Вісник Кагарличчини — ЛЮБОВ І ПРИСТРАСТЬ ЛЮБОВІ ПЕТРІВНИ

Любов Ткаченко у свій час дослідила десятки доль. А хто дослідив би три чверті століття її власної долі? Як швидко набігли оті чверті!

Любов Петрівна Ткаченко – особистість знана в нашому краї. На початку 70-х вона була серед тих, хто започатковував районний історико-краєзнавчий музей, а потім понад три десятиліття була його незмінним директором.

Музеїстика, історія рідного краю, вивчення першоджерел і спілкування із сотнями земляків, розкиданих по світах, і заїжджих гостей з багатьох куточків ще СРСР стали справою життя Любові Петрівни, її любов’ю (даруйте тавтологію ) і пристрастю.

Музеї – духовні скарбниці нації бережуть пам’ять про народ. У кожному з 52 сіл району в свій час побувала Любов Петрівна з колегами, зібравши понад 30 тисяч експонатів. Частина одного  з перших в Україні документальних фільмів про Голодомор – «Голод-33: свідчення очевидців» навряд чи була б знята, якби не зусилля Любові Петрівни з колегами, адже і в 90-і роки нелегко було переконати селян розповідати про страшний 33-й.

Шкода, що неоціненне багатство – зібрані протягом десятиліть експонати, сьогодні майже всі – в запасниках, виставляти їх ніде, бо ж музей переживає не кращі часи, тулячись в кількох кімнатках райвійськкомату. Але збереження історії краю – справа всенародна, тож сподіваємося, що не пропаде марно праця поколінь музеїстів Кагарличчини, і про те подбає влада при підтримці небайдужої громади.

Ми, студійці районного радіо і ТБ, вдячні Любові Петрівні Ткаченко не тільки за плідне, насичене цікавими розповідями спілкування. Упродовж понад двох десятиліть, до самого виходу Любові Петрівни на заслужений відпочинок, ми за допомогою і при підтримці невгамовної директорки підготували немало сюжетів і передач на радіо і телебачення – про історію Кагарличчини, славних людей краю, культурно-мистецькі заходи найширшої тематики, незмінним учасником, а то й ініціатором яких був музей.

Наші слова вдячності й глибокої поваги Вам, шановна Любове Петрівно! Живіть ще довго на радість і родині, і всій громаді.

Джерело: Вісник Кагарличчини — Головна