Україна витрачає позичені гроші на другорядні цілі. Чому?

В Україні останні роки стало модним вкладати кошти в будівництво різноманітних об’єктів спортивно – оздоровчої сфери. Це і дрібні проекти – будівництво спортплощадок з штучним покриттям в школах, і проекти досить серйозні по видаткам – спортивні комплекси в невеличких містечках.

Діло в цілому хороше якби не наявність більш серйозних питань: війна вже закінчилась?, економіка вже шалено зростає?, люди з заробітків повертаються в Україну на нові робочі місця з пристойною зарплатою?

Будується все це за позичені, а не за зароблені!!! кошти. В той же час приватні спорткомплекси в Миронівці заповнені приблизно на 30%. Виникає питання – де взяти спортсменів та фізкультурників для наповненості нових спортивних закладів? Можна припустити, що люди не відвідують приватників по причині відсутності коштів та часу. В такому разі потрібно буде утримувати новозбудовані спортивні об’єкти за рахунок бюджету громади. Інших варіантів немає. А як змусити людей виділяти час на спорт?

В той же час в Україні (в Миронівці також) є й більш суттєві для здоров’я людей речі – питна вода, відсутність переробки та збору сміття, стресовий стан на роботі та в побуті (головна причина стресу – низька зарплата та відсутність роботи в цілому). Можливо варто сперш вирішити ці питання, а потім вже інвестувати кошти в “проекти для задоволення”?

На будівництво доріг в Київські області в 2019 році виділено 680 млн. грн. коштів. На будівництво плавального басейну в сусідів – Кагарличан 70 млн, спорткомплекс в Миронівці близько 30 млн. Подібна ситуація у всіх райцентрах Київщини. Виникає враження, що тупо під когось списують бюджетні кошти, замість вкладання їх в реальний сектор економіки. Навіть в ситій Європі далеко не в кожному маленькому містечку є подібні “задоволення”. А якщо й є, то там за це відвідувачі платять реальну вартість користування. В нас це все буде перекладено на фінансування з місцевих бюджетів – в людей банально немає грошей для відвідування “за свої кревні” подібних закладів.

До речі, богуславський “Льодограй” станом на сьогодні, має проблеми з фінансуванням утримання спорткомплексу – у місцевому бюджеті коштів на це немає… Немає достатньої кількості вільних коштів на відвідування “Льодограю” в жителів Богуслава та сусідніх населених пунктів і коли вони з’являться нікому не відомо.

Серед моїх знайомих багато людей ведуть активний спосіб життя, займаються фізкультурою та оздоровленням. Всі ці люди мають достатній обсяг коштів та часу для ведення здорового способу життя. На жаль середній Українець останні десятиліття є просто жебраком… Тому ми замість спорту та фізкультури змушені годувати свиней, вирощувати бичків, обробляти город і т.п., робити все можливе, щоб хоч якось вижити. І тут не до спорту на жаль.

Чи багато ми бачимо Миронівчан на стадіоні міста? Чи багато хто з нас робить хоча б фіззарядку щоденно? Можливо люди багато бігають, чи ходять пішки по Миронівці? А от неякісну миронівську воду п’ють всі – і спортсмени, і неспортсмени. Дихають смородом з сміттєзвалища також всі.

Джерело: Громада Миронівщини