Унікальний сторічний млин на Обухівщині: чи вдасться зберегти рідкісну пам'ятку

Млин є зразком дерев’яного водяного гребляного, тобто стаціонарного, млина на противагу іншому виду водяних млинів – заплавним, що розташовувалися на великих річках і могли ними переміщатися.

Про це йдеться в матеріалі видання Київщина 24/7.

Ця пам’ятка незвичайна, вартісна і рідкісна. Подібних млинів в Україні залишилось не так багато. А на Київщині, за словами дослідників старовини, він єдиний такий, який вцілів у 20 столітті. Інші збереглися лише в скансенах, музеях просто неба. У млині частково збереглося обладнання. Вода активно протікає через споруду, і вона могла б функціонувати, якби була відремонтована, – пише видання.

Журналісти поспілкувались з головою громадської організації «Україна Інкогніта» Романом Маленковим щодо перспектив його збереження для культурної спадщини нашої держави. А також дізналися про нинішній стан останнього водяного млина у Київській області.

Семенівський млин – це мовчазний свідок минулого, дерев’яний велетень, який стоїть на березі річки вже понад століття. Цей стаціонарний водяний млин, на відміну від своїх рухливих побратимів, завжди стояв на одному місці, незмінно виконуючи свою роботу завдяки невтомній силі води. Саме водяні млини, а не вітряки, першими почали перетворювати зерно на борошно, забезпечуючи хлібом цілі села.

Сьогодні ж цей історичний артефакт, оточений сучасними хатами та городами, нагадує про ті часи, коли життя людей було тісно пов’язане з природою. Його занедбаний вигляд, однак, приховує багату історію та культурну спадщину України.

Роман Маленков зазначив, що нині млин частково зруйнований, але є значна його частина збереглася. Зокрема, досить мальовничі стіни самої будівлі. Також у більш-менш задовільному стані жорна та водяне колесо, воно залишилося одне, а раніше їх було два. Даху ж уже, на жаль, немає. І подекуди крізь аркові вікна проросли дерева.

За cловами знавця старожитностей, точна дата побудови млина невідома. Проте вважається, що його збудували або на початку ХХ століття, або ж, можливо, ще раніше, в кінці ХІХ. Призначення було суто практичне та господарське.

Це звичайна людська будівля, якою користувались селяни, і часто це навіть не документувалось. Можливо, на цьому місці раніше також був млин, інший. Він розвалився і поставили новий. Тож ми не можемо точно казати про датування, але це 100% не радянська будівля, – зауважив Роман Маленков.

Цікаво те, що за свідченнями деяких дослідників української старовини, теперішній водяний млин побудований на місці попереднього, який був споруджений у 1795 році та належав сім’ї Родзянків. А пізніше перейшов поміщикам Старицьким, нащадкам Родзянків по жіночій лінії.

Збереження Семенівського млина

Зберегти млин на поточному місці практично неможливо через приватні городи, які підступають до нього впритул. Переміщення ж такого об’єкта – складне і дороге завдання. Однак, якби нам вдалося це зробити, млин міг би стати окрасою музею просто неба. Відновивши його роботу, ми могли б оживити цю історичну пам’ятку, – зазначає дослідник старовини.

Роман Маленков піднімає ще одне важливе питання: чи варто вносити млин до реєстру пам’яток? З одного боку, це дало б йому офіційний статус і могло б привернути увагу до проблеми його збереження. З іншого боку, бюрократичні процедури можуть ускладнити процес реставрації та переміщення.

Місце розташування млина дуже незручне для відвідувачів, – пояснює експерт. – Немає місця для парковки, а сусідні будинки заважають організувати належний доступ.

Голова ГО “Україна Інкогніта” зазначив, що питання про внесення млина до реєстру пам’яток є дискусійним. З одного боку, це дозволить захистити його від подальшого руйнування, адже зараз будь-хто може прийти і пошкодити цю унікальну споруду. Наразі частина даху вже відсутня, а механізми розкрадені. З іншого боку, бюрократичні процедури, пов’язані з охороною пам’яток, можуть ускладнити процес реставрації.

Нагадаємо: 11 серпня відбувся благодійний тур, де можна було побачити цей останній дерев’яний водяний млин та інші незвідані місця Київської області. А кошти з цієї мандрівки пішли та розвиток проєкту «Старовинні цвинтарі України».

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

• Малишко і карти: маловідома сторінка з біографії радянського символа Обухова

• Від Лісників до Григорівки: що побачили київські дослідники на Обухівщині

• Як картографувати міфологію Східного (Обухівського) Поросся

• Міфодизайн міст Обухівського району: що з ним не так

• Германівка у Руліковського: Острозькі, реколонізація Поросся і Глеваки

Source link