Приїде «екстрена» чи «невідкладна» – залежить від культури виклику хворих, – оперативно-диспетчерський відділ

Яку саме службу направити на виклик, – «екстрену» чи «невідкладну» – диспетчери оперативно-диспетчерського відділу Київського обласного центру екстреної медичної допомоги  та медицини катастроф (103), яка розміщена в Білій Церкві, мають визначити за кілька хвилин із озвучених скарг телефоном. У броварських «швидких» вказують, що досить часто, а саме в 30-40%, «екстрена» виїздить на виклики профілю «невідкладної», а «невідкладна» – на «екстрені». Здавалося б, нічого страшного, адже  і перші, і другі – медики. Однак у кожної служби – свої завдання і відповідне оснащення. Тож у багатьох випадках «невідкладна», яка прибула не на «свій» виклик, не в силах надати необхідну допомогу. Відтак, втрачається дорогоцінний час, який може коштувати хворому життя.  У оперативно-диспетчерському відділі запевняють, що похибка у виборі «екстрена» чи «невідкладна» –  усього 10%. І у цій цифрі помилка диспетчерів складає лише кілька відсотків, більшість помилок – на совісті самих хворих чи їхніх родичів, у яких відсутня культура виклику. Про що саме мова?

З  того часу як «швидку» допомогу розділили, пройшло  майже 7 років, та частина броварчан  не бачить ніякої різниці, приїде до них «екстрена» чи  «невідкладна», лишень би якнайшвидше. Однак у лікарів існує чіткий розподіл, хто на які виклики і за скільки часу має доїжджати.

Згідно із постановою Кабміну від листопада  2012 року, визначено не лише нормативи прибуття  бригад  «екстреної» медичної допомоги на місце події, а й критерії розподілу звернень на «екстрені» та «неекстрені», залежно від стану пацієнта.

В.о. головного лікаря Броварської станції екстреної медичної допомоги Максим Іонов нагадує, що «екстрена» приїздить на виклили  при  гострих станах, які загрожують життю: раптовий біль у ділянці серця, судоми, кровотеча, втрата свідомості, гострі психічні розлади та гострі інфекційні  захворювання, передчасні пологи, укуси тваринами/зміями, усі види травм. «Плюс», зазначає лікар, «екстрена» прибуває  і на всі події, які відбуваються в громадських місцях. Це – ДТП, аварії на виробництві, стихійні лиха, ураження струмом, переохолодження. У цих випадках «екстрена» має домчати до хворого за 10 хв у міській місцевості та 20 хв – у сільській. У залежності від погоди, епідеміологічної ситуації та стану доріг, цей час може бути перевищеним, але не більше ніж на 10 хвилин.

Максим Іонов

Швидкого приїзду  медиків не варто очікувати, якщо людину вже турбували такі чи подібні симптоми, але до сімейного лікаря вона так і не звернулася, не лікувалася, очікуючи, що хвороба пройде сама собою. Тож якщо в людини раптово підвищилася температура тіла з кашлем, є нежить, головний біль та біль у горлі; запаморочення, слабкість, біль у попереку, суглобах (радикуліт, остеохондроз, артрит, артроз тощо); підвищився артеріальний тиск; виник больовий синдром у онкохворих чи з’явився алкогольний/наркотичний/токсичний абстинентний  синдром («ломка» – авт.), це все – у компетенції «невідкладної» медичної допомоги, пояснює Максим Іонов. І час  доїзду до хворого у часі може відтермінуватися навіть до 2-4 год.

Ще в червні минулого року, коли  Бровари підключили до єдиної обласної диспетчерської служби 103, розміщеній в Білій Церкві, керівник броварської первинної медицини Ігор Кравцов прогнозував,  що виникатимуть проблеми з викликом «екстреної» та «невідкладної».  Тоді  Ігор Кравцов зауважив, що без централізованої диспетчерської  існувала співпраця між «невідкладною»  та «екстреною» допомогами: на місці розбиралися де чиї виклики. Наразі ж виклики надходять «згори». І якщо виклик «екстрений», а диспетчери  визначили його як «невідкладний», то «невідкладна» виїде, але згодом викличе «екстрену» та очікуватиме її приїзду. Але  дорогоцінний час вже буде втрачено.

За словами Максима Іонова, близько 40% викликів, на які вони виїжджають, – профілю «невідкладної» допомоги. І хоча на місці з’ясовується, що виклик не їхній, допомогу хворому все ж надають і «невідкладну» не викликають. Але, зізнається лікар, бувають і випадки, коли  колег все ж турбують, а самі їдуть на наступний виклик, адже  їхні  пацієнти – складні, і коли час рахується на хвилини. Завдяки оснащенню автомобіля «екстреної» дефібрилятором,  кардіографом, апаратом штучної вентиляції легень, всіма видами шин, вакуумними ношами, відсмоктувачем рідини, апаратом  для рівномірного введення ліків (інфузоматом), реанімаційними  наборами  та іншим,  бригада  здатна  допомогти хворому в найскладнішій ситуації. Тож якщо в людини хронічний біль у хребті чи давня рана, а вона  викликала «екстрену» лише коли відбулося загострення, то виїзна бригада такого хворого точно «перепрофілює» в «невідкладну» або ж до сімейного лікаря.

У  «екстреній» службі працює 7 бригад (одна базується у Великій Димерці), а за добу отримують  часто-густо близько півсотні викликів. Наприклад, в останню добу лютого «екстрена» виїздила в Бровари та район 46 разів (у Бровари – 30), серед яких 17 викликів були не «екстреними», зазначає  Максим Іонов. Лише до хворих, у яких по факту діагностували гіпертонічний криз, що не є екстреним викликом, бригада «екстреної» протягом доби 27-28 лютого виїжджала 9 разів.

При цьому, фактично всі хворі – похилого віку, у яких тиск має бути контрольований медичними препаратами, зауважує Максим Іонов. Серед 17 викликів що не належать до «екстрених» – є  і ГРВІ. Але тут є виключення, зазначає в.о. головного лікаря, – діти, адже лікарі бояться «щоб бува чого не проґавити».  Не є «екстреним» і синдром відміни наркотиків. До того ж, подібні виклики несуть небезпеку для бригади лікарів. Однак у Броварах спецбригади немає, тож виїздить «екстрена». До речі, якщо нетвереза людина лежить на вулиці, то це виклик  для «екстреної», якщо ж  перебуває вдома –  для «невідкладної».

У броварській «невідкладній», де працює 2 бригади, також нарікають на єдину диспетчерську службу. За номером 44-0-95, за яким у Броварах також можна викликати «невідкладну», журналістам повідомили, що в середньому із 30 викликів на добу, які надходять із «103», значна частина виявляється не їхнього профілю. Тож припускають, що диспетчери на 103, ймовірно, не дуже розуміються в діагнозах, а на зауваження, що цей виклик не пофільний, все рівно відсилають на виїзд.

Старший фельдшер оперативно-диспетчерського відділу Київського обласного центру екстреної медичної допомоги  та медицини катастроф  В’ячеслав Герасименко запевняє, що статистика броварських «екстреної» та «невідкладної» щодо невідповідності викликів  значно завищена. Насправді, похибка між викликами – не більше 10%. Ці відсотки складаються з помилки диспетчерів та низької культури виклику хворих чи їхніх рідних, які телефонують на 103. При цьому, зазначає В’ячеслав  Сергійович, помилка диспетчерів  мінімальна, адже  фельдшери та медсестри працюють за затвердженими  протоколами, і за допомогою  запитань намагаються з’ясувати причину та встановити  попередній діагноз, який і визначає, яку ж із «швидких» направити  на місце виклику. Але по факту попередній діагноз може відрізнятися, зауважує старший фельдшер, адже, по-перше, не всі хворі відповідають одному протоколу, по-друге, хворі, їхні родичі/знайомі намагаються описати побачене/відчуте від себе, і часто перебільшують чи навіть обманюють, щоб приїхала саме «екстрена», бо за законом вона має прибути за 10 хв. Тож, щоб вирішити проблему «екстрена» чи «невідкладна»  В’ячеслав Герасименко радить, у першу чергу, піднімати культуру виклику: чітко, зрозуміло, без перебільшень відповідати на запитання диспетчерів.

У свою чергу броварчани зазначають, що через страхи за життя рідних/близьких у надзвичайній ситуації, випадки не вчасного доїзду «швидкої», складно зберігати спокій та стримувати емоції, тож і намагаються, щоб карета з медиками приїхала до них якнайшвидше.

Фото – авторки

Джерело: Трибуна Бровари