У Наталії Попової в «Магнаті» готель для тварин

У селі Чубинське, що на Бориспільщині, у господарстві підприємця Наталії Попової, власниці кінно-спортивного клубу «Магнат» — благодійний притулок для тварин, які потребують догляду. Рись, лисиця, соколи, собаки, коти, — на всіх вистачає її турботи і любові.
Левиця, звільнена із «концтабору»
Левицю Яну знайшли на Київщині зоозахисники організації по боротьбі із живодерством Ursa Major (УРСА Маджор). Наталія каже, що тварину тримали у вольєрі 2х3 метри з бетонною підлогою; щоб прилаштувати хижачку, зверталися до зоопарків, але ніхто не хотів її брати. Левиця була виснажена, хвора, з ушкодженням хребта, ще й поважного віку — їй 15 років. Через знайомих правозахисники звернулися до пані Наталії й пообіцяли навесні збудувати вольєр для утримання. Жінка прихистила тварину.

«Знайомі питали, навіщо я з таким звіром зв’язалася», — розповідає Наталія Олегівна. — А я, коли побачила нещасну, була шокована. Зрозуміла, що треба діяти». «Зробили тимчасовий вольєр, — розповідає Наталія. — Зараз площа клітки 32 кв. м, але для лева і цього мало. На дерев’яну підлогу настелили соломи, є інфрачервона лампа, тому тварині тепло. Потрапила левиця до нас у жовтні минулого року. Як похолодало, після походу до туалету тварина почала лягати на випорожнення, бо протягом років це був єдиний спосіб зігрітися, щоб вижити. Зараз вона цього не робить. Там, де тварина спить, тепло, сухо і чисто». У Яни є нормальне харчування, ветдогляд і людська любов, вона відгукується на доброту хазяйки, але чужих ще боїться, іноді гарчить, відходить подалі, але агресії не проявляє.
«Доводилося по чотири години на день сидіти біля її клітки, щоб тварина перестала мене сприймати як ворога. Зараз вона дозволяє себе гладити, радіє моєму приходу. А у перші дні їй м’ясо страшно було давати. Тепер іноді даєш їжу і потрібно припрошувати, бо не голодна. Ситий лев не становить небезпеки», — розповідає Наталія.

Про господиню
«Діти в дитсадку гралися між собою, а я будувала хатки черв’якам і говорила із птахами», — ці спогади Наталія Попова зберегла із розповідей мами. Вона пам’ятає, що завжди любила тварин, вони були її друзями. Перший друг-людина з’явився, коли дівчинці було 15, батьки навіть переживали про соціалізацію доньки.

«Я була пташиною «мамою». Мені приносили пташенят на вигодовування. Що таке сліпе жовтороте пташеня? Його потрібно годувати кожні дві години: коли останнього нагодуєш, час давати їжу першому. Мені було не до забавок з дітьми. У 10 років я стала заочним юннатом Київського зоопарку, хоча жила у Львові. У столиці в мене мешкала тітка, у неї я проводила літо і пропадала у зоопарку, допомагала», — згадує жінка.

Притулок для пернатих та чотирилапих
Із 11 років вона займалася кінним спортом, з 15 років мріяла про свій клуб. Сьогодні Наталія Попова є власницею і генеральним директором кінно-спортивного клубу «Магнат», і це розширює її можливості допомагати братам нашим меншим. У підприємства є угода з митницею аеропорту «Бориспіль» про те, що у «Магнаті» знаходиться склад тимчасового утримання тварин. Усю живність, яку затримують у аеропорту, привозять туди, де її доглядають до рішення суду, адже тварини є речовими доказами. «Суд у нас «швидкий»: за першою партією соколів, яких оселили тут, рішення прийняв через рік.
Нинішня пара птахів сидить півтора роки. Митниця компенсує витрати на утримання тварин частково, — коментує співрозмовниця. — Доводиться докладати кошти підприємства». Каже, що правозахисники привозять їй то собак, то котів, якось вовки були на перетримці. Зараз у господарстві 9 собак і 15 котів.
Щигликів випустили
До Наталії потрапили і вилучені у аеропорту щиглики, яких виловили із дикої природи. Ловці, продаючи, беруть 20 грн за пташку, а замовники продають їх у східних країнах по 50-60 євро за одного (їх або тримають у клітках як декоративних птахів, або використовують на паштети для їжі). Наталія каже, що із 1600 пташок вижили не більше 1200, але тримати їх у тісних клітках було б катуванням. «За добу вдалося пройти всі бюрократичні процедури і повернути пернатих у природу. Спасибі Міністерству екології, яке швидко дало висновок, що птахи дикі і їх потрібно випускати, інакше загинуть. Висновок передали на
митницю і було отримано дозвіл», — згадує Наталія.
Є рись Люся
У пані Наталії мешкають рись і лисиця, які маленькими виконували роль домашніх улюбленців. Рись-каракал оселилася півроку тому, її тримала забезпечена родина: заводили як кошеня, але не впоралися із дикою кішкою. «Господарі частіше бували у роз’їздах, а рись сиділа у вольєрі, тому і перестала бути ручною. Охорона заходила з палками, щоб прибрати та погодувати. Тварина вирвалася із вольєру, налякала, тож господарі вирішили віддати її у хороші руки, або приспати», — знайомить із утриманкою Наталія. У Люсі тепер свій вольєр. Нашому візиту вона не зраділа, бо мала шматок м’яса і ділитися ні з ким не бажала.
Врятовано лиса Петю
Він у Наталії більше трьох тижнів, до цього жив у сім’ї, мешкав на балконі. Тварина молода, їй менше року. Хазяйці пропонували за нього 10 тис. грн. Хотіли забрати або на хутро, або на притравочну станцію для полювання. Хазяйка передала пухнастого Наталії безкоштовно.
Дикі тварини — не іграшка
Наталія Попова каже, що люди часто заводять диких тварин як домашніх, і не усвідомлюють, що такою твариною потрібно займатися, а ще — це великі фінансові витрати. Так, левиці потрібно 8 кг м’яса на день, кіло з’їдає рись-каракал; утримання левиці — завелике навантаження, що обходиться майже у 26 тис. грн на місяць.

«Мені трохи допомагають люди. У межах 4-5 тис. грн надходить на картку. Я створила сторінки у ФБ та Інстаграмі: «Приют для львицы» (там можна подивитися одноіменне відео), — розповідає Наталія Попова і каже, що не відмовиться і від нефінансової підтримки: потрібні свіже м’ясо та метал для будівництва вольєра для левиці.

Карта ПриватБанку 4731 1856 1037 2341
Попова Наталія Олегівна
PayPal: [email protected]

Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама