Театр одного актора: виставу «Ненароджені для війни» зіграли в Борисполі

Один актор — десятки ролей

Театральна вистава «Ненароджені для війни», на якій побувала і журналіст «Вістей», — це вистава одного актора, що складається із коротких історій, у яких оживають окремі епізоди життя військових на війні і поряд із війною. Перший епізод «Поряд із війною» — історія чоловіка, який 24 лютого 2022 року прийняв виклик ворога. Історія його прощання із дружиною, із дітьми, яких не хотів будити того страшного ранку, щоб подарувати їм ще кілька годин мирного сну.

Попри те, що актор на сцені був один, його майстерність дозволяла уявити і інших персонажів. Виставу блискуче відіграв боєць Третьої штурмової бригади, заслужений артист України Євген Авдєєнко (позивний Авдєй).

Глядачі не були свідками подвигів 24/7, вони побачили військові будні без прикрас. Снаряди, удвічі «старші» за бійців, які одні артилеристи чистять від солідолу, а інші посилають ворогу з гарячим привітом. Імпровізоване маскування пораненого бійця у куфайку, шапку вушанку і «сімейне» спіднє, яке дозволило йому уникнути полону. Бачили значок на тій куфайці із написом «Хочешь похудеть — спроси меня как», який потім став для бійця талісманом. Навіть бачили співрозмовника актора, коли той описував сон про розмову з Богом. І слова, які у підсумку почув боєць, коли озвучив побажання, щоб Москва згоріла: «У мене немає рук, окрім твоїх. Ви підпаліть, я вже вітерцем роздмухаю до Владивостока…»

За словами актора, далеко не всі історії були з його життя, у більшості це історії його побратимів, які сьогодні тримають фронт там, щоб ми мали змогу побачити цю виставу тут. Історії, за які заплачено нервами, потом і кров’ю. Але у кожнім епізоді актор проживав життя того бійця, який надав свій випадок для показу в спектаклі. І підсумовуючи все, що відбувалося на сцені, Євген Авдєєнко наголосив: «Ніхто з нас не народжений для війни, але ми маємо її відпрацювати, бо іншого виходу у нас немає».
Музичний супровід, вкраплення поетичних рядків, звуки вибухів та пострілів — усе це створювало відчуття присутності саме в тому місці, в тому часовому відрізку, коли відбувалася подія.

Того дня, коли у Бориспільському міському Будинку культури проходила моновистава автора та режисера Анатолія Нєйолова, художнього керівника театру «Чорний квадрат» «Ненароджені для війни», зал був повний. Спектакль на півтори години міцно прикував до себе увагу глядачів, які навіть не помітили, як промайнув цей час.

Заслужений артист і боєць Третьої штурмової

Про свій шлях до показу вистави на бориспільській сцені Євген Авдєєнко розповів під час розмови із журналістом після закінчення спектаклю. Він розповів, що у мирному житті був актором театру і кіно, закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Потрапив до театру імені Лесі Українки, який тоді ще був російськомовним і став україномовним лише після повномасштабного вторгнення.

Пропрацював там близько 15 років із майже 20-ти, які віддав театру загалом. Працював у театрі на Подолі, у Театрі драми і комедії на Лівому березі Дніпра. Знімався у серіалах. Найзнаковішою роботою в кіно вважає повнометражний фільм «U311 «Черкаси» — про оборону однойменного морського тральщика, заблокованого російськими військами в бухті Донузлав у березні 2014 року під час анексії Криму. Цей фільм заснований на реальних подіях, а знімалися в ньому моряки, які дійсно перебували на цьому тральщику.

Для Євгена Авдєєнка звання Заслужений артист — це просто звання, яке ніяк не впливає на життя і роботу. «От коли нас, артилеристів, нагородили Золотими Хрестами від головнокомандувача Валерія Залужного, це для мене честь!» — наголосив співрозмовник.

Актор у 2020-му став резервістом полку «Азов», тому його мобілізували раніше. 24-го на вечір був квиток на потяг, яким мав їхати до Маріуполя — не доїхав. Доїхав до своїх хлопців — до ветеранів Азову, які були тут, у Києві, але розминувся з ними. Спочатку, 24 лютого, був хаос. Пішов брати зброю до знайомих в добробат. 2 місяці, у березні-квітні, воював у добробаті, його позиції були в Баришівці, в Бориспільському районі. А потім, на початку травня, вже повернувся в сім’ю, в ССО «Азов».

Восени 2022 року була створена ІІІ окрема штурмова бригада, і ССО «Азов» увійшов у її склад. Воював артилеристом — заряджав та стріляв із гармати. Носив снаряди, а вони достатньо тяжкі. Півтора роки такої роботи мали наслідки для здоров’я. Тому перевівся в групу інформаційно-гуманітарної ідеологічної підтримки Олександра Алфьорова. Він історик, і ця група досить унікальна в ЗСУ. Тому що там зібралися історики, археологи, актори, які служать у третій штурмовій. Ведеться ідеологічна робота, зокрема з тими молодими людьми, які приходять у бригаду і можуть не до кінця розуміти, чим живе бригада, крім виконання бойових завдань. Бригада сповідує націоналістичні цінності, тут є своя етика, свої традиції. Окрім того, група займається музеями. Хлопці, які колись працювали в музеях, знаходять і рятують артефакти, відправляють у музеї України. Нещодавно, на Покровському напрямку, група врятувала Половецьку бабу, якій близько 1000 років — за півтори кілометри від ворожих позицій. Її передали до музею міста Дніпра. Також є своя медійна служба. Саме вони наприкінці квітня зв’язалися Євгеном із пропозицією створити виставу.

Повернемось іще

«Цю виставу ми зробили трохи більш як за півтора місяці, — розповідає актор. — Коли ти один граєш півтори години, то це виклик для актора. Така вистава може готуватися від трьох місяців до півроку. Ми вклалися у півтора — часом без світла, при ліхтариках… Робота була серйозна.
Вистава розрахована швидше на цивільне населення. Щоб цивільні люди трішечки розуміли, що солдати, воїни, бійці — це звичайні люди, у яких є якісь свої болі, радості, гумор іноді чорний. Бо там, де поряд межа між життям і смертю — без гумору складно».

Євген Авдєєнко також розповів про географію спектаклю. До Борисполя було зіграно близько 10 вистав — у Луцьку, Рівному, Вінниці, Львові, Полтаві, Черкасах, Хмельницькому, Житомирі. Потім планують відвідати Обухів, Бровари, Канів, Камінське, Дніпро, Харків, Запоріжжя, Одесу, Київ… Згодом можна буде повторно проїхати містами, де вже були. Під час спектаклів ведеться збір коштів на ІІІ штурмову бригаду. Повністю все до копійки (донати, кошти за квитки) йде на потреби бригади.

«У Борисполі дуже сподобалося, — зазначив актор, підсумовуючи розмову. — І зал був повний — людей прийшло достатньо багато, і публіка дуже класна. Це добре, тому що коли повна зала, актору легше працювати. Йде обмін енергіями.

Коли один тур завершується, я повертаюся в зону виконання своїх бойових обов’язків. Через деякий час починається черговий тур. Якщо людям цікаво, то виставу потрібно грати. Плюс це особливо важливо для молоді. Хоча вистава цікава для людей різного віку.

Коли закінчиться війна, дай Бог, закінчиться вона нашою перемогою, можливо, я повернусь у кіно…»

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама