Смартфон і планшет — теж зброя. Як українці воюють на віртуальному фронті

Коли почалася війна, кияни Тетяна й Андрій (імена всіх героїв змінені з міркувань безпеки) та їхні двоє дітей були у Карпатах, куди вони поїхали відсвяткувати день народження сина.

“Я чогось прокинулася рано, зазирнула у телефон, а там…”, – розповідає Тетяна. Повернутися до Києва вони вже не могли й переїхали до Чернівців, де почали активно шукати способи, як допомогти військовим.

Родина перерахувала гроші ЗСУ, теробороні, медикам, а потім Андрій, який працював в IT-галузі, приєднався до спільноти айтішників, які вступили у кібервійну з Росією.

“З одного боку, ми відчували “провину вцілілого”, бо не пережили тих жахів, з якими стикнулися інші люди, – пояснює Андрій своє рішення. – З іншого боку, з клавіатурою й мишею я можу бути набагато більш корисним, ніж з автоматом на блокпосту”.

IT-борці почали здійснювати DDoS-атаки на російські сайти, спочатку – пропагандистські, а потім на сайти державних і фінансових установ.

Атаки здійснюють декілька десятків тисяч серверів водночас, і сайтам просто не вистачає ресурсів, щоби оперативно відновити свою роботу, пояснює Андрій. Він каже, що результати цих DDoS-атак дуже ефективні – вони помітно перешкоджають роботі російських фінансових сервісів.

 

Водночас він проводить роз’яснювальну роботу зі своїм партнерами й клієнтами з США, з якими він працював ще до війни. Він перекладає для них важливі новини, намагаючись таким чином “формувати суспільну думку”.

До лав інтернет-війська вступила й Тетяна зі своїм старшим сином, які не мають фахової IT-освіти. Тетяна приєдналася до двох телеграм-спільнот StopRussiaChannel і Цифровий опір. Завдання користувачів – за допомогою скарг блокувати російські телеграм-канали, які поширюють неправдиву інформацію.

“Наприклад, вчора вони розповідали, що удар по пологовому будинку в Маріуполі був справедливим, тому що насправді всередині лікарні перебували бійці “Азова”, і цивільних там не було”, – каже Тетяна.

Учасники Цифрового опору також публікують дописи у російських соцмережах з інформацією про події в Україні, а інші користувачі їх активно “лайкають”, щоби пост могли побачити якомога більше росіян.

Тетяна також залишає відгуки на гугл-картах на місцях, оскільки їх видалити складніше, ніж пости у соцмережах. У відгуках, які читають росіяни, вона публікує фото обстрілів українських міст, а також інформацію про щоденні втрати російської армії. Вона пише звернення до матерів російських полонених, залишаючи адреси сайтів, де можна знайти інформацію про них.

“Якщо бодай комусь це відкриє очі, буде непогано”, – підсумовує Тетяна.

Жінка додає, що до онлайн-війни долучилася і її молодша дочка. Вона відписалася від усіх російських каналів у YouTube, TikTok і Likeeg.

“Залишається надія достукатися”

Учениця 11 класу Марія, як і більшість киян, прокинулася 24 лютого від звуку потужних вибухів. Дівчина каже, що в її родині обговорювали можливість повномасштабної війни задовго до цього дня.

“Вставши з ліжка відчула себе автоматом, який виконує накази батьків. Перші сльози та страх прийшли лише вночі”, – ділиться Марія.

Попри те, що Марія ще вчиться у школі, вона вже має досвід роботи у медіа – дівчина працює в освітньому проєкті для журналістів “Платформа ТЖ”.

Зараз вона бере участь у спецпроєкті “НІ! ДЕЗІНФІ”, організованому “Платформою”.

 

“Ми спростовуємо фейки, намагаємося запобігати паніці, закликаємо українців стежити тільки за офіційними джерелами інформації”, – пояснює вона.

У вільний від цього час вона також “воює з легіонами ботів”, разом з однокласниками час від часу надсилає скарги на пропагандистські телеграм- або тік-ток-канали.

“Хоча у нашій країні йде справжня війна, є й “загублені” українці, які також можуть потребувати правди, а не відповідей, які вони отримували протягом останніх років від проросійських українських політичних сил”, – каже Марія.

“Намагаюся без негативу донести правду”

“Війна застала вдома у ліжку. Я не прокинувся від вибухів чи звуку літаків, мене розбудила мама зі словами “вони нас бомблять”, – розповідає студент столичного вишу Артем.

“Потім я зайшов у телеграм і побачив близько 150 повідомлень зі схожим змістом – “війна”. Перша реакція – трусило хвилини 3, потім пішов їсти”, – ділиться хлопець.

Коли родина Артема переїхала до Львова, він одразу почав волонтерити. Хлопець допомагає на Львівському вокзалі біженцям. За його словами, “коли заспокоюєш людей, стає якось легше й самому”.

Водночас хлопець працює і на віртуальному фронті.

Він публікує дописи й коментує пости у соцмережах, розказуючи про події в Україні.

“Я намагаюся без негативу до них донести правду. Але поки що ніхто мені не відповідав так само, “без негативу”. Сподіваюся адекватні люди мене чують”, – каже Артем.

Крім того, він здійснює DDoS-атаки на російські урядові сайти.

“Велика подяка міністерствам та фаховим структурам за те, що кожен із нас може долучитися до цього”, – додає Артем. За його словами, результат роботи кіберпартизанів видно неозброєним оком – сайти уряду та фінансових структур регулярно “лежать”.

 

Однокурсник Артема Віктор також воює на інтернет-фронті.

“З першого ж дня я відчув себе відповідальним, я розумів, що маю можливість робити те, що не може більшість українців”, – каже він.

Разом з друзями Віктор створює соціальну і політичну рекламу та розміщує її у російських соцмережах.

Один з рекламних роликів, приміром, порівнює виступи Гітлера й Путіна, в яких є практично ідентичні фрази. Інше відео демонструє результати обстрілів українських міст і розвінчує фейки, які поширює російське телебачення.

“Ми намагаємось сформулювати звернення так, щоби вони (росіяни – Ред.) не ігнорували й відповідали”, – пояснює Віктор.

“Ми допомагаємо і ми переможемо. І це буде найбільша перемога за всю історію українського народу”, – підсумовує він.

Утім, Росія також дуже активна в інформаційному просторі.

Так, після завданого удару по пологовому будинку в Маріуполі, фото якого розійшлося світовими ЗМІ, російські акаунти почали атакувати інстаграм-акаунт дівчини, яка потрапила на світлину.

На фото зображена мешканка Маріуполя Маріанна Вишемірська, яка мала от-от народити дитину. У коментарях на сторінці Маріанни в інстаграм почалося справжнє цькування, дівчину звинуватили у тому, що вона не була у пологовому під час обстрілів і взагалі є акторкою, яка виконує пропагандистське завдання.

Наразі Маріанна залишається у Маріуполі, зв’язку з нею немає, але за повідомленнями знайомих 10 березня вона народила дівчинку.

Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама