Шедевр київського модерну з вулиці Олеся Гончара

10 червня світова спільнота відзначає всесвітній день Модерну (World Art Nouveau Day). У цей день заведено згадувати визначні шедеври цього стилю в архітектурі, музиці та у живописі.

Одним із кращих взірців модерну в архітектурі нашого міста є будинок на вулиці Олеся Гончара, 33, збудований у 1907 році за проєктом архітектора з польським корінням Ігнатія Казимировича Лєдуховського на замовлення доктора медицини, професора Університету Святого Володимира Петра Еразмовича Качковського.

Будівля на Гончара, 33 на початку ХХ сторіччя.Фото з відкритих джерел.

На жаль, про самого архітектора відомостей майже не збереглося, але за оригінальністю зведених споруд, серед яких: будинок з атлантами (вулиця Костьольна, 7), будинок з каштанами та зміями (Велика Житомирська, 32), два прибуткових будинки неподалік Ботанічного саду (вулиця Назарівська, 19,21) Ігнатія Лєдуховського часто порівнюють з іншим видатним київським архітектором — Владиславом Городецьким.

На відміну від інших споруд зодчого, які будувалися здебільшого як прибуткові будинки, маєток на Гончара проєктувався як приватна хірургічна лікарня та особисті апартаменти господаря, який мешкав неподалік на вулиці Ярославів Вал, 25.

За рік після відкриття клініки у новому будинку перший власник раптово помер. Фото з відкритих джерел.

Ігнатій Лєдуховський ретельно розробив функціональне планування цього будинку: окремі входи для лікарні та житлової частини, приймальня пацієнтів, операційна, перев’язочна та палати різного розміру, які дозволяли приймати пацієнтів з різних верств населення.

Справжнім витвором мистецтва є фасадна частина споруди, що характеризується типовою для стилю модерн асиметричністю, насиченістю декору, елементами флори та фауни, орнаментики та символіки, які мають свої приховані значення.

За легендою жінки-птахи Сирени відганяють лихо. Фото: Тетяна Асадчева.

Наприклад, скульптурне зображення двох жінок-птахів Сирен, що прикрашають верхню частину фасаду, за міфологічною символікою означає відвернення біди, а рослинні орнаменти, якими оздоблені вікна будівлі нагадують лілії, які символізують чистоту.

Фасад будинку. Фото: Тетяна Асадчева.Велике кругле вікно та маскарони, притаманні стилю модерн. Фото: Тетяна Асадчева.Маскарони на фасады споруди. Фото з відкритих джерел.

Оригінальний фасад будівлі яскраво доповнює фігура лева, що застиг у грізному рику. Цю скульптуру, яка уособлює силу та мужність виконав відомий київський скульптор Федір Соколов — учень видатного італійця Еліо Саля. Як і вчитель, майстер залишив свій автограф у нижній частині скульптури — Федір Соколов, 1907 рік.

Скульптор Федір Соколов прикрасив браму скульптурою лева. Фото: Тетяна Асадчева.

Будинок на Гончара, 33 є не єдиним прикладом творчого тандему Ігнатія Лєдуховського та Федора Соколова: його скульптури атлантів та інші елементи декору прикрашають також фасад будинку на Костьольній, 7.

Тераса будинку має панорамний вид на вулицю Олеся Гончара. Фото: Тетяна Асадчева.

Цікавим елементом декору є ворота в арці, які ведуть на подвір’я маєтку. Їх прототипом вважають браму готелю Castel-Beranger у Парижі, збудованого наприкінці ХІХ сторіччя за проєктом видатного архітектора Ектора Гімара.

Брама готелю у Парижі, яка надихнула київських зодчих. Фото з відкритих джерел.Брама Кліники Маковського. Фото: Тетяна Асадчева.

Доля першого власника маєтку Петра Качковського виявилася досить трагічною. За рік після відкриття клініки у новому будинку, відомий лікар незважаючи на погане самопочуття, відправився до тюрми, щоб зробити термінову операцію одному з ув’язнених. Після повернення додому, його стан істотно погіршилося, і 27 квітня 1909 року, після невдалого хірургічного втручання, у віці 45 років, Петро Качковський раптово помер.

Професор медицини Петро Качковський. Фото з відкритих джерел.Склеп Маковський знаходиться у занедбаному стані. Фото з відкритих джерел.

Його поховали у склепі у Кирилівському гаю, разом з братом, студентом-юристом Антоном. Склеп братів Маковських можна побачити і в наш час у парку на Дорогожичах, однак поховання, яке ще за радянських часів сильно потерпало від дій вандалів, нині перебуває у досить занедбаному стані…

Після смерті першого власника, будинок успадковує інший брат лікаря, який за деякий час продає клініку іншому професору медицини, поляку — Ігнатію Маковському. Його ім’я можна побачити на фасаді будинку, хоча цей будинок давно вже змінив своє призначення…

Клініка Маковського вважалася одним із найкращих медичних закладів Києва на початку ХХ сторіччя. Оснащена відповідно до найновіших тогочасних технологій та досягнень у науці та медицині, з окремими та загальними палатами. Перебування у клініці було не з дешевих та визначало рівень клієнтів медичного закладу.

Вулиця Олеся Гончара називалася Малою Володимирською, потім носила назву Столипінська. Фото з відкритих джерел.Реклама клініки Ігнатія Маковського. Фото з відкритих джерел.

Одним із найбільш відомих пацієнтів лікаря Маковського був Прем’єр-міністр Російської Імперії Петро Столипін, якого після тяжкого поранення в оперному театрі доставили в одну із найкращих у місті клінік. Щоб не турбувати спокій високопосадовця, вуличну бруківку вкрили соломою, щоб цокіт екіпажів не порушував його спокій. Поранення виявилося смертельним, і за кілька днів, 5 вересня 1911 року Петро Столипін помер, змінивши назавжди майбутнє світової історії. На його честь перейменують вулицю, де завершився його земний шлях, яка матиме назву Столипінська до 1919 року…

Похорон Петра Аркадійовича Столипіна 1911 рік. Фото з відкритих джерел.

У радянський час у будівлі містилася офтальмологічна клініка, згодом Інститут гігієни праці та профзахворювань, а також Інститут загальної і комунальної гігієни.

У 1998 році будинок став штаб-квартирою Народного Руху України, а в колишній операційній знаходився кабінет лідера цієї партії В’ячеслава Чорновола. Зараз там діє невеличка експозиція присвячена відомому українському лідеру.

Портрет В’ячеслава Чорновола у середині будинку. Фото: Тетяна Асадчева.Робочий кабінет В’ячеслава Чорновола. Фото: Тетяна Асадчева.Камін початку ХХ сторіччя у кабінет В’ячеслава Чорновола. Фото: Тетяна Асадчева.

Незважаючи на складну історію, у середині споруди можна віднайти чимало елементів вишуканого автентичного декору, притаманного архітектурі епохи модерну. Добре зберігся декор рослинного характеру, яким оздоблені стіни вестибюлю житлової частини будівлі та оригінальний світильник, кований з трьох металевих смуг у вигляді казкової рослини. Вважається, що ці елементи декору також не є випадковими та мали заспокоювати власника будівлі після важкого та виснажливого дня.

Мармурові сходи у вестибюлі житлової частини. Фото: Тетяна Асадчева.Рослинні орнаменти в оздобленні стін мали заспокоювати професора медецини після виснажливої роботи. Фото: Тетяна Асадчева.У житловій частині зберігся оригінальний ліхтар, виконаний у формі квітки. фото: Тетяна Асадчева.

У приміщеннях колишньої клініки збереглося чимало елементів первинного декору. Окрасою цієї частини будівлі є безумовно розкішні виті сходи, закручені навколо світильника-торшера, огородженого масивним ліпним парапетом. У будівлі зберігся оригінальний камін, який можна побачити у меморіальному кабінеті-музеї В’ячеслава Чорновола.

Приміщення колишньої клініки. Фото: Тетяна Асадчева.Зараз у стінах клініки розмістився театр та музей. Фото: Тетяна Асадчева.У приміщенні збереглося розкішне оздоблення сходів. Фото: Тетяна Асадчева.Оздоблення вражає своєю красою. Фото: Тетяна Асадчева.Фрагмент перил біля сходів. Фото: Тетяна АсадечваФрагмент інтер’єру. Фото: Тетяна Асадчева.Ліхтар біля сходів. Фото: Тетяна Асадчева.Кожен елемент декору інтер’єру продуманий до найменших дрібничок. Фото: Тетяна Асадчева.

Частину приміщення колишньої лікарні ділять між собою Малий драматичний театр та Музей Шістдесятництва, де проходять експозиції, присвячені творчості відомих українських митців. Одним із найцікавіших експонатів цього музею є скульптура голови Василя Стуса, майстерно виконана відомим українським скульптором Бориса Довганя, з яким скульптора поєднувала багаторічна дружба…

Таким зобразив Василя Стуса його друг відомий скульптор Борис Довгань. Фото: Тетяна Асадчева.

Будівля колишньої клініки Ігнатія Маковського переживає нові сторінки своєї історії, але її оригінальний та неповторний фасад, як і сто років тому, продовжує чарувати своєю оригінальністю та неповторною красою

Джерело: Вечірній Київ