Втрачені Захисники. Костянтин Мрочко – обороняв Макарів
8 березня 2022 р. о 10 годині на полі між Липівкою та Макаровом відбувся один з найбільших танкових боїв на Макарівщині. Три танкових екіпажи 14-ї бригади вступили у бій з переважаючими силами противника та не дали їм прорватися до Макарова. У бою загинуло 5 бійців 14-ї бригади. Сьогодні наша розповідь про захисника Костянтина Мрочко. Своїми спогадами про Героя ділиться мама Алла та сестра Галина.
Костянтин Васильович МРОЧКО народився 9 квітня 1984 р. в селищі Благодатне Володимирського району Волинської області.
Рано став дорослим…
Алла Мрочко, мама Кості стала вдовою в 33 роки. Сама виховувала двох дійте сина Костю та доньку Галину.
«Наважилася лишити вдома двох дітей-підлітків, адже в Кості є старша на 1,5 року сестра Галина, і поїхати на заробітки в Польщу. Це були 90-ті роки, дуже важкі часи. Зарплатні ніде не платили. Син і донька доглядали хазяйство: свині, кролі, самі робили закрутки», – розповіла мама героя.
Так вона готувала дітей до самостійного життя. Хотіла, щоб вони розуміли, що в будь-який момент її просто може не стати.
Все вдавалося…
Костя закінчив профтехучилище і отримав диплом за спеціальністю «кухар». Пізніше був мобілізований на строкову військову службу. За рік повернувся додому і вступив на заочну форму навчання Київського національного університету харчових технологій. Працювати почав будівельником, оскільки професію дуже любив і на відмінно освоїв її самотужки.
«За що б не брався мій син, йому все вдавалося», – каже пані Алла.
Одружився, в сім’ї народився син Василько.
Екіпаж “Фагот”
На своє 30-річчя Костя прийняв рішення вступити до лав Збройних сил України. Сестра Галина пригадує, що повістки брат офіційно не отримував.
У 2014 р. підписав контракт та пішов до 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. У військовій частині познайомився з новим екіпажем танка «Фагот», з яким пліч-о-пліч проходив військову службу.
«Мій Костя був дуже «виживальним». У 2014 році, коли він пішов воювати в АТО, ситуація була набагато гіршою, ніж зараз. Не було ні одягу, ні їжі, іноді вони і води не мали», – каже мама Алла.
Жінка пригадує розповіді сина, коли його з побратимами біля Дебальцевого оточили росіяни, у бійців тоді, щоб відійти на танках, була одна дорога – мінне поле.
«Мамо, ми молились і в нас навіть ноги не тремтіли, коли їхали, були впевнені, що бригаду виведемо», – каже матір героя. Так і було, не загинув тоді ніхто.
Екіпаж, де перебував Костянтин, також підбив кілька ворожих панцирників, а ще декілька заманив у болото.
Ізраїль…
У 2015 році Костянтин повернувся додому. Казав, що це все так не закінчиться, що буде повномасштабна війна.
На той час його сім’я розпалася, попри те, що був малий син. Матір дуже вмовляла сина поїхати за кордон і змінити місце проживання, щоб розвіятися.
Чоловік вирішив виїхати в Ізраїль.
Об’єднався з місцевими хлопцями та поїхав на заробітки. Там поселився в тітки земляка. Планував побути 2 роки, та залишився на чотири з половиною.
В Ізраїлі Костянтин робив меблі, гойдалки, встановлював електрику. Усі роки працював, пригадує його мама, в одного чоловіка.
«Там йому було дуже добре, оскільки його прийняли в сім’ю як свого. Він разом з іншими українцями та іноземцями будував віллу місцевому мешканцю», – пригадує Алла Мрочко.
Роботодавець завжди радився з Костею, додає вона. Докупив землю, і волинянин допоміг розвести виноградник. Щоб краще відбувалося запилення, українець запропонував розводити бджіл. Мед згодом також почали продавати.
Матір пригадує, що також там почали висаджувати полуницю. Костя дзвонив додому і питав, як її найкраще удобрювати. Пані Алла порадила курячий послід.
