Що робити з омелою?
Омела відома українцям дуже давно. Та вже звичних нам зелених куль на деревах щороку більшає і це лякає — адже заражені омелою дерева автоматично стають претендентами на видалення, і це в умовах критично малої кількості зелених насаджень. Не оминула біда і Бориспіль. У переліку карантинних рослин, зазначених у Програмі охорони навколишнього природного середовища Бориспільської громади на 2024-2026 рр., омела біла стоїть на першому місці, випереджаючи амброзію та інші рослини, ситуація з розповсюдженням яких у документі зазначена як «мало не надзвичайна».
Які дерева найбільш вразливі перед омелою, що планує робити із враженими бориспільськими деревами комунгосп, чи існують відмінні від радикальних методи боротьби з цією рослиною — читайте у матеріалі «Вістей».
Вбивця дерев з «пролонгованою» дією
Рід Омела нараховує сотні видів, але в Україні найбільш розповсюджений один — омела біла (європейська). Ця вічнозелена рослина вважається напівпаразитом, адже, на відміну від паразитичних рослин, може самостійно здійснювати фотосинтез. Рослина не надто «перебірлива» та селиться як на листяних, так і на хвойних рослинах. Плодоносить вона починаючи з 5-7-річного віку і щороку. Плоди омели дозрівають у кінці літа та на початку осені. Насіння, оточене шаром клейкого слизу, розповсюджують здебільшого омелюхи — зимуючі в Україні птахи. Навесні, коли із кормовою базою сутужно, ягодами омели можуть ласувати й інші птахи. Ягоди, пройшовши через травну систему птахів, у вигляді насінин потрапляють на кору дерев та проростають. Дерево, вражене хоч одним паразитом омели, може «самозаражатися» далі, навіть без допомоги птахів — клейка оболонка допомагає ягоді й насінині прикріпитися до гілки чи стовбура. Саме таким способом колись були заражені дерева з великою кількістю зелених «куль». Вважається, що середній строк життя дерева після зараження становить 10-12 років, адже омела призводить до зниження енергії росту рослини та викликає часткове або постійне усихання верхівок, з поступовим усиханням усього дерева. Інколи цей термін може сягати до 20-ти років — якщо дерево велике й сильне. Втім, продовжуватися надто довго союз дерева й омели не може — врешті-решт будь-яке заражене дерево гине, а разом з ним і паразит. За оцінками фахівців, на сьогодні омела біла захопила вже біля третини всіх українських дерев.
Непроста боротьба з сумнівною ефективністю
Боротьба із омелою — непросте завдання. Вважається, що найефективнішим способом боротьби є радикальний — а саме обрізка дерева. Але тут є свої умови — кущі омели потрібно видаляти із гілок і крони своєчасно і постійно, інакше вся праця буде зведена нанівець. При цьому це потрібно робити дуже обережно, щоб не зашкодити дереву ще більше, адже після цього процесу дерево часто вражається стовбурною гниллю. До того ж, правильне зрізування омели — процес трудомісткий та дороговартісний. На жаль, найчастіше обрізка омели комунгоспами лише провокує ще більше зараження дерева або ж (у випадку обрізки понад 30 відсотків крони, особливо у дерев старшого віку) призводить до того, що вже ослаблене омелою дерево вражається грибками та хворобами і гине ще швидше.
Для знищення рослин омели може застосовуватися і хімічний метод. При цьому обприскування або введення ін’єкцій певних гербіцидів має робитися так, щоб уникнути негативного впливу на рослину-господаря та не зашкодити довкіллю. Це дорого, а ще може бути небезпечно для людини — адже омела поселяється здебільшого на високих деревах, куди важко дістатися. В Україні вже проводилися досліди з використанням для такої мети дронів, але наскільки вони виявилися ефективними, поки невідомо.
Боротьба з омелою за допомогою біотехнологій поки знаходиться на стадії наукових досліджень та експериментів — у Європі. Цей метод передбачає «підселення» до дерева патогенних грибів, бактерій чи комах.
