В Ірпені громадські активісти приревнували пенсіонерів до інших громадських активістів

Громадські активісти в Ірпені довели, що вони не готові втрачати власну передвиборчу нішу і обурилися діяльністю інших громадських активістів.

“Це наша корова і ми її доїмо” – ця фраза із кримінального серіалу якнайкраще характеризує реакцію громадських активістів на діяльність інших громадських активістів у місті Ірпінь. Каменем спотикання стала роздача безкоштовних обідів пенсіонерам, яка проводилась за участі громадської організації “Асоціація жінок України “ДІЯ. Приірпіння” та БО “Фундація добрих справ”.

Громадські активісти обурилися діяльністю інших активістів у Ірпені

Деякі особи, із числа “старих” ірпінських активістів, хто вже встиг намозолоти очі користувачам фейсбуку, обурилися такими діями і заявили що це ніщо інше як передвиборчий піар. Серед критиків громадської діяльності з роздачі обідів опинилися Людмила Першин, Тетяна Шатохіна та адміністратор однієї із місцевих соціальних спільнот фейсбук, де традиційно зустрічаються декілька палких активістів.

Для більшої наочності та формування негативної думки, фотографії з роздачі обідів поєднали із коментарями до іншого допису, а самих нужденних пенсіонерів прирівняли до бомжів.

“Старі” громадські активісти не вірять у щирість “нових” і вважають це піаром направленим на місцеві вибори, бо, на їх думку, інформація про безкоштовну роздачу обідів надто активно розповсюджується по місцевим групах на фейсбук. “Набрид вже цей піар на всьому підряд, добрі справи люблять тишу“, – впевнені “старі” активісти.

Очевидно недовіру викликала поява у рядах благодійників представників місцевої влади. Проте, “старі” активісти мають бути послідовними і визнати, що їхні дії, за цією логікою, теж передвиборчий піар. Посудіть самі, громадські акції “старих” активістів, як правило, не мають реальних результатів. Дописи “старих” громадських активістів часто пусті за суттю і направлені лише на популяризацію своїх особистостей. Маємо багато прикладів, коли “старі” громадські активісти, на кшталт Михайлини Скорик, чи інших лізуть у проблематику, де вони не мають жодної коментенції лише для того щоб отримати чергове відео та фото для фейсбуку, де вони голосно обурюються владою.

Намагання сфотографувати будь-який найменший негатив у місті і зробити із цього справу вселенського масштабу у десятках дописів у соціальних мережах “старі” громадські активісти не вважають піаром та підготовкою до місцевих виборів. При цьому нещодавно, Людмила Першин, яка обурювалася розповсюдженням інформації про добрі справи, сама не скористалась таким принципом та розмістила допис із подяками народному депутату Олександру Горобцю. А ще до цього зробила цілий новинний день дописом про те як повз неї проїхало авто.

“Добрі справи люблять тишу, а це все піар”, – Людмила Першин

Такі подвійні стандарти та критика громадської діяльності з боку “старих” громадських активістів не випадкові, адже “нові” громадські активісти можуть зайняти частину їх електорального поля. Звинувачуючи “нових” активістів у підготовці до виборів, “старі” активісти мовчать про те, що вони самі до них готуються і мають відношення до політичних партій, будівельної сфери та дерибанників громадської землі.