«Пригадую, Костя почав бідкатися, де ж його взяти, це тут так дорого. Кажу, заведіть птицю. Так і зробили. Хазяїн підтримував всі його ідеї. Ще один випадок: кури не несли яйця, дзвонить знову за порадою. Кажу, щоб годували їх не спеціалізованим кормом, а такою їжею, як в Україні.
Тоді вони посіяли в Ізраїлі кормові буряки, а Костя зробив бурякорізку, щоб була змога їх дрібнити. Кури таки почали часто нести яйця», – розповідає Алла Мрочко.
Костянтин готував там українські страви. Це був такий собі обмін міжнаціональним досвідом.
«А пізніше все, що практикував мій син в Ізраїлі, ми втілювали вдома, оскільки свій перший заробіток він вклав у теплицю. Розводимо там виноград і полуницю», – каже матір героя.
Вона додає, що син від сім’ї ніколи нічого не приховував. Казав, якщо почнеться повномасштабна війна, то піде воювати. Рідних до неї готував вже за місяць і сам повернувся на рідну Волинь з Ізраїлю.
Повномасштабка…
Повістку у лютому 2022 року знову ніхто не бачив, каже сестра Галина. Лише з військкомату приходили, розпитували, де син. А він на той момент допомагав з евакуацією рідних з Києва.
Чоловік пішов на фронт у перші дні повномасштабного вторгнення. У військовій частині познайомився з новим екіпажем і став членом екіпажу танка «Фагот».
Костянтин з побратимами боролися за звільнення Київщини. Матір пригадує слова сина, що було нестерпно важко та небезпечно.
«Пам’ятаю нашу останню розмову, кажу, потерпи синочку, вас підмінять, хлопці нові поїхали. Він відповів, що вони ще не мають бойового досвіду, “ця робота вже за нами», – каже пані Алла.
На початку березня дуже важкі бої тривали на Київщині, поблизу селища Макарове, де перебував Костянтин.
Це була сіра зона, пригадує матір героя, і постійно обстрілювалась. Там все було заміноване.
Фатальним для Костянтина виявився один з боїв, коли окупанти таки прорвали оборону під Макаровом та хотіли зайти в Київ.
«Костя був дуже відчайдушним. Як виявилося потім, вони з побратимами просто йшли на противника в сліпу. Коли мій син загинув, то разом з його танком був ще один. Їх обстрілювали росіяни, бронетехніка горіла. Танк Кості, на відміну від того іншого, не зірвався, в середині не було боєприпасів. Та це не врятувало його життя», – наголошує матір загиблого.
У другій машині загинули всі. У танку Костянтина – двоє механіків і командир лишилися живими.
Останній бій…
Про перебування танкістів 14-ї бригади в Наливайківці та про хід бою 8 березня 2022 р. між Макаров та Липівкою нам розповів старший сержант Олексій Гребенюк. Будучи командиром одного з танків він був учасником танкового протистояння.
2 березня 2022 р. 4 танки 14-ї бригади через Ніжиловичі прибули до Наливайківки. І того ж дня танк Олексія Гребенюка прийняв перший бій проти рашистів.
Мешкали танкісти в Наливайківці на вул. Шевченка. Танк Гребенюка прикривав початок вулиці. Танк Фортуни був зосереджений в напрямку Почепина, а танк Васіча в бік аеродрому.
Танкістам у складі трьох танків дали наказ бути готовими до виступу в напрямку Липівки 7 березня. Проте, через авіаційний удар по хлібзаводу, виступ був відмінений.
Зранку 8 березня десь о 07:00/07:30 танкістами дали команду готуватися до висування в заданий район. Приблизно в 08:30/09:00 виїхали 3 танками і 3 БМП. Доїхавши до посадки між Липівкою і Макаровом, танк Сергія Васіча переїхав через посадку трохи далі в поле. За ним рушив танк Олексія Гребенюка. А за ними БМП. Три одиниці почали рух понад посадкою в сторону дороги Макарів – Липівка.
Справа від цих трьох одиниць через посадку їхали БМП, танк Фортуни і БМП.
Перший противника виявив Олексій Гребенюк. Бійці 14-ї бригади відкрили вогонь. З перших снарядів було знищено танк ворога, Урал з БК, а також рашистську БМП і ще одну техніку.
Після знищення техніки наші танкісти відкрили вогонь по посадці, де перебувала жива сила ворога. І в цей момент з боку Макарова, з території АЗС, з’явився ворожий танк, якого до цього не помітили. Бій відбувався за поганої видимості. Того дня на Макарівщині йшов мокрий сніг. Рашистський танк відкрив вогонь по українській техніці.
Був розрив ворожого снаряду перед танком Гребенюка. А через пару секунд влучання в танк зі сторони навідника Костянтина Мрочка. Командир танку Гребенюк і механік-водій Василь Паливода змогли вибратися з танку. А Костянтин Мрочко залишився в підбитій машині.
Коли Олексія Гребенюка відкинуло черговим пострілом від танку, то лежачи на землі, він побачив як Сергій Васіч і його механік Віталій Пархомук вилізли зі свого підбитого танку. По них під’їхала БМП. Але як тільки вони сіли в неї, туди був приліт снаряду і вона загорілася.
Гребенюк з Паливодою доповзли до посадки і через посадку почали відходити. Під час відходу було підбито танк Фортуни, але він дістався до Наливайківки.
На щиті…
9 березня сім’ю Кості сповістили про загибель. Ще день до того вони готували для нього передачу. Чоловік загинув у 37 років, як і помер у свій час його батько.
«На той момент були дуже холодні ночі, навіть до 12 градусів морозу. Син жалівся, що дуже обвітрюється шкіра, тому потреба була не лише в дронах і тепловізорах, а й у простих речах», – розповідає мама загиблого.
Перед цієї страшною подією дві ночі не зімкнула очей, було страшно і важко, боліла душа.
«Так крутило, що слів немає, – пригадує вона. – Чула тоді, що так буває у матерів, перед тим, як мають втратити дитину. Не вірила».
У день трагедії рідні ховали очі від пані Алли, вона все розпитувала, що сталося, вони нічого не відповідали. Жінка зрозуміла, що щось трапилося.
Тоді з вікна побачила, що стоять люди біля її воріт, зокрема, син подруги Саша, який працює у військкоматі. Коли він зайшов у дім, подивився жінці у вічі, та побачила сльози на його очах і «у душі відчула жах». Саша – побратим Кості з 2014 року і для нього втрата друзів – це і його особисте горе. Сказала тільки:
«Не говори мені нічого. сину. Ніколи нікому не повірю. Мій Костя має жити, він же «виживальний» за будь-яких обставин».
У річницю звільнення Бучі, 31 березня 2023 року, президент Володимир Зеленський вручив рідним Костянтина звання Героя України та нагородив його орденом «Золота зірка».
І лише 11 листопада 2023 р. у рідному селищі Благодатне попрощалися з загиблим у боях на Макарівщині танкістом 14-ї Окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Костянтином Мрочко.
Після загибелі сина сім’я Костянтина не переставала спілкуватися з його працедавцями та друзями в Ізраїлі. Так жінка дізналась, що на його честь там назвали напій.
«Живе вино «Костя» присвячене пам’яті нашого дорогого друга Кості Мрочка. Він був опорою нашої органічної ферми «Лев-Адам», сильною людиною з великим серцем і неперевершеною майстерністю», – пишуть на зворотній стороні етикетки напою.
Виноградники, з якого зробили напій, заклав загиблий Герой разом з молоддю, яка працювала з ним на екофермі.
«На жаль, Костя ніколи не матиме привілею насолодитися ним. Пам’ять про його міцні руки і ніжне серце живе в цьому вині, в його неповторному освіжаючому смакові», – додають виробники напою.
Раніше ІА MKV писало про Дмитра Левківського з Житомирщини, полеглого захисника Макарова.
Підписуйтеся на Telegram-канал MKV — джерело актуальних новин Макарівської громади й Київщини!
