Втрачені Захисники. Дмитро Яковець –обороняв Макарів

Понад 40 бійців 95-ї окремої десантно-штурмової бригади загинули на Макарівщині під час фази активних бойових дій у березні 2022 р. Сьогодні згадаємо про одного з Героїв – Дмитра Яковця, який став на захист на захист Макарівщини та загинув у Макарові. Спогадами з ІА «МКВ» ділиться дружина Захисника – Дарина…

Дмитро Петрович ЯКОВЕЦЬ народився 30 червня 1992 р. у м. Житомир. Середню освіту здобував у житомирській ЗОШ № 21.

Працює з 14-ти років

Після закінчення 9-го класу вступив до Професійно-технічного училища будівництва № 1, де здобув спеціальність «маляр-штукатур, лицювальник-плиточник». Працювати та заробляти власні кошти Дмитро почав з 14 років.
У 2010 р. був призваний на строкову службу до лав Військово-морських сил ЗС України. Під час служби отримав звання «старший матрос».

Щасливий номер

З самого дитинства Дмитро захоплювався футболом. За коротку спортивну кар’єру змінив багато команд, оскільки був одним з найкращих нападників Житомирського району. За його словами він мав щасливий номер – «77». Понад два роки Дмитро грав за черняхівську команду «Технічний ліцей», у складі якої здобув багато призових місць. У 2021 р. Дмитро Яковець грав за футбольний клуб «Довжик» з Оліївської територіальної громади.

Дмитро завжди повторював «Футбол – це життя!»

І досі всі колеги згадуть Дмитра, як гравця, який на футбольному полів викладався завжди на 100%.
Дмитро був дуже комунікабельний, мав багато друзів, завжди приходив на допомогу та був позитивом у будь-якій компанії.

Перший військовий досвід

Дмитро Яковець завжди був патріотом України та у важку хвилину ставав на її захист. 1 березня 2015 р. добровільно пішов до лав ЗСУ. Службу проходив у складі 26 артилерійської бригади ім. генерал-хорунжого Романа Дашкевича.
Брав участь в антитерористичній операції.

Повернення до футболу

У 2016 р., демобілізувавшись, повернувся до цивільного життя. Пройшов реабілітацію. Разом з побратимами створили команду та брали участь у чемпіонаті України серед команд, які формуються з учасників АТО.

У 2016 р. Дмитро одружився з Дариною, та намагався адаптуватися до нормального життя після війни. Цього ж року народився старший син Арсен, а згодом, у 2018 р., донька Домініка.

Сім’я для Дмитра була головною цінністю в житті та події, які відбувалися на Сході України не давали йому спокою. Головним завданням було уберегти рідних, захистити українські землі, аби ворог не торкнувся його родину.

На захист України

Залишивши сім’ю, 25 лютого 2022 р., наступого дня після повномаштабного вторгнення росії, не чекаючи друзів-побратимів, він добровільно пішов до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Через кілька днів його батальйон отримав завдання просуватися до Макарова на Київщині.

Без сну і відпочинку десантники давали відповідь ворогу артилерією аби розблокувати Макарів і їм це вдалося. 7 березня 2022 р. бійці 95-ї бригади на ніч змінили своє місце перебування і зайшли на відпочинок до хлібзаводу.
Близько 5-ї ранку ворог скинув авіабомбу на будівлю хлібзаводу і від травм не сумісних з життям Дмитро загинув.
Через відсутність зв’язку, знайти Дмитра рідним було дуже складно. Дружина Дарина в паніці і з надією піднімала усіх знайомих, телефонувала у лікарні і госпіталі. Також шукала через соціальні мережі, які і допомогли. Саме тут їй написав побратим Дмитра, який чудом вижив і повідомив, що вони були разом.
Через бойові дії, дістатися у Макарів до кінця березня було не можливо. На телефонні дзвінки у частині всі відповідали: «З Дмитро все добре. Він на бойовому завданні». Але як виявилося пізніше, Захисник на той момент був під завалами
хлібзаводу.
Через місяць марних надій і сподівань, дружині зателефонували зі словами «Ми його знайшли, на жаль,…». Також повідомили, що через бойові дії не могли раніше розібрати розбитий в щент корпус хлібзаводу.

“На щиті”

І лише 9 квітня 2022 р. Дмитро Яковець був похований на військовому кладовищі у місті Житомир.
4 липня 2022 р. Указом Президента України Дмитро Яковець посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст.

Діти та дружина і досі не вірять у смерть їхнього Героя.