Сльоза на камені – Газета Вишгород

Після кількамісячного затворництва у зв’язку з пандемією COVID кожна зустріч із знайомими здебільшого залишає гіркотний осад. Чомусь коронавірусна інфекція негативно вплинула багатьом не тільки на психологічний стан, а зруйнувала родинні стосунки між найдорожчими людьми. Хоча це спостерігалося й раніше.
Матеріальна вигода деколи знівелювала кращі людські якості — доброту, взаємопідтримку, вміння поспівчувати і в тяжку хвилину підставити дружнє плече.
Мене просто шокувала розповідь сорокарічної Валі (імена змінено з етичних міркувань). Ми знайомі давно, деякі подробиці непростого щастя цієї жінки вона мені розповідала й раніше. Їх у матері було п’ятеро.
Здається, усі вигріті під її серцем, виколисані в любові. Звичайно, доля склалася у всіх по-різному. Дружні стосунки підтримували завдяки матері, яка хотіла зберегти у дітей родинні почуття.
Після передчасної материної смерті чорна смуга розділила колись рідних людей. Декому здалося, що його обділили у спадщині. Найстарша сестра залишилася у квартирі, де всі виросли, а тепер їм там не було місця. Вона, за материним заповітом, мала б продати дачу і допомогти іншим, зокрема й на лікування тяжко хворого племінника.
Добрі наміри залишилися на папері, бо найбагатша спадкоємиця пішла вслід за матір’ю. Як з’ясувалос, сімейне надбання вона заповіла братові. Той швидко освоївся в ролі спадкоємця, і на поріг нікого не пустив із рідних, не дозволив узяти на пам’ять хоча б якусь дрібницю.
Валя тільки гірко зітхнула, витерла непрохану сльозу. Із болем додала, що на могилку, крім неї, ніхто не приходить. Очевидно, земних турбот вистачає, немає часу згадати померлих.
Шкода, що матеріальні статки і люблячих синів та доньок іноді штовхають на негідні вчинки. Випадково дізналася про долю моєї колеги. Такої любові до неньки та відданості мені не доводилося спостерігати. Завжди уважний Котик матері приносив на роботу різні солодощі, маленькі подарунки.
А потім одружився і виїхав в іншу країну. Спонукав матір продати квартиру (батько помер, то син не зміг приїхати) і переїхати до нього. Коли чималенька сума опинилася у руках люблячого сина і жаднючої невістки, любов розтанула услід за літаком, яким прилетіла мати. Невістка на дух не переносила стареньку свекруху і категорично відмовилася жити з нею під одним дахом.
Тож довелося матері на старості опинитися у добрих людей, які дали прихисток нещасній.
Очевидно, жадібність декому витруює з душі і серця все людське.
Ще одна знайома гірко поплатилася за безмежну любов до єдиного сина. Усе життя дбала про його забезпечення — працювала на кількох роботах, навіть переїхала жити потім у село, щоб він із сім’єю залишився господарювати у квартирі. Доки Тетяна садила та поливала городину, передавала овочі і фрукти дорогим дітям, вони гідно їй віддячили. Квартиру продали, купили в іншому районі і записали її на невістку. Нібито мали намір придбати колись і на господаря, яку будуть здавати. Про матір не йшлося.
Коли Тетяна від потрясіння захворіла, то в лікарні її відвідувала подруга та добрі сусіди. Рідні були зайняті облаштуванням чергової квартири, де для неї місця також не було.
Де вона нині — невідомо. Та нехай кожному воздасться по ділах його.

Ольга ДЯЧЕНКО

Continue Reading

Джерело: Газета Вишгород