Вісник Кагарличчини — Про браслет із струни і публіку, яка захоплюється своїми кумирами

Гітара вважається найпоширенішим музичним інструментом. У деяких європейських країнах губну гармоніку вважають масовим і відомим інструментом, але багато де ставляться до неї прохолодно. А гітара поширена на всіх континентах, навіть в Антарктиді. Кажуть, гітара навіть встигла побувати в космосі.

На Кагарличчині, особливо серед юнацтва, гітара теж є дуже популярною. Сьогодні я спілкуюся із трьома юнаками – учнями 11 класу міської школи № 3 про музику і цей інструмент. І не тільки через те, що вони віртуозно виконують на електрогітарах й ударній установці Гімн України, ділять навушники, знайомлячись з новою композицією, самостійно пишуть пісні, а й тому, що я бачу себе в юності.
– Коли ти захопився музикою і чому обрав саме гітару?
Андрій Майстренко:
– Цікавитися музикою я почав давно, років 6 тому. А гітарою займатися – 4 роки тому. Гітару обрав, бо потрібно було для гри в колективі.
Іван Марченко:
– Музикою почав захоплюватися з 5 класу. Чому саме гітара? Я не обирав між інструментами. Вибір був однозначним.
Ростислав Коваленко:
– Я захопився музикою 3 роки тому, у листопаді 16-го. Спочатку тренував ритм і слух на телефоні, пізніше придбав ударну установку. Мені завжди хотілося стукати по чомусь, а так я стукаю і граю.
– Улюблена композиція, яка надихає?
А. М.: – Улюбленої композиції я досі не знайшов, але дуже люблю музику, написану українцями, не обов’язково українською мовою.
І. М.: – Улюбленої немає. Їх багато. Але так, щоб виділити, то можу пісню гурту Меtаllіса “Nоthіng else mаttеrs”.
Р. К.: – Виділити щось одне не можу. Таких композицій багато. На даний момент намагаюся досягти рівня Дена Платумана (барабанщик гурту “Іmаgіnе Drаgоnеs”).
– Що для тебе музика і конкретно гітара?
А. М.: – Вікно у вираженні емоцій, а гітара – інструмент для цього.
І. М.: – Життя.
Р. К.: – Щось абстрактне. Щось таке, що передає почуття виконавця до публіки.
– Ти професійно займаєшся чи любитель?
А. М.: – Я любитель. Думаю, ним і залишусь, бо для професійної освіти потрібно закінчити музичну школу, що я вже не встигну.
І. М.: – Любитель, який намагається виступати і показувати себе.
Р. К.: – Любитель. Сам навчаюсь, тому більшість професійних навичок, які можна було б отримати, я перероблюю під себе, тому вони втрачають свою красу.
– Які музиканти з України надихають тебе?
А. М.: – Є гітарист на ім’я Станіслав Тонне. Він народився у Запоріжжі, але вважається американським музикантом. Він – приклад українця, що став відомим за кордоном.
І. М.: – Таких немає.
Р. К.: – Майже не слухаю українську музику, але загалом мені подобається гурт “Антитіла”, особливо пісня “Там, де ми є”.
– Чи підтримує тебе хтось у твоєму захопленні?
А. М.: – В музиці моєю підтримкою є мій вчитель Наталія Василівна Колисан.
І. М.: – Так, звісно, рідні і деякі друзі.
Р. К.: – Мене багато хто підтримує, особливо мама і наш гурт “Барва”.
– На твою думку, про що повинен грати й співати артист України у ХХІ столітті?
А. М.: – Артист повинен думати про те, що говорить, і робити свою справу добре, не заради грошей, а заради себе.
І. М.: – Про все, про що бажає сам автор.
Р. К.: – Тільки не про погані звички. І не ті пісні, де нема ніякого сенсу.
– Поділіться цікавою власною історією зі свого життя, пов’язаною із музикою (романтичний чи курйозний випадок).
А. М.: – Цікавих історій немає, все звичайне. Єдине, що спадає на думку, – це браслет із струни, зроблений нашвидкоруч для дорогої мені людини.
І. М.: – Можу виділити один концерт, на якому люди, що сиділи, встали, взялись на руки і почали нам підспівувати. Це дуже велике задоволення, як для виконавця, коли публіка і він – як одне ціле. Тому й можу цей випадок назвати романтичним.
Р. К.: – Одного разу ми готували виступ до Останнього дзвоника у своїй школі. Ми підключали апаратуру, і Маша (басистка) увімкнула колонку “саму на себе”. Колонка почала “фонити”. Ми грішили на заземлення в школі, зіпсовані мікрофони, розетки. Але причину виявили, хоча й не встигли зробити репетицію.
– Про що мрієш? Чи пов’язана ця мрія з музикою?
А. М.: – Ну, звичайно, пов’язана! Мрію заробляти своєю музикою і ніколи не думати про те, що хоче чути публіка, думати лише про те, що хочу грати я.
І. М.: – Говорити не буду, не збудеться. Але це пов’язане з музикою.
Р. К.: – Мрію організувати найбільший виступ за весь час існування групи “Барва”.

Джерело: Вісник Кагарличчини — Головна