Вшанування пам’яті почесного громадянина Фастова — письменника Василя Портяка

31 березня 2025 року муло 73 роки з дня народження Василя Васильовича Портяка — українського письменника, сценариста, прозаїка, члена Національних спілок письменників, кінематографістів та журналістів України, почесного громадянина міста Фастова.

Ім’я Василя Портяка посідає особливе місце у культурному житті нашого міста. Саме у Фастові він багато років жив і працював, створював свої новели й кіносценарії, долучався до музейної справи, був тісно пов’язаний із культурно-мистецьким середовищем громади.

Людина Слова й Чину
Народжений на Верховинщині у селі Кривопілля, у родині вояка УПА, Василь Портяк пройшов складний життєвий шлях. Втративши батька в ранньому дитинстві, він змалку був оточений пам’яттю про боротьбу за волю України. Його новелістика глибока, трагічна й ніжна водночас — вона про біль, про вибір, про честь і людську гідність.

У доробку письменника — понад два десятки новел, серед яких «У снігах», «Ісход», «Гуцульський рік», «Охоронителі Діви», а також відомі кіносценарії до фільмів «Нескорений», «Залізна сотня», «Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені» та інших.

Портяк і Фастів
Фастів був не лише місцем проживання Василя Портяка, а й містом, яке він щиро полюбив. У своєму помешканні він облаштував справжню домашню бібліотеку — простір, де народжувалися його твори. Тут він творив, надихався і виховував сина — Ореста, який нині захищає Україну на фронті, як це свого часу робив його дід — легендарний воїн УПА Василь Білінчук «Сибіряк».

Саме з ініціативи громади Фастова у 2019 році було засновано Міжнародну літературну премію короткої прози імені Василя Портяка. Щороку у місті проводиться конкурс новелістики, що об’єднує молодих авторів з усієї країни навколо творчої спадщини митця.

Цьогорічне вшанування — на Гуцульщині (детальніше про це далі в тексті)
У березні та травні 2025 року в місті Косів (Івано-Франківська область) відбулися пам’ятні заходи, присвячені постаті Василя Портяка. У місцевому Музеї визвольної боротьби імені С. Бандери створено куточок пам’яті письменника, де представлено документи, книги, особисті речі, фотографії.

Участь у вшануваннях взяли відомі українські письменники, діячі культури, молодь, родичі та друзі митця. Прозвучали уривки з його новел, демонструвалися листи, згадувалася родинна історія, сповнена втрат, але й гідності. Особливий інтерес викликали мистецькі вітання, які Василь Портяк надсилав друзям разом із дружиною — художницею Ларисою Сінкевич.

Племінниця письменника Оксана Кондратюк згадувала, як у юності приїжджала до нього в гості до Фастова, і її вразило, що одна з кімнат у квартирі була повністю заставлена книжками — це був світ людини, яка жила словом.

Пам’ять триває в діях
«Василь Портяк — це залізний гуцул і великий українець», — говорили його друзі. А його син сьогодні на фронті продовжує родинну традицію боротьби за незалежність. Це символ єдності поколінь і неперервності духу.

Ми, фастівчани, маємо за честь знати, що серед почесних громадян нашого міста — один із найкращих новелістів України, чиє слово звучить крізь час і обставини. Його твори перекладені багатьма мовами, а талант відзначено численними преміями, серед яких «Благовіст», ім. Павла Усенка, Нестора Літописця, «Корона Карпат» та інші.

Дякуємо усім, хто бере участь у збереженні пам’яті про Василя Портяка. Ми впевнені, що його літературна спадщина ще довго буде джерелом натхнення для наступних поколінь.

Вшанування пам’яті Василя Портяка

31 березня цього  року виповнилося 73 роки від дня народження українського письменника, прозаїка, сценариста, члена Національних спілок письменників, кінематографістів, журналістів України Василя Портяка (31.03.1952 – 02.03.2019).

Саме цього дня в Косівській філії обласного Музею визвольної боротьби ім. С.Бандери відбувся вагомий і знаковий захід — вшанування пам’яті  Василя Портяка  — талановитого майстра короткої прози, кіносценариста, нашого земляка.

Ідея та задум зустрічі Людмили Луканюк — завідувачки Музею, доброї приятельки сім’ї Портяків, схвально підтримана музейниками, дружиною Василя Портяка та Аделею Григорук — письменницею, членкинею НСПУ, НСЖУ та НСКУ, яка допомогла його реалізувати.

Надзвичайно теплим і цікавим видався цей день. В затишному  залі  зібралися поціновувачі творчості В.В.Портяка — письменники, журналісти, художники, викладачі Косівського інституту ПДМ, члени Клубу інтелігенції ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта», представники державних органів  влади, відділу освіти та культури району, музейники Косівщини та Верховинщини, члени КУНу, товариства «Меморіал».

Відкрила і вела захід заслужений працівник освіти України, літературознавиця  Аделя Григорук, яка представила присутнім гостей заходу — Дмитра Стефлюка — голову Всеукраїнського товариства «Гуцульщина», Василя Герасим’юка — нашого земляка, лавреата Національної премії ім. Т.Шевченка, старшокласників Кривопільського ліцею імені Василя Портяка зі своєю наставницею Оксаною Могорук, письменники В.Шкурган, В.Гостюк, М.Близнюк.

Учасники зустрічі спільною молитвою пом’янули Василя Портяка та полеглих воїнів, які загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

З привітальним словом до присутніх звернувся голова Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Дмитро Стефлюк:

«Вельмишановна аудиторіє!  Щиро вдячний за запрошення на цю велику і знакову подію  з нагоди вшанування нашого земляка, гуцула з гуцулів Василя Портяка, який зробив надзвичайно вагомий вклад в представленні Гуцульщини в українській культурі, а також патріотизму, віри і надії  мешканців  Верховинщини в перемогу України. Думаю і надіюсь, що сьогоднішня молодь буде звертатись до творчості Василя Портяка,  буде творити нашу новітню історію. Саме цей захід дає нам перспективу, що і сьогоднішнє, і майбутні покоління будуть стояти на варті нашої історії, берегти нашу Україну, її суверенітет і цілісність».

Високопрофесійна розповідь А.Григорук  про багатогранність особистості  Василя Портяка,  його  творчість, викликала загальну пильну увагу і жваве зацікавлення слухачів.

Зокрема, письменниця зазначила, що справжність і місткість новел прозаїка вражає, а це ще раз свідчить про те, що Василя Портяка  по праву віднесли до ряду  четвірки найталановитіших українських новелістів поряд із  Василем Стефаником, Григорієм Косинкою та Григором Тютюнником.

В.Портяк — лавреат премій «Благовіст», імені Павла Усенка, Нестора Літописця, Міжнародної літературної премії «Корона Карпат». Двічі номінований на Шевченківську премію в галузі літератури (2009, 2017), яку йому, як зазначала А.Григорук, «чи то  через художню короткозорість членів Комітету, чи через естетичний  дальтонізм так і не вдалося отримати».

У залі хоч людно, але панує тиша і така незвичайна атмосфера, яку непросто описати словами. Це треба було відчути і побачити. Присутні уважно вслухалися в кожен рядок, що лунав із уст професійного актора, режисера Артема Ловягіна, який зворушливо читав новелу Василя Портяка «Нелегал».

А одна із кращих одинадцятикласниць  Кривопільського ліцею імені Василя Портяка, Вікторія Заворотна, розповіла про те, як шанують його земляки: «Верховинська районна рада 20 лютого 2020 року перейменувала Кривопільський навчально-виховний заклад у Кривопільський ліцей імені Василя Портяка. Голова суспільно-культурного товариства «Гуцульщина» у Львові, уродженець с. Кривополя Василь Коржук  ініціював виготовлення та встановлення на фасаді рідної сільської школи пам’ятної анотаційної дошки з барельєфом славного гуцула, геніального новеліста і кіносценариста Василя Портяка, яку виготовляє відомий скульптор професор Василь Гурмак».

Присутні з цікавістю сприймали спогади про В.Портяка, якими ділилися ті,  хто знав особисто Василя Васильовича, хто був знайомий з ним через його новелістику. Так висловлювалися про нього Дмитро Стефлюк: «Василь Портяк відзначався серед інших своєю простотою, людяністю, скромністю…»; Василь Герасим’юк: «… Василь Портяк помер 2 березня 2019 року. Він не провістив свій березневий відхід, як Тарас Мельничук. Василь узагалі «березневий»: народився в останній день, а відійшов на початку березня. Без одного березня — 67…»; Василь Шкурган — голова Косівського осередку НСПУ: «Вони в мені живі», — казав Василь про своїх родичів та родину»; Василь Гостюк — поет-пісняр: «Василь Портяк – це залізний гуцул і великий українець»; Василь Глібчук — журналіст: «Він йшов попереду нашого суспільства. Про нього можна було прочитати лише в періодиці, бо у видавництвах його не друкували»; Василь Бович — член «Меморіалу»: «Василь Портяк – плоть від плоті свого народу. Саме тому таким голосним був у нього поклик української крові і гостре відчуття боргу пам’яті перед полеглими упівцями».

З метою вшанування пам’яті одного із найкращих новелістів сучасності Василя Портяка в 2019 році засновано Міжнародну літературну премію короткої прози його імені, і щорічно  під егідою Національної спілки письменників України та Фастівської міської ради проходить Міжнародний конкурс з метою сприяння розвитку короткої прози, відзначення сучасних майстрів новели, пошуку нових імен в українській літературі.

Голос славного гуцула, глибокий, впевнений, відтворений  в записі передачі «Кружляння слів» з Павлом Вольвачем, творив живу присутність письменника серед нас.

Уляна Книш, провідний бібліограф Косівської центральної міської бібліотеки запропонувала присутнім завітати до бібліотеки та почитати твори Василя Портяка, щоб пізнавати нашу історію та проникнутися духом його новелістики.

Працівники Музею Віра Рак та Олег Рак ознайомили ліцеїстів з експозицією, яка  стала для них справжнім відкриттям, бо зібрані експонати свідчать про те, що музей не тільки береже пам’ять  про подвиг відважних предків — вояків ОУН-УПА, а вже 11 років збирає інформацію про нових українських героїв, які підняли прапор УПА і знову ведуть двобій з агресором.  Учні багато побачили, почули, і це допоможе їм зрозуміти, хто ми, українці, що пережили і, на жаль, переживаємо нині. Але ми знаємо, що більшість із наших краян не шкодують ні життя, ні сил, ні коштів, щоб вигнати підступного ворога з української землі. І ті, хто воюють, і ті, хто волонтерять, і ті, хто донатять на ЗСУ,   — усі разом наближають перемогу.

Сьогодні син Василя Портяка,  Орест, як і його легендарний дід Василь Білінчук «Сибіряк» — воїн УПА, захищає Україну від тих самих ворогів, утверджуючи нерозривність українських поколінь та незнищенність патріотизму нашого народу.

Дмитро Стефлюк та Оксана Могорук вручили подарунки для Музею, в тому числі учнівський проєкт «Василь Портяк — письменник, кіносценарист» виконаний  ліцеїсткою 8 класу Евеліною Тетеріною під керівництвом учительки Олександри Тетеріної.  Всі учасники зустрічі отримали від музею  роздруковану новелу Василя Портяка «Вибір Скорого» — на пам’ять про цю подію.

Людмила Луканюк — завідувачка Музею,  також поділилася спогадами про зустрічі із Василем Портяком, його участь у розкопках, зачитала його слова із  «Книги відгуків»:

«29 серпня 2006. Завжди бракує слів, щоб оцінити — не хочу баналізувати слів «патріотичну і самовіддану» і т.ін. — справжню роботу.

Я ж — щасливий, що можу здійснити,  здавалося б, не можливе  здійснити — привести до такого музею свого сина.

Дякую, дорогі мої! Василь Портяк».

Завершуючи імпрезу, п. Людмила висловила щирі слова  подяки  всім, хто долучився до проведення цього ювілейного заходу, зокрема:  Ларисі Сінкевич- Портяк – дружині В.Портяка, Аделі Григорук — організаторці заходу, модераторці, працівникам Будинку культури та дозвілля Косівської міської ради — директору Василю Звіздарику, режисеру Артему Ловягіну, старшокласникам Кривопільського ліцею, їхньому керівництву та всім присутнім, що завітали на захід.

Марія  ПОРОХ,

членкиня Клубу інтелігенції 

ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта».

Світлини авторки та Уляни Книш.

 

Довідково. Про Василя Портяка.

Народився 31 березня 1952 року в мальовничому гуцульському селі Кривопілля на Верховинщині, син воїна УПА Василя Білінчука на псевдо «Сибіряк», який втік із заслання в Красноярському краї і долучився до збройного підпілля в Карпатах і загинув коли синочку виповнилося 58 днів. Загинув і батьків брат Дмитро на псевдо «Хмара», який провів у підпіллі 12 років і  фотофіксуючи бойових побратимів доніс нам численні образи борців за незалежність України.

Тому закономірно, що письменницький талант Портяка присвячений тематиці Української Повстанської армії, що,  зрештою,  підтверджується назвою книги «Вибір Скорого», яка вийшла в 2021 році у видавництві  «Дискурсус» з ґрунтовною передмовою Василя Герасим’юка.

В.Портяк навчався в місцевій школі і у Верховині, пас худобу на полонині, допомагав батькам. Після школи працював лісорубом, вантажником, такелажником.

Закінчив факультет журналістики в Київському університеті ім. Т.Г.Шевченка (1972-1977рр.). Жив у Фастові на Київщині. Співпрацював у кількох газетах, але одночасно писав своє. Працював редактором видавництва «Молодь», близько десяти років життя присвятив музейній справі, працював ученим секретарем Національного музею Тараса Шевченка та старшим науковим співробітником Музею історичного центру міста Києва.

У творчому доробку письменника 24 новели, серед яких: «Мицьо і Вовчук»  (новела,1980), «Крислачі» (збірка новел, 1983), «Час прощання — час утрати» (оповідання, 1983), «Ісход», «Гуцульський рік», «У неділю рано» (оповідання, 1995), «У снігах» (8 новел, 2006), «Охоронителі діви» (повне зібрання новел, 2017), «Вибір Скорого» (2021). Публікувався в журналах «Вітчизна», «Ранок», «Молодь», «Літературна Україна», його твори увійшли до антологій сучасної прози «Десять українських прозаїків» та  «Українська мала проза XX століття», перекладені англійською, угорською, чеською, словацькою, японською та білоруською мовами. У видавництві «Дискурсус» представлено всі новели письменника, кіноповість «Олекса Довбуш» та кіносценарій «Лола».

Паралельно із творчими пошуками в літературі, Василь Портяк захопився кіно. Закінчив Вищі курси режисерів і сценаристів в майстерні Євгена Барабаша у Москві (1986) і працював на кіностудіях Києва. Писав сценарії до документальних, короткометражних та художніх фільмів, серед яких відомі : «Меланхолійний вальс», «Нам дзвони не грали, коли ми вмирали», «Вишневі ночі», «Білий пудель», «Чия правда, чия кривда», «Нескорений», «Атентант. Осіннє вбивство в Мюнхені», «Залізна сотня».

 

Зустріч студентів

з літераторами та друзями письменника-новеліста

Василя Портяка

 

Василь Портяк (31.03.1952 – 02.03.2019)  — український письменник, прозаїк, сценарист, член Національних спілок письменників, кінематографістів, журналістів України.

І хоч  Василя Портяка  по праву віднесли до ряду  четвірки найталановитіших українських новелістів поряд із  Василем Стефаником, Григорієм Косинкою та Григором Тютюнником, багато хто не чув цього імені, не читав його книг, не дивився фільмів. Про нього і його творчість, на жаль, добре знають лише його рідні, друзі, колеги по перу, знайомі  та шанувальники української кінематографії.

Цьогоріч Косів вперше вшанував пам’ять письменника. Стараннями Людмили Луканюк — завідувачки Косівської філії обласного Музею визвольної боротьби ім. С.Бандери, музейниками за підтримки дружини В.Портяка оформили куточок пам’яті, в якому висвітлили основні віхи життя Василя Васильовича. Аделя Григорук — письменниця, членкиня НСПУ, НСЖУ та НСКУ допомогла організувати   літературні заходи.

На першу зустріч, яка відбулася 31.03.2025 року, крім творчої інтелігенції Косівщини, членів Руху та «Меморіалу», представників адміністративних органів,  завітали  Дмитро Стефлюк — голова Всеукраїнського товариства «Гуцульщина», Василь Герасим’юк — лавреат Національної премії ім. Т.Шевченка, старшокласники Кривопільського ліцею імені Василя Портяка зі своєю наставницею Оксаною Могорук (письменник народився в Кривопіллі на Верховинщині).

14.05.2025 року   Музей відвідали студенти I курсу кафедри художнього розпису Косівського фахового коледжу декоративного та прикладного мистецтва разом з кураторкою Людмилою Берлою  та іншими викладачами. Працівник Музею Олег Рак провів екскурсію, ознайомив студентів із зібраними експонатами про вояків ОУН-УПА та  новітніх українських Героїв, які підняли прапор УПА і знову ведуть двобій з агресором.

Присутні спільною молитвою пом’янули Василя Портяка та полеглих воїнів, які віддали своє життя за Незалежність та цілісність України, за світле майбутнє кожного з нас.

«Мета сьогоднішнього літературного заходу —  розкрити вам, студентам, особистість Василя Портяка як  талановитого майстра короткої прози, кінодраматурга, кіносценариста, ознайомити з його творчістю, розповісти про життєвий ланцюжок письменника: Криве Поле — Верховина — Косів — Київ — Фастів. Реалізувати цю мету допоможуть Людмила Луканюк — завідувачка Музею, добра приятелька сім’ї Портяків, його друзі — Василь Шкурган — голова Косівського осередку НСПУ,  Василь Гостюк — поет-пісняр, Оксана Кондратюк — племінниця», — такими словами відкрила захід — заслужений працівник освіти України, письменниця  Аделя Григорук.

Молодь із зацікавленістю слухала  високопрофесійну розповідь А.Григорук про життєвий і творчий шлях Василя Портяка, в якій прозвучали важливі епізоди і факти сторінок його життя. Василь виріс напівсиротою. Батько, воїн УПА Василь Білінчук на псевдо «Сибіряк», загинув, коли синочкові виповнилося 58 днів. До глибини душі вразила  фотографія, на якій Сибіряк несе ведмедя (бо взимку), що його врятував іще маленьким. Згадала А.Григорук і про інших членів родини, які загинули,  а серед них батьків брат Дмитро на псевдо «Хмара».

До різних випробувань майбутній письменник звик ще змалку. Але з дитинства був наділений здатністю співпереживати і чуттям прекрасного. Ці рідкісні риси характеру в особистості і творах В.Портяка відмітив і письменник Василь Герасим’юк, який зазначив,  що у Портяковім письмі новеліста «чи не найбільше вражає здатність однією деталлю передати всю драму існування з невимовними, як вимовляємо в такому випадку, ніжністю і печаллю».

Аделя Григорук розкрила основну тематику творчості В.Портяка як майстра малої прози, чия творчість увійшла до антології «Українська мала проза XX століття», зупинилася на кінематографії письменника, його співпраці з режисерами Аркадієм Микульським, Олесем Янчієм, Олесем Саніним.

Вона відмітила, що і кожен лист, вітальна листівка рідним чи  друзям, написані письменником — це художній твір. А живописне оформлення вітань виконувала дружина  В.Портяка — художниця Лариса Сінкевич.  Вони розкривають її майстерність, тонке сприйняття природи, любов до землі, на якій ми живемо, на що звернули увагу і студенти, які, не відводячи  очей, зосереджено розглядали  їх на спеціально до цієї зустрічі оформленому стенді.

Студенти уважно і вдумливо слухали фрагменти із новели Василя Портяка «Гуцульський рік», прочитаної поетом Ігорем Маковійчуком, уривки художніх текстів та листів, процитовані А.Григорук.

Письменниця звернула увагу, що Василь Портяк не отримав Шевченківської премії, хоча й номінувався на неї в 2009 та 2017 роках. Однак він був пошанований низкою інших престижних літературних відзнак —премією «Благовіст», ім. Павла Усенка, Нестора Літописця, Міжнародною літературною премією «Корона Карпат», премією ім. Володимира Косовського.

А цікаві теплі спогади про Василя Портяка, якими ділилися  Василь Гостюк, Василь Шкурган, Оксана Кондратюк, Людмила Луканюк, були слушними та  доречними і  доповнювали розповідь Аделі Григорук.

Василь Гостюк: «З Василем вперше познайомився в піонерському таборі в Яблунові, коли були школярами, до сьогодні бережу наше спільне фото.  Нас називали братами, бо одягнуті були в однакові костюми. Потім  наші стежки розійшлись, щоб  зустрітися аж через 30 років і відновити дружні стосунки. Книжку «У снігах» з дарчим підписом «Яблунів завжди між нами» отримав в дарунок. В знак дружби присвятив Василеві свою пісню».

Василь Шкурган: «Нас поєднали фестивалі, радіопередачі. Зберіг і по сьогодні  запис інтерв’ю Павла Вольвача з Василем Портяком».  Студенти почули глибокий, впевнений голос славного митця, відтворений  в записі передачі «Кружляння слів з Павлом Вольвачем», який створив  ефект живої присутності письменника серед нас.

Згадувала про Василя Портяка і племінниця Оксана Кондратюк: «Наші родини жили дружно, підтримували один одного. Кажуть, що Василь Васильович був небагатослівним, але в родинному колі все навпаки.   Ще школяркою була у гостях у Фастові. Найбільше враження  справило те, що одна із двокімнатної квартири,  була заставлена книгами від підлоги до стелі, що свідчило про високу любов до художнього слова. А  в 30 років вже  разом із чоловіком ми відвідали Національний музей Тараса Шевченка, де В.Портяк працював ученим секретарем. Ця екскурсія з його розповіддю та коментарями залишиться   назавжди у наших серця».

Людмила Луканюк передала присутнім вітання від дружини В. Портяка —

Лариси Сінкевич-Портяк, яка зараз хвилюється не тільки за сина Ореста, що сьогодні, як колись і його легендарний дід Василь Білінчук «Сибіряк» — воїн УПА, захищає Україну, а й за всіх наших Героїв, які  воюють з агресором, щоб вигнати його з української землі.

Пані Людмила звернула увагу студентів на те, що тут,  у музеї, вони   можуть знайти теми для власних  творчих робіт, як це робили в попередні роки  багато студентів-випускників.

Людмила Луканюк згадувала про  зустрічі з Василем Портяком, його

участь у  розкопках жертв НКВС, зачитала слова письменника, який відвідав Музей і  залишив коротку замітку в «Книзі відгуків»: «29 серпня 2006. Завжди бракує слів, щоб оцінити — не хочу баналізувати слів «патріотичну і самовіддану» і т.ін. — справжню роботу.   Я ж — щасливий, що можу здійснити, здавалося б, не можливе  здійснити — привести до такого музею свого сина. Дякую, дорогі мої! Василь Портяк».  Л.Луканюк  подарувала книгу В.Портяка «Вибір Скорого»  бібліотеці інституту та його  племінниці Оксані Кондратюк.

Кураторка академгрупи Людмила Берла щиро подякувала організаторам за проведену змістовну і цікаву зустріч і вони разом зі  студентами сфотографувались на згадку про цей захід,  а Василь Шкурган звернувся до молоді зі словами-настановою:

«Бажаю, щоб ви не боялися труднощів, адже вони можуть бути цікавими, щоб ви не зупинялися, розвивалися, вкладали в себе цей час, знання та досвід».

Аделя Григорук, завершуючи захід, побажала студентській молоді наполегливості в досягненні мети, розквіту творчого таланту в незалежній вільній Україні, про що завжди мріяв незабутній Майстер слова Василь Портяк.

 

Марія ПОРОХ,

членкиня Клубу

інтелігенції та РО «Просвіта».

Джерело: Сайт Міської Ради міста Фастів