У День Перемоги тридцять єрківчан отримали листи з минулого

Автор Visnik, Опубліковано: Травень 10th, 2019

Єрківчан зі святом вітає голова ОТГ Тимофій Девко

Урочистості, присвячені Дню перемоги над нацизмом Єрківцях розпочались о 9 годині біля меморіалу Слави молебнем за загиблими односельцями в роки Другої світової війни. Після озвучення усіх прізвищ вшанували пам’ять земляків хвилиною мовчання та покладанням квітів. А за півгодини в будинку культури відбувся концерт та вручення листів, відправлених понад 75 років тому. Це посилання, які не знайшли своїх одержувачів в 1942-1943 роках. Їх відправники – люди, що під час Другої світової були відправлені на важкі роботи до Німеччини. На Переяславщині проект Державного архіві Київської області «Непрості листи» чи не найактивніше підтримали в Єрківцях. Силами завідуючої бібліотеки Ольги Шульги її доньки Сніжани та краєзнавця Михайла Гича було відібрано близько 90 посилань із минулого. 60 із них уже знайшли своїх адресатів, і того дня урочисто вручені родичам авторів. Слухаючи уривки із листів, які зачитала ведуча Анна Рубаха люди потай утирали сльози: «Я живу, роблю, що піт очі заливає… Пораю два воли, п’ять корів і свині, вранці і ввечері ще й дою. Ізжинуть, як починає розвиднятися, а лягаю, як смеркне» – лист

Михайло Гич вручає “НеПрості” листи

Тетяни Демен до своєї матері Усті.

«Робота дуже важка, грязна. Як прийду з роботи, то наче машиніст в маслі» – так писала Оля Лопухова до своїх рідних. «Я від вас получила фото, за яке не знаю, як і дякувати Вам. Яка я рада, що побачила Вас хоч на папері. Як Ви всі змінились, всі дуже худі стали, я й не впізнала. А наплакалась уже та накричалась. Дівчата вже посходились та ледве вговорили мене.»

Ольга Яременко написала до своєї родини: «Мамочко, я Вас прошу, щоб ви за нами не журились, а то мені пишуть, що і батько журиться, а ви ще луче. Мамочко, ох коли б мені іще раз з вами побачитися, то нічого більше і не хотіла».

«…Три посилочки получила. В одній – платочок, в другій насіння, а в третій – яблука сушені. Дуже й дуже дякую» із листа Тетяни Декало до Варвари Декало.

Надія Заглада читає лист від дядька Володимира Яременко

«Як мені вже надокучило тут жити за 15 місяців, а здається 15 років» написала Пелагея Кремешна Матвію Кремешному.

Але не лише листи отримали родичі. Михайло Миколайович продовжуючи пошукову роботу по встановленню місць загибелі односельців, які не повернулись із війни чи із примусових робіт встановив місце розстрілу трьох єрківчан Якова Беркаля, Федора Бойка та Андрія Молоштана:

– Їх вивезли на примусові роботи в Германію. Подальша їх доля була невідомою. І ось через Інтернет зайшов до американського архіву «Нара» та побачив у документах знайомі прізвища. Там зазначалось, що Бойко, Беркаль та Молоштан у 1944 році потрапили в концентраційний табір «Дахау». Зробив запит в табір й отримав відповідь, що їх за участь у таємному братстві опору військовополонених, 4 вересня 1944 року, разом із іншими членами братства їх  розстріляли. Так через 75 років я довідався, як і де загинули земляки. У Якова Беркаля жива донька Галина Яківна. Їй уже виповнилось 93 роки. Проживає вона в Кагарлицькому районі. Оскільки жінка самостійно вже не може приїхати в Єрківці то я спеціально з’їздив до неї додому та розповів, що мені вдалось дізнатись про її батька. Галина Яківна розплакалась і сказала, що мабуть Господь дав їй стільки прожити, аби вона змогла таки довідатись де і як загинув її батько.

Єрківчани отримавши листи відразу тут же в залі починали їх читати, як і Надія

Михайло Гич (в центрі) із єрківчанами, які отримали листи з минулого

Заглада (фото на 1 стор.). Вони дякували всім хто допоміг, аби ці  листи потрапити до адресатів. Киянка Ольга Зінченко отримала листа від рідної сестри її мами:

– Дуже шкода, що мама не дожила до цього дня. Вона померла два роки тому. Для неї це був би справжній дарунок долі. Коли мені повідомили, що знайшовся лист від тьоті Галі, то я оце й приїхала в село аби його отримати. Тьотю я не знала, бо вона за рік після повернення із Германії померла, а я ще не народилась. Цей лист будемо зберігати і передавати у своїй родині як цінну реліквію.

Ольга Олексіївна Щока отримала листа від тітки – Ольги Беркаль. Жінка розповіла, що тітка після визволення зникла безвісті:

Квіти до меморіалу Слави

– Люди, які їхали з нею казали, що в Германії при відправці, біля вагонів її бачили, але не знають чи сідала вона на той потяг. Бо коли приїхали на Батьківщину то її у вагонах не було. Ми про долю тітки так нічого і не дізналися. І раптом ось цей лист…  Я дуже вдячна Михайлу Миколайовичу та Олі Шульзі, що вони відшукали ці листи.

Катерина Петрівна Щока отримала листа від своєї мами:

– Про той період її життя я нічого не знаю. Мама зовсім нічого не розповідали. Знаю лишень, що вона була мною вагітна, і додому з Германії поверталась пішки. Я народилась у 1945 році через два місяці після її повернення додому.

Вітаючи ерківчан зі святом голова Дівичківської об’єднаної громади Тимофій Девко зазначив, що такі ж акції із врученням листів найближчим часом проведуть і в інших селах громади.

Володимир Набок

–

Джерело: Вісник Переяславщини