Як бачимо, всі доступні на сьогодні методи витратні та складні, і при цьому не можуть гарантувати неможливість повторного ураженням омелою. Всі вони є лише короткостроковим рішенням, адже усувають лише наслідок, ніяк не впливаючи на причину ураження. Крім того, для ефективної боротьби контроль над розповсюдженням омели має бути постійним, а не здійснювати час від часу, раз на кілька років.
У таких обставинах та поки ефективних способів боротьби з омелою не знайдено, варто вживати превентивних методів. Наприклад, використання у міському озелененні видів дерев, відносно стійких до зараження.
Крім того, особливу увагу має бути приділено охороні та збереженню місць гніздування хижих птахів — це запобігатиме поширенню омели в лісових масивах і населених пунктах.
Контроль за сміттєзвалищами та скорочення їх кількості — теж сходинка у боротьбі з омелою, адже на відкритих звалищах часто харчуються птахи, що розносять насіння омели.
ВУКГ: «Населення має долучитися до боротьби з омелою»
Про те, яка оцінюють міські комунальники стан із розповсюдженням омели у Борисполі та яких заходів вживають, «Вісті» запитали у керівника дільниці зеленого господарства КП «ВУКГ» Ольги Клименко.
За її словами, омела в Борисполі є, але ситуація не настільки критична як, наприклад, у Києві.
«Ми регулярно виявляємо дерева з омелою та намагаємося рятувати їх. Видаляємо лише гілки з омелою, про видалення всього дерева під корінь, навіть якщо воно дуже заражене, мова не йде. Якщо дерево високе, старе і з багатьма кулями омели, видаляємо всі гілки аж по самий нижній ярус із омелою. Є дерева, заражені на 50% і більше, і навіть таким ми даємо шанс на відновлення. Ми застосовуємо лише механічний спосіб боротьби з омелою, бо хімічний шкодить усьому дереву і довкіллю.
Хотіла б звернутися до мешканців міста, щоб вони допомогли із виявленням дерев, заражених омелою, для вчасного реагування, адже якщо таке дерево росте десь на другорядній вулиці чи в житловому масиві, в дворі багатоповерхівки, ми можемо його упустити з виду. На заявки щодо омели ми обов’язково реагуємо: обстежуємо разом із представниками відділу благоустрою, складаємо акт, виконком виносить рішення про санітарну обрізку і ВУКГ її здійснює. Обстежували такі дерева на Соцмістечку, на Глібова, Глибоцькій та інших вулицях.
Якоїсь спеціальної програми боротьби з омелою в нас немає, такі програми мають прийматися на рівні головного управління житлово-комунального господарства, ми ж лише виконавці», — пояснила Ольга Клименко.
Групи дерев по стійкості до зараження омелою
Український дендролог Петро Рековець понад 15 років (із 2007 по 2024 рік) вів спостереження над розповсюдженням омели в Києві, а також Київській, Чернігівській та Житомирській областях. Крім того, він ознайомився з великою кількістю інтернет дописів українських та зарубіжних авторів, що також спостерігали за омелою в своїх країнах та регіонах. На підставі зібраних даних та власних спостережень науковець зміг виділити три групи дерев із різною стійкістю до ураження омелою. Автор зауважує, що список — лише приблизний орієнтир та може уточнюватися, адже спостереження ведуться й далі.
Види дерев, які найбільше вражаються омелою (за роки спостережень спостерігалось масове зараження):
липа дрібнолиста/серцелиста/звичайна;
тополя (майже всі види, найменш вразлива тополя чорна пірамідальна);
робінія (псевдоакація) звичайна;
горобина звичайна;
глід одноматочковий;
горіх чорний;
клен гостролистий;
клен сріблястий/цукристий;
клен несправжньоплатановий (клен-явір);
береза повисла/ бородавчаста;
верба (майже всі види);
яблуня (майже всі види);
сосна, ялиця, модрина.
Види дерев відносно стійкі до зараження омелою (за роки спостережень в кронах цих дерев омела спостерігалась лише на окремих екземплярах):
граб звичайний;
клен ясенолистий/негундо/американський;
гледичія триколючкова/звичайна;
гіркокаштан звичайний;
в’яз (всі види);
вільха чорна;
груша звичайна;
магнолія (всі види);
ліквідамбар смолоносний або амброве дерево;
ліріодендрон тюльпановий;
софора японська, стифнолобіум;
дуб червоний;
церцис канадський;
черемха пізня.
Види дерев стійкі до зараження омелою (за роки спостережень в кронах цих дерев не спостергалась омела, при тому, що поряд могли рости дерева інших видів, крони яких були значно вражені омелою):
дуб звичайний, дуб болотяний, дуб черепицевий;
бук лісовий;
гінкго білоба/дволопатеве;
платан (всі види);
парротія перська;
ліщина деревоподібна;
хмелеграб звичайний;
пекан звичайний/карія пекан;
каркас західний;
дерен чоловічий/кизил звичайний;
вишня пташина (черешня), а також майже всі сорти сакур;
сумах оленорогий (оцтове дерево);
бундук дводомний/«кентуккійське кавове дерево»;
айлант найвищий/«китайський ясен»;
катальпа (всі види та гібриди);
шовковиця (всі види);
ялина, туя, ялівець, кипарисовик, тис.
До теми: Від міфології — до релігії та медицини
В Україні здавна з обережністю ставилися до омели. Наприклад, на Поліссі казали, що «то чорт загубив свій вінок, коли по дереву лазив» або ж що «чорт звив вінок на дереві». В деяких регіонах вважалося, що омела з’являється внаслідок влучання блискавки в дерево. А ще в Україні омелу називали чортовим кублом і чортовим зіллям, чортовим віником, відьминим помелом, баб’ячим прокльоном тощо. Втім, знищувати чи спалювати омелу теж не спішили — вважалося, що це викликає бурю.
У англійському фольклорі є легенда, що омела колись була великим гарним благородним лісовим деревом — аж поки з неї не зробили хреста, на якому розіп’яли Ісуса. Після мук Христа омела почала зменшуватись і стала приреченою на паразитичне існування. Можливо, саме через цю легенду британські монахи називали омелу деревом Христа. Вони жували шматочки омели, пили воду, в якій вона була замочена, носили її гілочки на шиї для захисту від хвороб. За іншими легендами омелі приписувалося небесне походження і здатність оберігати людину від чаклунства.
Найбільше шанували омелу кельти. Їхні жерці вважали все, що росте на деревах, даром небес, а вічнозелену омелу — найсвященнішою із небесних дарів. Її зрізували на шостий день зимового сонцестояння золотим серпом — щоб не втратити магічності, омела не мала торкатися землі чи заліза. Її вішали над входом у помешкання, використовували як натільні прикраси, а ще вважали протиотрутою та ліками від усіх хвороб. Особливо цінною вважалася омела, що росте на дубі. Від кельтських звичаїв походить і сучасна різдвяна європейська традиція прикрашати дім омелою. Вважалося, що взимку у вінках та букетах омели в будинку зимують та ховаються від морозів добрі духи лісу. У далекому минулому церква забороняла заносити в храми цю «язичницьку» рослину, але вже скоро змирилася з засиллям омели на Різдво і навіть дозволила прикрашати нею храми. Вже на початку 19 ст. такі традиції призвели до дефіциту омели, і Британія часто закуповувала її в інших країнах, у тому числі в Канаді. З морських портів омелу доправляли поїздами, які нерідко грабували, щоб збути омелу на «чорному ринку». Оптові партії омели продавали через аукціони. Такий «омеловий бізнес» сприяв її поширенню в європейських садах і парках — омелою навмисно заселяли дерева та забороняли її знищувати.
Нині різдвяний бізнес на омелі переріс у лікарський — препарати з гілок та листя омели використовуються як у народній, так і в офіційній медицині. Її заготовляють після опадання листя з дерев-господарів, з листопада по березень. Гіпертонія, невралгія, інсульт, нефрит, цукровий діабет, онкологія, ожиріння — хвороби, при яких омелу застосовують найчастіше. Застосування омели з лікувальною метою ускладнюється тим, що вміст біологічно активних речовин у ній дуже мінливий і залежить від виду дерева-господаря і часу збирання. Самолікування омелою недопустиме, адже рослина є отруйною для людей.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама
