Всеукраїнська виставка-тур «Рушник надії» стартувала з Борисполя

Символічну назву — «Рушник надії» — має унікальна виставка рушників, вишитих руками матерів, дочок, дружин, сестер тих захисників, які загинули, зникли безвісти чи перебувають у полоні, яка нещодавно відкрилася в Бориспільському державному історичному музеї. Вона об’єднала понад 40 осередків з усієї України та українську діаспору за кордоном. 

Безодня невідомості про рідних на війні, з якими втрачено зв’язок — це дуже страшно. І коли крок за кроком вибиратися з цієї безодні допомагає наша українська вишивка — у душі починає розвиднюватися. Рушники, які сьогодні виставлені у Бориспільському державному історичному музеї, вишивали жінки з усієї України, прокладаючи стежки надії до своїх рідних захисників. У день відкриття виставки «Рушника надії» був уперше представлений і плід праць вишивальниць Бориспільської та Гірської громад. «Рушник надії» народився в Борисполі, але до його вишивання долучилася і Гірська громада — так розповідали про своє дітище його автори. — Червоні троянди на полотні — це любов, що не згасає навіть у тяжкі моменти, чорні нитики — сліди болю, який ми несемо в серці. Посередині герб із закодованим словом «ВОЛЯ», бо тільки воля дає сили чекати, боротися і не зламатись. Ластівки на рушнику — то наші герої, які шукають дорогу додому, нагадуючи: «Ми поряд, ми повернемось». Хай цей рушник стане оберегом для кожної родини, що живе між болем і надією та дорогою додому для кожного нашого героя». 

рушник Бориспільської і Гірської громади

Музичний супровід урочистого відкриття виставки забезпечили юні таланти Бориспільської дитячої музичної школи ім. Лариси Остапенко.

З нагоди відкриття виставки до Борисполя приїхали гості з Києва, Переяслава, Мукачева. Серед них — засновниця об’єднання родин захисників територіальної оборони міст і селищ України «Жінки ТРО» Марина Богуш. Виступаючи перед присутніми, вона зазначила: «Наше об’єднання функціонує з 2022 року. Я маю гордість знати ці родини і цих жінок. Я маю гордість мати їх в своєму оточенні. Тому що це жінки, які несуть свободу, віру і надію. Це вмотивовані жінки, які не склали руки, які продовжують боротися. Це дуже красивий захід, і він не перший, який проводить наше об’єднання. Для когось — це просто красиві моменти, але для нас це інструмент. Тому що такі заходи допомагають нам стати голосом наших захисників. На таких заходах ми можемо сказати, що ми продовжуємо боротися за них, що ми пам’ятаємо, що ми робимо усе можливе задля їхнього повернення. Тому що основний акцент роботи об’єднання спрямований на роботу зі списками, ініціювання різних проэктів, вшанування пам’яті полеглих героїв, а також долучення до репатріації тіл…

Я рада сьогодні бути тут, я хочу подякувати дівчаткам-вишивальницям. Це більше, ніж просто люди, це вже велика родина». 

Директорка Бориспільського державного історичного музею Наталія Йова у своєму виступі наголосила: «Це велика честь для нашого музею, для нашого міста, для нашої громади, що саме звідси «Рушник надії» починає свій шлях містами України. Це як фронт боротьби цих жінок за своїх рідних і близьких. У першу чергу хочеться низько вклонитися тим жінкам — матерям, дружинам, сестрам, коханим — які не опускають рук, які продовжують боротьбу за своїх рідних. Ми всі віримо і надіємося, що кожен повернеться. Ми, коли готували цю виставку, переживали дуже щемливі відчуття — коли читаєш номери бригад, прізвища, імена хлопців, дівчат, які зникли безвісти чи перебувають у полоні. Але надія, яка живе в серцях рідних, у наших серцях, вона влилася в ці рушники. Тому що коли вишивалися ці рушники, вони були скроплені материнськими сльозами, жіночими сльозами. Я вірю в те, що ми дочекаємося всіх, що кожен солдат, кожен герой повернеться додому. Хотілося б, щоб ще більше громад доєдналося до цієї акції так, як зараз доєдналася Сумщина. Сумщина представила найбільше рушників».

Наталія, дружина безвісти зниклого військовослужбовця, поділилася враженнями від процесу роботи: «Мені дуже цікаво було працювати з дівчатами. Кожен плекав свою любов на полотні. Кожен стібок — це надія на повернення коханого, сина, батька, брата. Коли ми збиралися, для нас це було тепло, це була віддушина. Хтось вишивати не міг, але був з нами поруч, і нас це підтримувало». 

Свої побажання, молитви, слова підтримки відвідувачі могли залишати у книзі «Слова надії». Бо надія — це те, що об’єднує нас усіх і надає сили йти далі. 

У коментарі «Вістям» Марина Богуш окремо зазначила: «Координаторами в Борисполі є дуже активні жінки — Олена Скицюк та Ірина Жук. Наше об’єднання налічує 900 родин і 30 бригад територіальної оборони. Координатори збирають інформацію у родин, потім об’єднані дані ми подаємо до державних структур, щоб посприяти пошуку і поверненню наших військових. Але виникла ідея робити заходи підтримки. І це наша принципова позиція, яка відрізняє нас від інших організацій, що ми не так часто записуємося на зустрічі до державних органів, а ініціюємо власні заходи. Ідея цієї виставки в тому, щоб ще більше мотивувати людей до вишивання, щоб експозиція збільшувалась. Ще одна з ідей — щоб люди не забували наших українських традицій. Бо колись рушник був справжнім оберегом. Але сучасність вносить свої корективи і багато що забувається. А сама акція розпочалася з жінки, яка вишила рушник у чорно-білих кольорах — чорними нитками на білому полотні. І коли вона дошила останній хрестик, її син повернувся з полону. Ця історія надихнула на вишивання, і ми вирішили ініціювати це масштабно по всій Україні».

Виставка триватиме до 2 листопада. А 4 листопада вирушить у тур містами України.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама