Волонтерська допомога від щирих дитячих сердець: як вихованці Бориспільського БДЮТ «Дивоцвіт» допомагають ЗСУ

Діти-волонтери — це реалії сьогодення, коли живемо у часи військової агресії. Саме волонтерство об’єднало весь народ. До нього долучилися і дорослі, і діти. «Вісті» завітали до Бориспільського будинку дитячо-юнацької творчості «Дивоцвіт», щоб познайомитися з юними волонтерами та розповісти їхні історії. 

Аквагрим за донат

Марія Ільїна — 15-річна студентка КНУТД. У Будинку дитячої та юнацької творчості займається малюванням вже шість років. Їй це дуже подобається, тому й обрала навчання в коледжі за спеціальністю дизайну.

«З початку війни тато пішов воювати, захищав країну в ЗСУ, і це мене мотивувало до волонтерства. Дякуючи моєму керівнику гуртка Юлії Миколаївні, ми на різноманітні свята почали малювати аквагрим за донати, таким чином і збираємо до сьогодні гроші на ЗСУ. Також на новорічні свята створювали ялинкові прикраси та збирали за них донати. Звісно, до всього того ми з вихованцями будинку творчості «Дивоцвіт» малюємо листівки для захисників, навіть в укритті під час повітряної тривоги, щоб підіймати настрій захисникам.

Малюємо аквагримом і метеликів, і квіточки, і казкових персонажів дітям на обличчі. Є у нас не лише малюнки на обличчя для дівчаток, а й для хлопчиків маємо що запропонувати для аквагриму. Дослухаємося до дітей, інколи вони самі кажуть, що мріють, щоб їм намалювали, тому це доволі цікавий процес».

Патріотичні футболки за донати

Марк Соломаха — 10-річний учень 5 класу Бориспільського академічного ліцею (БАЛ). У будинку дитячої творчості відвідує танці, гурток з малювання, а також театральний гурток.

«Одразу після повномасштабного вторгнення я почав розмальовувати гільзи та тубуси, які мені передавав мій дядько — військовослужбовець Роман Тименко, а потім ми їх продавали за донат. У нашій родині служив і мій дідусь Тарас Миколайович, а також до цього часу служить мій тато Олексій. Тому я часто думаю про війну, про те, як же хочеться, щоб швидше прийшла перемога, — розповідає Марк Соломаха. — Якось мені прийшла ідея розмальовувати футболки, щоб продавати їх за донати. Я попросив маму, і вона мені їх купувала, а я малював малюнки, які мама друкувала на футболках. На цьому я зміг задонатити військовим 13 тис. грн. В основному я малював картини про військових, самих військових, як вони захищають нашу землю.

Моя мама також художник. Вона з перших днів війни передавала нашим захисникам різні медикаменти, бронежилети та іншу допомогу.
Сьогодні мама робить авторські виставки своїх картин, таким чином донатить для ЗСУ. Я продовжую виготовляти малюнки для футболок. Також продовжую розмальовувати тубуси, на яких зображена різна зброя, війна.

На мою думку, діти можуть багато як волонтерити: не тільки малювати, а й ліпити щось із пластиліну, вирізати щось із картону, плести маскувальні сітки, це завжди можна зробити у нашому будинку творчості, можна також влаштовувати ярмарки, де продавати якісь вироби, а кошти передавати військовим. Також важливо передавати медикаменти пораненим військовим. Можна допомагати батькам у тому, як вони волонтерять. Ще важливо писати листівки військовим і передавати їм на фронт або в госпіталь. Можна організувати благодійний концерт, де буде квиток за донат, а на ньому затанцювати для глядачів та заспівати пісні.

Мрію, щоб закінчилася війна, щоб тато та всі військові повернулися з перемогою додому, а поки цього не сталося, я займаюся волонтерством, допомагаю військовим, як можу».

Благодійні аукціони

Софія Чурпіта — 14-річна учениця ліцею «Перспектива», вихованка БДЮТ вже понад п’ять років, займається вокалом, у театральному гуртку, а також є лідером асоціації учнівського самоврядування.

«На мою думку, щоб волонтерити, потрібно мати мотивацію та розуміння — для чого ти це робиш. І в цьому дуже допомагає наш будинок творчості. Наприклад, у нас є дуже багато заходів, і перед кожним із них під час повномасштабного вторгнення проводиться ярмарок, де збираються донати для військових. Продаються вироби дітей, їхніх батьків. Підійде все — вироби з бісеру, малюнки, солодощі, — розповідає Софія Чурпіта. — Мені, вважаю, пощастило, що довірили проводити волонтерські аукціони в будинку дитячої та юнацької творчості, де ми за донати продаємо лоти. Це творче волонтерство, адже моя задача — це заохотити покупців якомога більше задонатити. Звісно, якби не театральний гурток, який я відвідую, навряд чи я б упоралася з цією задачею. Коли проходить аукціон, я маю якийсь образ, наприклад, циганки, і у театральному дійстві звертаюся до наших неймовірних батьків, які донатять для військових.

Кожен вносить щось своє, це наша спільна волонтерська справа, ніхто не залишається осторонь: ні викладачі, ні діти, ні батьки.

Також ми проводимо кінопокази за донати — це і дозвілля, і допомога, і поширення українського кінематографу.

А ще у будинку дитячої та юнацької творчості проходять зустрічі дітей з військовими, які нас захищають. І вони нам розповідають історії свого життя, вселяють в нас надію на перемогу, починаєш розуміти — за що йде боротьба. Ми пишаємося всіма нашими військовими та ще більше прагнемо допомогти захисникам.

Також у ліцеї «Перспектива» нещодавно ми зустрічали нашого випускника, солдата полку «Азов», який пережив пекло ворожого полону й повернувся до України. Діти разом з учителями долучилися до «живого коридору» та шанобливо зустрічали молодого бійця. Наші серця стискалися від болю і радості, коли ми чули його історії. В очах молодого військового відчувається величезна сила волі, яку не здолали тортури й кайдани. Такі зустрічі ще більше об’єднують та спонукають нас до волонтерства».

Відвідування військових

Олександра Винник — 14-річна учениця ліцею «ОСНОВА», президент ліцею, вихованка БДЮТ вже аж сім років. Навчається в театральному гуртку «Чебрець».
«У нас у будинку творчості склалася традиція відвідувати хворих військових у лікарні, і це я вважаю надзвичайно важливим для себе. Це також є проявом волонтерства, адже ми спочатку збираємо гостинці для військових, малюємо їм листівки, йдемо до них та висловлюємо слова подяки. Малеча читає їм вірші, обіймає, дарує листівки, обереги, янголят, які роблять діти в будинку творчості саме для військових. І це дуже потрібно в першу чергу для нас. Два роки тому, коли це все почалося, я також розповідала вірші нашим захисникам, але з часом виросла і мені захотілося просто говорити їм слова вдячності. Для мене це дуже цінні моменти. Особливо коли я стала супроводжувати менших на такі зустрічі як наставник. Я навіть сама плакала, коли найменші дякували захисникам. Оскільки це було дуже щемливо.

Вважаю, що важливо проводити будь-які волонтерські заходи. Незалежно від твого таланту. Можливо, хтось з дітей робить окопні свічки. Це теж дуже потрібно.

Мій тато військовий і я знаю, як всім захисникам важлива будь-яка підтримка кожного з нас, особливо дітей та молоді».

Благодійні виставки, плетіння сіток, ярмарки

Поліна Кірсанова — 11-річна учениця 6 класу Бориспільського ліцею «Патріот». Займається у будинку дитячої та юнацької творчості «Дивоцвіт» малюванням, вивченням англійської мови та в театральному гуртку. Малює дівчина змалечку, з двох років.

«Я вважаю, що кожна людина повинна займатися чимось корисним для громади, — розповідає Поліна Кірсанова. — Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми з родиною виїхали з Борисполя до Франції, де перебували певний час. Там ми з моєю молодшою сестрою Уляною почали малювати картини, а мама — ілюстрації. І таким чином вирішили зробити виставку у Франції про те, що відбувається в Україні, адже тематика наших робіт була про війну. Я малювала героїв України, військових. Був у мене малюнок, як бджоли покусали наших ворогів, та інше. Французи підтримували нас, і по сьогодні, коли ми повернулися в Україну, французькі волонтери надсилають нам допомогу — медикаменти, які ми передаємо будинком дитячої творчості військовим, в госпіталь.

Коли ми з родиною повернулися з Франції, то не зупинилися волонтерити. Вже також хотілося плести сітки. І це ми могли робити у нашому будинку творчості. Також разом з мамою, яка викладає малювання, моєю сестрою та іншими дітьми, які відвідують гуртки в будинку творчості, малювали листівки для військових. А ще ходили в госпіталь з театральною студією «Чебрець», там ми провідували поранених героїв. Дякували їм за захист, читали вірші, приносили їм гостинці.

Також у нас у будинку творчості часто проходять ярмарки, де ми продаємо різноманітні вироби, іграшки, домашні смаколики за донати. Ці гроші збираємо на допомогу для ЗСУ.

Якось я спробувала себе у якості журналіста та записала на київський конкурс відео про те, як ми з родиною тікали від війни до Франції, розповідала про те, як важливо мати джерело стійкості. Особисто я вважаю, моя мама для мене є тим джерелом стійкості, яке надихає, тому що вона теж волонтер.

Як на мене, джерело стійкості — це якась допомога іншим. Моя мама малює, наприклад, розмальовує тубуси, які нам передають захисники, а потім ми їх продаємо за донати на аукціонах та збираємо кошти для військових, які боронять нашу країну. Як волонтер я планую і надалі продовжувати нашу роботу, не зупинятися, малювати, донатити, приймати участь у ярмарках, плести сітки, відвідувати військових».

Підтримка дорослих наставників

«З початком війни більшість людей хотіли відчути свою корисність. Це стосується і дітей. Зокрема, й мого онука Марка. Його мама почала розмальовувати футболки у волонтерському центрі «Перемога», в цей час Марк був разом із нею і вирішив їй допомагати. Спочатку це ми з донькою не сприйняли як щось серйозне. На жаль, так вчиняють багато батьків, хоча варто прислухатися до дітей. Проте на сьогодні це переросло у його самостійну волонтерську діяльність, коли він допомагає військовим так, як вміє та хоче, — розповідає Наталія Тименко, директор Бориспільського будинку дитячої та юнацької творчості «Дивоцвіт». — У будинку дитячої та юнацької творчості «Дивоцвіт» ми постійно проводимо різноманітні ярмарки, у яких діти беруть безпосередню участь — вони самостійно продають вироби. Ми намагаємося навчати дітей волонтерству. Саме для цього у нас також завжди плетуться маскувальні сітки, до роботи над ними може долучитися кожен бажаючий: працівники, діти або їхні батьки.

З початку війни у нас з’явився проєкт навчання дітей волонтерству. Над ним зі мною разом працює наш психолог. У нас є асоціація учнівського самоврядування, ми щопонеділка проводимо тренінги. Звісно, вони не лише з волонтерства, а й з дитячого лідерства, піднімаємо там також теми про булінг та інші.

Як на мене, волонтер — це справжній патріот, впевнена в собі особистість. Що стосується дитячого волонтерства — це в першу чергу контакт з дорослими людьми. І коли ми вперше провели ярмарок, то зрозуміли, що діти із задоволенням та наснагою продають, щоб назбирати донати для військових, а дорослі краще купують саме у дітей. Тому природньо, само собою вийшло так, що основними учасниками ярмарків у нас є не педагогічний колектив, а саме діти. Вони відчувають себе у цей момент дорослими, потрібними, волонтерами, які допомагають нашій армії.

В основному, на ярмарках продаємо те, що роблять власноруч або діти, або їхні батьки. Але іноді приємно, що до цього долучаються і пересічні мешканці. Наприклад, минулоріч нам подарували неймовірно красиву колекцію дзвоників, які ми на ярмарку продавали за донати. Тому ми вдячні всім, хто долучається до цього процесу.

Звісно, з часом у кожному ліцеї з’явився осередок волонтерства. І ми також не полишаємо волонтерство з нашими дітьми.

Навіть коли завершиться війна, потрібно буде продовжувати допомагати ветеранам та їхнім родинам. Тому волонтерство назавжди стало культурою нашого українського суспільства.

Для реабілітації військових велику силу має дитяча пісня, танок, листівка чи вірш. У 2023 році ми з колегами зібрали гроші, купили смаколики та пішли з дітьми до поранених військових. Звісно, все це з дозволу батьків. А для дітей це маленький подвиг, адже ситуації бувають різні. Одного разу ми прийшли, і діти побачили пораненого без ноги, і вони найбільше переживали, чи змайструють лікарі йому нову ніжку, щоб зміг ходити. І прийшлось розповідати, що буде протез і військовий зможе ходити.

Є діти, які ідуть і починають обіймати усіх поранених у палаті, це вони роблять від щирого серця, і це важливо як для військових, так і для нас, дорослих, які прийшли з ними.

З початку повномасштабного вторгнення ми плели сітки у волонтерському центрі «Перемога», а потім, в червні 2022 року, почали потихеньку відновлювати роботу закладу і вирішили плести сітки у будинку творчості і продовжуємо це робити і по сьогодні. До нас приєднуються і старшокласники, і батьки, які чекають, поки їхні діти навчаються на гуртку. Так, за вересень ми зробили три сітки, які вже відправляємо нашій колезі Альоні Василенко, яка наразі служить у лавах ЗСУ, а до цього була керівником гуртка. Ми з нею постійно підтримуємо зв’язок. Наразі у них є потреба у сітках та ліках, тому ми саме це й збираємося їй відправити. Малюємо з дітьми дуже багато. Коли віддаємо сітки, обов’язково додаємо до них малюнки дітей для захисників.
А ще ми придбали за власні кошти два автоклави для нашої колеги, керівника гуртка, яка виготовляє військовим консерви, тушонку. Допомагаємо їй у цьому напрямку волонтерства, збираємо все необхідне, а вона з чоловіком готує.

Інколи допомагаємо військовим частинам грошима, наприклад, коли потрібно ремонтувати техніку. Сітки, їжа, консервація — це все передається нами військовим на постійній основі. Робимо безпрограшні лотереї за донат. До Дня міста у нас був ярмарок, ми зібрали 24 тис. грн, які якраз підуть на ліки для військових.

Ми віримо, що разом із батьками та дітьми робимо все, аби пришвидшити перемогу, саме тому вважаємо надважливим підтримувати дитяче волонтерство. Адже за нашими дітьми — наше майбутнє. І від того, яке у них ставлення до війни, наскільки вони патріоти, залежить майбутнє нашої країни».

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама