Усиновлення, опіка, захист дітей, запобігання насильству — основні завдання служби у справах дітей та сім’ї

Усиновлення, опіка, захист дітей, запобігання насильству в родині — всі ці важливі процеси контролює держава через службу у справах дітей та сім’ї. Нещодавно журналіст «Вістей» завітав до місцевої служби, щоб дізнатися про особливості та організацію їх роботи. До того ж був і приємний привід — Верховна Рада України 25 вересня вручила грамоту «За заслуги перед українським народом» начальнику служби у справах дітей та сім’ї Бориспільської міської ради Ірині Кононенко, яка працює у закладі вже понад 25 років. Саме з нею і поспілкувався журналіст.

Сім’ї, що потребують посиленої соціальної уваги

«Щоб зрозуміти, з яким обсягом завдань доводиться працювати службі, почнемо зі статистики. Наразі у службі в справах дітей та сім’ї перебуває 77 сімей Бориспільської громади, які опинилися у складних життєвих обставинах, де у 10 родинах є ризик вилучення дітей та надання їм відповідного статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, — починає свою розповідь Ірина Кононенко, начальник служби у справах дітей та сім’ї Бориспільської міської ради. — Проблеми у родин різні: це і зловживання спиртними напоями, і вживання наркотиків, є навіть родини, які і не зловживають алкоголем, але просто мають дуже низький батьківський потенціал. Тобто у них немає потреби в дітях, в організації якогось домашнього побуту. Інколи це батьки, що знаходяться в хронічній депресії через складні життєві обставини. Існує міф та стереотип: якщо родина багатодітна, вона, як правило, неблагополучна. Проте не має значення, скільки дітей в родині. Зараз дуже багато достойних родин, у яких виховується і троє, і четверо дітей. А є сім’ї, які мають одну-дві дитини та потребують посиленої соціальної уваги, тобто вони перебувають у нас у полі зору. Тому проводиться відвідування родини по місцю проживання. Якщо родина перебуває у складних життєвих обставинах, вона може перебувати у двох статусах: перебування на обліку (це офіційний облік і дані про цю дитину вносяться в єдину всеукраїнську аналітичну інформаційну систему «Діти»), а також під соціальним супроводом (менш складні життєві обставини).

За словами очільниці служби, на сьогодні під соціальним супроводом перебуває 81 родина, де сумарно проживає 158 дітей. З ними проводиться відповідна робота. Фактично — така ж, як із дітьми, що перебувають на обліку. Тобто складається графік відвідування цих родин, а якщо є потреба, відвідуються додатково й поза графіком.

Служба тісно співпрацює з ювенальною превенцією, з патрульною поліцією, із сектором по протидії домашньому насиллю. В тісній співпраці всі служби виїздять до родин усієї громади. Разом із школами контролюють відвідування дітьми навчальних закладів, якщо це онлайн — чи виходить дитина на зв’язок з вчителем, чи ця родина забезпечена засобами зв’язку для навчання дитини та ін.

Як виявити дитину, що потребує допомоги

Є маса джерел, з яких можна дізнатися про дітей, що потребують допомоги. Серед них навіть анонімні дзвінки, повідомлення на сторінку служби у Фейсбуці, куди пишуть небайдужі люди. Вся інформація опрацьовується та перевіряється.

«90% отриманої інформації має підтвердження, що дитина потребує допомоги і час втрутитися в ситуацію в родині, — розповідає Ірина Кононенко. — Зовнішні маркери, які говорять про неблагополучну родину, доволі кричущі. Це не облаштоване так, як має бути, приміщення для життя дитини. Також зовнішні маркери бачать вчителі, класні керівники. Наприклад, дитина приходить до школи одягнена не по сезону або не в належному санітарному стані її одяг та взуття. Можливо, вона не має канцтоварів. Проте не завжди ми ставимо родини на облік чи беремо під супровід. Є такі випадки, коли ми тісно співпрацюємо з родиною, охоплюємо її всіма заходами, допомагаємо. Але офіційно вона на обліку не перебуває. Проте якщо є підстави для вилучення дитини з родини, одразу ставимо на облік».

На сьогодні у Бориспільській громаді 86 дітей мають статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Сирота — це дитина, у якої померли батьки. Або померла одинока мати, а батька записано зі слів, тобто юридично його й не було. А от дитина, позбавлена батьківського піклування — це сирота при живих батьках. Тобто батьки або позбавлені батьківських прав, або вони визнані недієздатними, або наразі є безвісти відсутніми, або в силу стану здоров’я батьки не можуть виконувати свої обов’язки. Якщо дивитися відсотково, у нас в громаді з 86-ти дітей близько 20% сиріт.

Алгоритм вилучення дітей

Існує два типових варіанти вилучення з родини. Приїздить служба і робить оцінку рівня безпеки дитини, де фіксуються зовнішні маркери і оформляється відповідний документ, у якому робиться висновок, що існує реальна загроза — тобто дитині в цій родині залишатися небезпечно.

Батьків притягти до відповідальності може лише суд, а служба клопоче про це, коли зрозуміло, що є потреба порушити провадження по статті 184 — це неналежне виконання батьківських обов’язків. Наприклад, дитина десять і більше днів без поважної причини не була на навчанні. Коли дитини по два-три місяці немає в школі по довідці від батьків — це прояв зловживання, на яке служба реагує та притягує батьків до відповідальності. Якщо виявлено неналежний побут у родині, це теж є причиною клопотати про притягнення до відповідальності з метою покращення ситуації.

«Якщо служба вважає, що наразі дитині в родині небезпечно, але батьки мають здатність, бажання, наміри та потенціал щось змінити, ми їм рекомендуємо написати офіційну заяву та добровільно помістити дітей в Центр соціально-психологічної реабілітації терміном на 9 місяців. А в цей період батьки мають вирішити свої побутові питання та забезпечити вимоги, що до них пред’являються, — пояснює очільниця служби. — А от коли служба виїжджає на місце (або родина перебувала на обліку, або це нововиявлена родина) і зовнішні маркери цієї родини говорять про те, що батьки алко- чи наркозалежні, що вони деградують як особи і позитивних змін не буде, ми вилучаємо цих дітей однозначно. Виносимо проект рішення на виконком (рішення про негайне відібрання у батьків дитини у зв’язку з існуючою загрозою життю та здоров’ю дитини). Це рішення приймає виключно виконком. Після цього відбувається негайне відібрання дитини і протягом семи днів відповідно до законодавства маємо подати позов до суду про позбавлення батьківських прав».

Бувають різні випадки, наприклад, коли на момент вилучення дітей батьків немає вдома і вони залишили своїх дітей на знайомих, на дідуся чи бабусю, які зловживають алкоголем або ведуть асоціальний спосіб життя. Ще, буває, виявляють багатодітну родину, мама в якій працює, але не має власного житла і кочує від знайомих до знайомих, хто її на якийсь час прихистить з дітьми. При цьому жінка веде нормальний спосіб життя, забезпечує дітей, наскільки це можливо. В такому випадку видно, що жінка здатна виховувати дітей, але просто наразі в неї немає такої можливості, тоді їй служба може запропонувати написати заяву для поміщення дітей в центр соціально-психологічної реабілітації. А вона в цей час має можливість вирішити питання з житлом, побутом та інші моменти. Якщо вона не вирішує ці питання, служба буде змушена вживати більш кардинальних заходів.

«Навіть якщо батьки зловживають, ми завжди даємо їм шанс виправитися. І в моїй практиці були такі моменти, — пригадує начальниця служби. — Ми пропонуємо батькам їхати на лікування від залежності. За мою практику двоє жінок пролікувалося, на сьогодні вони не п’ють і ми повернули їм дітей. Все склалося належним чином для дитини. Але це одиничні випадки».

Центри соціально-психологічної реабілітації (ЦСПР)

Якщо вилучається дитина з родини, вона поміщається до лікарні для повного обстеження. Як правило, 99% дітей хворих. Забирають із запаленням легень, з коростою, педикульозом — букет хвороб неймовірно великий. Після медичного обстеження діти проходять необхідний курс лікування.
Далі служба готує документи — клопотання для поміщення в Центр соціально-психологічної реабілітації (ЦСПР), де дитина перебуває, поки служба продовжує працювати з батьками. «Ми даємо шанс всім батькам виховувати власних дітей самостійно. Проте ставимо певні умови — ремонт в будинку чи квартирі, лікування від алкозалежності за потреби, — розповідає Ірина Кононенко. — Були випадки, що ми повертали дитину в родину, якийсь час ніби було все нормально, але через півроку все повторювалося знову, стан перебування дитини в родині ставав неможливим. Доводилося знову забирати її».
Наразі існує велика проблема — за рахунок ВПО катастрофічно збільшується кількість родин, які знаходяться під наглядом служби. І нікуди влаштувати дітей. Адже з початку повномасштабного вторгнення ЦСПР евакуйовані і не працюють на повну потужність. Не працюють будинки дитини. ЦСПР — це місця тимчасового утримання дітей (до 9 місяців перебування в установі), це комунальні заклади Київської облради, і в Борисполі їх немає. Проте і окремо створити цей заклад в Борисполі потреби теж немає.

«Ті діти, які на момент початку повномасштабного вторгнення були в центрах соціально-психологічної реабілітації, разом з персоналом цих закладів евакуйовані до різних країн. І зараз проводиться робота по поверненню цих дітей. Деякі діти, перебуваючи в евакуації, вже набули статусу дітей, позбавлених батьківського піклування. Є такі родини, яким ми вже повернули дітей. Двом матерям повернули трьох дітей і наразі оформляємо повернення ще чотирьох дітей. Тобто мами вже влаштували побут, придатний для дитини, ми обстежили житлово-побутові умови, вивчили питання та прийняли позитивне рішення — повернути дітей до мам», — розповідає Ірина Кононенко.

Насильство в родині

По статистиці за 2022 рік було зафіксовано до 300 повідомлень про скоєння насильства. Будь-яку інформацію по насильству поліція відпрацьовує, складає протоколи, відправляє у службу у справах дітей та сім’ї.

«Наша місія в цьому випадку — обстежити родину на предмет взяття під супровід з приводу насильства чи не взяття, — розповідає Ірина Кононенко. — Ми визначаємо, чи впорається родина зі своїми негараздами сама, чи потрібна допомога стороннього фахівця. Щоб це з’ясувати, важливе обстеження родини. Так відпрацьовуємо кожний випадок.

Офіційно на кінець вересня надійшло 486 інформацій про скоєння домашнього насильства. Буває за тиждень проходить 17-20 таких інформацій. Щоб оформити документи, потрібно вийти на місце, де скоєно правопорушення, побачити родину, умови життя, зробити оцінку потреб — все це займає час. Також обов’язково потрібно поспілкуватися з родиною та кривдником особисто.

«Наразі посилилося законодавство про насильство, тому якщо хтось систематично піднімає руку на дружину, навіть докучає словесними образами — будуть складати протокол і далі буде кримінальна справа, — зауважує очільниця служби. — Маємо дієві способи, зокрема, й тимчасові приписи. Коли виїздить поліція та пише тимчасові приписи, наприклад, що кривдник не має права 10 днів підходити до домівки постраждалої особи. Якщо є потреба, потерпіла людина може звернутися до суду і суд обмежить перебування.

Також вже маємо у громаді судову практику, коли кривдників відправляють для проходження державної програми. Вона ще не працює на всю потужність, але є напрацьовані механізми. Спеціалістів з цього питання мало, тому просимо обласне керівництво про додаткове навчання в цьому напрямку роботи та вчимося, як потрібно проводити роботу з кривдниками».

Чи існує статус «діти війни»?

Статусу «діти війни» юридично немає. Проте під час війни у нас в державі з’явився новий статус: «дитина, яка постраждала внаслідок військових дій та збройних конфліктів». Він надається всім дітям, які були неповнолітніми та на момент, коли велися або ведуться військові дії, проживали на тій території. Бориспіль в цьому списку міст відсутній. Є затверджений перелік, в якому зазначено, де саме велися або ведуться наразі бойові дії. Список весь час поновлюється. Якщо в Броварському районі велися бойові дії, то наразі їх там немає. Проте діти, які мали реєстрацію та проживали в конкретному селі на момент ведення бойових дій, мають цей статус. Так само статус мають діти з Бучі.

За словами Ірини Кононенко, в Борисполі на сьогодні проживають 154 внутрішньо переміщені дитини, які мають статус «дитина, яка постраждала внаслідок військових дій та збройних конфліктів». Наразі цей статус дає лише одне — безкоштовне харчування в закладах освіти. Більше ніяких пільг. Як буде далі — невідомо.

Ключові обов’язки служби у справах дітей та сім’ї

У службі працює 4 відділи: відділ соціально-правової роботи, сімейного виховання, підтримки сім’ї та центр соціальної підтримки дітей та сімей, в якому працює 10 фахівців з соціальної роботи, включаючи села громади. Службою без попередження проводяться рейди до родин, які перебувають на обліку. І вони заплановані щотижня і в місті, і в селах громади. Опрацьовується локація за локацією — кожний старостат. За результатами рейду складається інформація про родину.

Служба подає позови на позбавлення батьківських прав, на відібрання. Наразі у нас у суді у провадженні вже знаходиться 3 позови, де служба виступає позивачем. Левова частка часу роботи — це обстеження житлово-побутових умов родин.

Ще служба надає дозволи на продаж житла та майна дітей, дарування, міну та ін. Також проводить багато часу в судових засіданнях як третя особа як представник органів опіки та піклування. На сьогодні це участь у 28 судових провадженнях.

«Ми не можемо просто так вилучити дитину з родини. Є процедури. За кордоном соціальна служба визначає, що дитині небезпечно перебувати в родині і дитину вилучають. А батьки йдуть до суду та доводять, що можуть достойно виховувати дитину. В Україні навпаки — служба доводить у суді, що є небезпека життю дитини, — роз’яснює Ірина Кононенко специфіку роботи. — В основному в нас судові справи проходять оперативно, але бувають і затягування з різних об’єктивних причин. Інколи в суді провадження йдуть і два роки, а дитина в цей час позбавлена можливості бути усиновленою й виховується в центрі реабілітації або в якомусь інтернатному закладі. По суті, поки йдуть суди, дитина позбавлена можливості бути щасливою у новій родині».

Усиновлення

Усиновлення — це форма опіки над дитиною, яка залишилася без своїх біологічних батьків. В такому випадку діти потрапляють в сім’ю на правах рідної, а усиновителі стають повноправними батьками. Після перевірки документів служба у справах дітей видає усиновителю напрямок на знайомство з дитиною, а пізніше висновок про доцільність усиновлення. Процедура усиновлення складніша, ніж опікунства, і займає більше часу, проте вона дає більше можливостей тим, хто має намір не просто дбати якийсь час про дитину, а створити свою сім’ю.

«Наразі в службі у справах дітей та сім’ї у нашій громаді перебуває 11 родин, які мають бажання взяти дитину в свою родину та усиновити. Під наглядом служби у справах дітей та сім’ї перебуває 64 дитини в громаді, які усиновлені і служба веде за ними нагляд, — розповідає Ірина Кононенко. — Нагляд ведеться наступним чином. Перші три роки після усиновлення ми кожен рік відвідуємо родину, наступні, до 18 років — раз на три роки. Тобто коли потенційні батьки підписують документи, ми їх попереджаємо про те, що усиновлення — це прекрасна справа, але вона контролюється органами опіки та піклування до 18 років дитини. Оскільки є таємниця усиновлення, йдемо на будь-які варіанти, які пропонують батьки, щоб служба мала змогу проконтролювати, як живе усиновлена дитина. Все робиться коректно по відношенню до дитини та задля збереження таємниці усиновлення».

Коли усиновлюється дитина, вона повністю втрачає статус дитини, позбавленої батьківського піклування чи сироти та стає власною дитиною конкретних батьків. Вона отримує їхнє прізвище, по-батькові. Може отримати нову дату народження, якщо батьки мають бажання, але в межах півроку. Зберігається таємниця усиновлення. Грошова допомога при усиновленні отримується один раз, як при народженні. Далі дитина не отримує жодних пільг ні при вступі у виші, нікуди.

Опіка над дітьми

Опіка та піклування — це прийом у свою сім’ю дитини, але без придбання прав батьків. Тобто опікуни беруть на себе обов’язок щодо забезпечення дитини, представляють її інтереси, але в цілому їх дії обмежені і строго контрольовані. Наприклад, опікуну доведеться надавати звіт про використання майна дитини і про грошові витрати на її утримання органу опіки. Дитина буде перебувати під опікою тільки до 18 років. Після настання повноліття дитина і опікун стають незалежними один від одного людьми. При встановленні опіки виплата адресується опікуну, але грошові кошти є власністю дитини. Розмір допомоги становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку.

Під час опіки дитина передається в родину, яка стає законним представником дитини, тобто опікуном або піклувальником. До 14 років відбувається опіка, а з 14 до 18 років — піклування. Ці люди стають законними представниками дитини, але вони не є її батьками. При цьому дитина не втрачає статусу дитини, позбавленої батьківського піклування. Ці батьки також контролюються службою у справах дітей. Оскільки щодо опіки немає таємниці, в школі знають, що дитина знаходиться під опікою.

Дитячі будинки сімейного типу і прийомні сім’ї

В дитячих будинках сімейного типу батьки виховують дітей державі та працюють, виховуючи дітей. Вони отримують грошове забезпечення, заробітну плату. На кожну дитину отримують по два з половиною прожиткових мінімуми та грошове забезпечення, тобто зарплатню, яка напряму залежить від кількості дітей. В такій родині має право перебувати не більше 10 дітей, у тому числі рідних. Також ці батьки мають право усиновити дитину, яка знаходиться у них на вихованні.

Бувають випадки, коли залишається два місця в дитячому будинку сімейного типу, але осиротіло троє дітей від одних батьків, яких не можна розлучати, то деякі служби виключно в інтересах дітей дозволяють збільшити кількість дітей понад десять.

Дитячі будинки сімейного типу весь час під наглядом служби. Складається графік відвідувань. Спочатку перевірки проходять кожен тиждень, потім — двічі на місяць. У кожній громаді є фахівець із соціальної роботи, який безпосередньо працює з такими родинами.

«Всі, хто звертається і бажає створити дитячі будинки сімейного типу, повинні мати дохід, — зауважує Ірина Кононенко. — Якщо немає доходу на момент звернення, люди не працюють, держава дітей їм не довірить. Це стосується як створення дитячих будинків сімейного типу, так і усиновлення та опіки. Щодо фаху батьків, які створили будинок дитячого типу, він може бути різним. Вони можуть працювати на заводі або ж мати власний бізнес, і при цьому виховувати дітей для держави.

У майбутніх батьків будинку сімейного типу обстежуються житлово-побутові умови. Вони можуть відкрити цей будинок чи прийомну сім’ю на базі свого родинного гнізда, або якщо є у громаді можливість, можуть отримати комунальне житло.

Наразі у Бориспільській громаді всі будинки сімейного типу проживають у власному житлі або орендованому. Одному будинку держава надала в оренду житло за символічну суму 1 грн. Дві родини проживають в релігійних організаціях, ще дві — орендують помешкання, але більшу частину оренди їм оплачують громадські організації.

На сьогодні у громаді вісім будинків сімейного типу та дві прийомні родини. З них один будинок створений міською радою, а сім — внутрішньо переміщеними особами, про них піклується держава. З двох прийомних родин теж одна створена міською радою, і одна — ВПО».

Шлях до усиновлення чи опікунства

Якщо з’являється дитина, яку можна усиновити, і є три-чотири кандидати на опіку, то пріоритет віддається родичам або повній родині. Хоча опікуном чи усиновителем може стати і самотня людина, насправді це рідкість. «Якщо у людини немає дитини, але вона бажає стати опікуном чи усиновителем, вона надає нам документи, за допомогою яких ми досліджуємо і її стан здоров’я, і житлові умови, і рівень доходу, — розповідає Ірина Кононенко. — Законодавство дозволяє одночасно проходити навчання і на опікуна, і на усиновителя. Немає обмежень в цьому питанні. Ми відправляємо людину на навчання в центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, де тренери роз’яснюють різницю між всіма формами сімейного виховання. Потім вона вирішує, яку форму обере — усиновлення чи опікунство. Якщо стати опікунами чи усиновителями бажають родичі дитини, на навчання їх не відправляють — лише у випадку, якщо вони виявляють таке бажання самостійно.

Обмеження у віці законодавством не передбачено, тому бабусі та дідусі можуть стати опікунами своїх внуків. Може бути обмеження, пов’язане з віком лише у тому випадку, якщо лікар не дасть висновок про задовільний стан здоров’я».

Ніхто нікого не може примусити виховувати чужих дітей. І в будь-який момент опікуни можуть написати заяву, що не бажають надалі виконувати свої функції.

А ще варто зауважити, що у зв’язку з військовим станом внесли зміни в законодавство: якщо батьки загинули, близькі родичі або сусіди можуть стати опікунами, якщо у дитини є зв’язок з цими людьми.

Опікунство та усиновлення — справа добровільна і наразі вкрай потрібна багатьом дітям, які мріють про власну родину.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама