Шоколадні квіти та банти: як дівчина — переселенка стала відомою у Києві

Саме бант допоміг дівчині, що втікла від війни до Києва, отримати свободу, незалежність й визнання у столиці. А ще наша сьогоднішня героїня заполонила столицю квітами …з шоколаду.

Про свої незвичайні захоплення «Вечірньому Києву» розповіла Юлія Корнійчук.

-Чоловік сестри вирішив зробити їй подарунок, купив машину, і попросив, щоб я придбала святковий бант на авто, — розповідає Юлія. — Продивилася пропозиції — ціни виявилися зависокі. А бант нам був потрібен лише на п’ять хвилин. Тому спробувала зробити його сама. Створила модель з паперу, виміряла пропорції, симетрію, знайшла матеріал у знайомого дизайнера. І зробила свій перший бант розміром 70 сантиметрів. А ще продумала технологію кріплення. Коли машину подарували, виникла ідея виставити прикрасу на продаж в інтернет. Охочих недорого придбати її виявилося багато. Адже на ринку були лише дорогі пропозиції. Тоді ж з’явилася впевненість, що це може бути вельми витребуваним товаром. Під час своїх перших продажів зрозуміла, як підкоригувати технологію виробів. Трохи згодом знайшла людей, які під мою продукцію спеціально налаштовують обладнання, щоб правильно розкроїти матеріали. З’явилася можливість розширювати асортимент.

Юлія Корнійчук

Тепер банти-прикраси мого виробництва охоче замовляють люди, а також компанії. Наприклад, салон з продажу автомобілів Лексус зробив спеціальне замовлення під розміри своїх автомобілів — це дуже великі банти. А компанія, яка проводить екскурсії на гелікоптерах, замовила банти для своїх гвинтокрилів. Тому що, коли хтось замовляє у подарунок таку подорож, наприклад, жінці, то зробити святковий презент з прикрасою значно приємніше й викликає «вау-ефект». А ще для зйомок мені довелося зробити бант для проєкту «Голос країни» та для рекламного ролика мережі «Фокстрот». Людям, мабуть, важко зрозуміти, що таке для дівчини зі сходу України, яка в дитинстві мріяла «потрапити в телевізор» побачити продукцію, зроблену своїми руками, у телевізорі, у дорогих салонах, на весільних машинах у столиці…

Машини з виробами ЮліїПродукцією дівчини прикрашають подарункиДля «вау-ефекту» подарункової подорожі гелікоптер прикрасили бантом

-Як ви потрапили із зони бойових дій до Києва?

-Я росла у селищі Билбасівка під Слов’янськом. На час захоплення і початку боїв у Слов’янську я навчалася у Краматорську на швачку-технолога й мешкала у гуртожитку. На той час, коли бойові дії докотилися до Краматорська, залишилася у гуртожитку одна, адже всі студенти роз’їхалися по домівках. Мені не було куди їхати. Тому, коли раптово зателефонували й сказали, що виїжджає остання машина на Київ, бігом зібрала речі. Так і опинилася у столиці. Мені було 20 років. Моя сестра має родину, тому не хотіла її обтяжувати, а мама перед війною вийшла заміж й вирушила в Одесу.

З собою у столицю захопила швейну машинку, яку купила ще десять років тому. Думала, що ні машинка, ні професія технолога мені ніколи не знадобляться. Спочатку так і було. Я й флаєри роздавала, й працювала у фітнес-центрі. Потім стала помічником директора ювелірної компанії. От саме в його приймальні й розробила перший дизайн та модель банта. Тепер працюю сама на себе заради можливості подорожувати, співати у хорі церкви, розпоряджатися своїм часом. Але, звичайно, головний мотиватор — це подорожі. До пандемії тричі на рік мандрувала закордон, тепер один раз обов’язково літаю куди-небудь.

-Хто вам допомагає з такою кількість замовлень?

-Від самого початку зробила ставку на просування продукту в Інстаграм. Зі мною працює чудова дівчина Ліза, яка вправно веде й Інстаграм, й сторінку у Фейсбук. Саме за допомогою цих соцмереж були зроблені найбільші замовлення. Живемо у Києві в орендованій трикімнатній квартирі, де й працюємо.

Це справжні цукерки, виготовлені з шоколадуЦукерки у вигляді півоній, які дуже любить ЮліяКожна квітка їстівна

-Ви маєте ще одне незвичне захоплення — виготовляєте квіти з шоколаду…

-Ідея виникла не так давно. Ми відпочивали у Карпатах. Побачили якісь не дуже гарні вироби із шоколаду — наче троянди. А я не можу терпіти чогось не гарного. Проте сама ідея захопила нас одразу. Вирішили спробувати. Й все вдалося. Я дуже люблю півонії, тому й цукерки «шоколадні квіти» роблю ніжних пастельних відтінків. Колись я із задоволенням випікала великі святкові торти, трохи підучилася, знаю, як поводитися з кондитерськими виробами, з кулінарними фарбами. Виявилося, що ця продукція також має неабиякий попит. Адже це й букет й цукерки водночас. Дуже часто кияни замовляють такі подарунки для своїх керівників. А ми, почаклувавши над надійним упакуванням, запросто тепер розсилаємо поштою замовлення клієнтам.

-Втілення яких ще ідей нині потребує ваша творча натура?

-Це буде весільний декор. Те, що нині пропонують, на мій погляд, вже геть не сучасно, не модно. Тому ми з друзями готуємося запропонувати багато нового й не дорогого клієнтам.

А ще у мене й моїх друзів є особливий вид діяльності. Ми допомагаємо діткам у притулку у Києві (наразі на прохання його керівництва не можу оприлюднити його назву) та їздимо до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей у Слов’янську Донецької області. Намагаємося дарувати радість діткам, подарунки, розваги, влаштовуємо пікніки.

Ще я б хотіла сказати: моє життя переповнена мріями, цілями та ідеями. Я вважаю, що кожна людина здатна на багато що. Найважливіше це віра в себе, віра в те, що у тебе все обов’язково вийде. У кожного на шляху трапляються труднощі, падіння, шторми, але ми не повинні опускати руки, а навпаки, повинні ще більше слідувати своїм цілям. Те, що я багато чого вже досягла — це заслуга моєї сестри Марини й моєї Мами, тому що вони безмірно вірять в мене і завжди підтримували всі мої ідеї та проєкти. Не бійтеся і ви пробувати, починати, відкривати, досягати! Можливо саме зараз найсприятливіший час для цього. І нехай Бог дасть мир нашій країні й світле небо над головами.

Джерело: Вечірній Київ