіла відкопали та забрали для проведення ДНК-експертизи.

Поховали захисника 19 березня 2024 року у рідному селі Мала Побіянка.
У загиблого Героя залишилися батьки та брат, який захищає Україну.
В селі Липівка, на місці, де загинув екіпаж танку № 339 місцеві жителі встановили пам’ятник Героям у знак вдячності і шани.

В рамках циклу розповідей про втрачених захисників України, які так чи інакше пов’язані з Макарівською громадою ми вже розповідали про Ігор Ігнатенка, який пройшов шлях від Майдану до ЗСУ і завжди був за Україну, про Друзів і братів з Макарівської громади, які стали на захист Батьківщини, про Віталія Дудая, який вважав, що не має права боятися та Олександра Цибенко, який був поранений, нагороджений і загинув вбиваючи окупантів, а також про Дмитра Шульгу, який хотів воювати зі злом.

Раніше ІА “MKV” писало про наймолодшого полеглого серед бійців 95-ї ОДШБр 25-річного Аркадія Бойко, який захищав Макарів та Україну.

Підписуйтеся на Telegram-канал MKV — джерело актуальних новин Макарівської громади й Київщини!



Джерело