Вісник Кагарличчини — Іспанський «привіт» бабусі Марії

З пані Наталею ми познайомилися влітку 2018-го в Іспанії, куди я з Танею Сагайдак супроводжувала дітей загиблих героїв з України на відпочинок. Поїздка до іншої країни – то взагалі окрема тема. Часом мені здається, що в Іспанії більше України, аніж у нас.

Пані Наталя, знаючи, що я їжджу на фронт до наших захисників із волонтерською допомогою, виявила бажання зробити різдвяний подарунок літній жінці, яка проживає на прифронтовій території і постраждала внаслідок обстрілів.

Я знайшла таку людину.

Цього разу, коли ми їздили до добровольців ДУК Правий Сектор, спеціально заїхали і в Опитне, яке територіально знаходиться навпроти Донецького аеропорту. У село, де проживає кілька десятків людей – без лікарні, без магазину, без світла, без води… Село зруйноване, але ті кілька десятків людей тримаються за життя. Йдуть до військових за хлібом і макаронами, інколи їм привозить допомогу Червоний Хрест.

З посилкою із сонячної Іспанії я ледве лізу по нерозчищеній дорозі – ноги по коліна тонуть у снігу. За спиною – рюкзак із фотоапаратурою. Двері в дірках від обстрілів підперті дрючком, це знак: господарки вдома немає. Військові мені підказують, що бабуся часто ходить гуляти до сільради.

– Я била у Радіка, у прєдсєдатєля сєльсовєта, – розповідає бабуся Марія.

Бабці майже 80. Приємна така бабусечка, худесенька. Хата, як решето, двері й ворота також у дірках, вікна затягнуті целофановою плівкою. Топиться грубка, але у хаті все одно холодно. При обстрілі осколком міни вбило чоловіка бабусі, через півроку – сина. Тепер вона одна.

Сама бабуся родом із Закарпаття, Воловецького району, села Верхні Ворота. Все своє трудове життя працювала на фермі.

Я розповідаю їй про Іспанію і Наталю, яка надіслала їй посилку, читаю лист, від якого ми обоє плачемо, розкладаю гостинці. А бабуся ніяк не збагне що ж то за людина і як вона з іншої країни дізналася про неї, безперестанку дякує і поняття не має де у світі та Іспанія і як там живуть люди.

Джерело: Вісник Кагарличчини — Головна