«Робіть те, що ваші діди робили»
Для сучасників Тадей Рильський став прикладом нескореності людського духу і самопожертви на вівтар народної справи, для духовних нащадків – втіленням найкращих рис молодого покоління українофілів початку 60-х років XIX ст. Своїм ідейним спадкоємцям Тадей залишив вельми цінні наукові розвідки із української етнографії та фольклористики, історії та економіки. Дійсно, в яскравому сузір’ї особистостей національного відродження другої половини ХIХ ст. помітно вирізняється постать Тадея Рильського – просвітителя, правозахисника, економіста, краєзнавця, громадського діяча, вченого-літератора. Тадея Рильського сучасники вважали кращим знавцем народного життя Правобережжя. І сьогодні наша розповідь про макарівський період життя Тадея Рильського.
Тадеуш РИЛЬСЬКИЙ народився 2 січня 1841 р. на Житомирщині. У родині Розеслава Рильського.
У 1857 р. Розеслав Рильський придбав у свою власність с. Маковище на Макарівщині. Через кілька років власником маєтку став Тадей Рильський. Тадей особисто поїхав господарювати у Маковище. Щоправда його перебування тут було не довгим, проте залишило помітний слід в його біографії.
Назріває бунт…
В архіві київського генерал-губернатора збереглося донесення справника:
«В городе Киеве студенты при всяком удобном случае внушают крестьянам, что дворяне и крестьяне – все равны, и все – что кто имеет – должно быть общее. На храмовом празднике в римско-католическом костеле в местечке Макарове кучера и лакеи в ожидании окончания богослужения собрались в кружок и завели разговор о предстоящем освобождении из крепостного права: «Коли то ще буде, може, і наші діди не діждуться». Слова эти были услышаны сыном помещика Розеслава Рыльского из Маковищ – Тадеем Рыльским, выходившим из костела. Он сказал: «Не журіться, люде, буде вам воля. Хоч се буде не скоро, але буде вам добре».
Через кілька днів ці слова стали відомими всьому повіту. Розпочалася слідча справа. На думку поліції, Тадей надто підозріло поводив себе стосовно селян у Маковищі. Він працював у полі разом з ними: орав, боронував, косив, жав пшеницю і возив снопи. Навіть сусідські кріпаки на допитах поліції виявляли «уперту затятість», вигороджуючи Тадея Рильського і вигадаючи небелиці або «видимо уникаючи розмов».
Поліція послала свого спостерігача у Маковище, і він сумлінно доносив про те, що Рильський з незрозумілих причин допомагає своїм кріпакам, коли ті у біді. Тадей Рильський подарував лірникові Каленикові Сарасу воли, а селянам Данилові Срасу та Федору Піддлісному – нові свити. Тадей Рильський збирає навколо себе сільських парубків і читає їм поезії, що оспівують гірке становище кріпацтва і «розкіш вільного життя». На слідстві випливла поема «Наймичка». Інформатор повідомляв, що Тадей Рильський ходить на парубоцькі зборища у лірника Сараса, співає там пісень і оповідає про «минулі часи». У селі шанували Тадея Рильського, казали: «Тадеуш люить мужиків, добрий панич».
Із приходом осені справа поповнювалася новими свідченнями. Тадей Рильський молотив на току, ходив на досвітчані роботи по сільських господарях. Спритний агент, затесавшись між мешканців, поцупив частину рукопису Тадея Рильського «бунтівного змісту» (це була написана Тадеєм «Історія України») і книжку з бібліотеки, яка здалась підозрілою. За цей час до Маковищ приїжджали Володимир Антонович, Альберт Трахтенберг, Борис Познанський та інші і вели довгі бесіди з Тадеєм про Україну. Такі ж довгі наради паничі вели і з ксьондзом Норбутом, настоятелем макарівського костелу.
На думку поліції, назріває селянський бунт, по Макарівському повіту вже ходять справжні легенди про Рильських. Тадей у них – захисник покривджених. «Що нам робити?» – запитували в нього селяни. «Те, що ваші діди робили», – відповідав Тадей, натякаючи на козацькі визвольні війни українців.
Уникнення арештів…
У 1859 р. Тадей Рильський засновує у Маковищі школу, віддавши під неї власний будинок. Сам викладав у ній кілька предметів.
У 1860 р. відмовився від дворянських привілеїв.
У 1861 р. разом з Михальчуком і Антоновичем заснував Українську громаду (“Хлопомани”).
11 січня 1861 року в київському помешканні Рильських було вчинено обшук… Старший брат Тадея Йосип Рильський після цього погнав коні до Маковищ – палити папери Тадея. 12 січня поліція застала Йосипа у Маковищах ще сплячим, грубо розбудила і почала перетрясати увесь дім, хапаючи все, що попадалося – від рукописів до книжок з бібліотеки. А вже 18 січня 1861 р. Тадей стояв перед комісією при губернаторові Васильчикові.
Відкинув усі звинувачення, окрім того, що справді працював із селянами в полі, співав пісень, але пропаганди не вів. Після роботи слідчої комісії генерал-губернатор князь Васильчиков запропонував перевести братів на навчання до Казанського університету, чимдалі від України. Але тут сталося довгоочікуване скасування кріпацтва. Тому генерал-губернатор скасував свою «пропозицію» і залишив братів у Київському університеті, встановивши за ними суворий поліційний нагляд.
22 травня 1861 року Тадей уже був серед тих, хто зустрічав труну з тілом Кобзаря під Києвом.
Чудом уник арешту у 1862 р.
У 1863 р. активно підтримував польське повстання на теренах сучасної Макарівщини та Бородянщини, допомогав фінансово. Знову чудом уник арешту.
Продаж Маковища…
Проте довго уникати арештів не міг, а тому змушений був їхати подалі від Києва на Житомирщину. У 1876 р. Тадей Рильський продав Маковище Олексію Сусаліну.
Без допомоги Тадея Рильського, школа у Маковище проіснувала не довго і була у 1880 р. закрита.
Але ще довго Тадей Рильський згадував про своє господарювання на Макарівщині. Зокрема, одне з його економічних досліджень отримало назву «З Маковищ», яке побачило світ в журналі “Основа” за лютий 1862 р.
Помер Тадей Рильський 8 жовтня 1902 р. Похований на Житомирщині.
