Перший ветеранський центр на Головатого, 15

Ні для кого не секрет, що країна живе однією метою — перемогою у війні. І наші воїни роблять надможливе, щоб утримати ворога та знищити його. Це досягається високою ціною — хлопці на передовій втрачають здоров’я та навіть життя. І ветерани, які повертаються додому, стикаються з багатьма проблемами, які потрібно подолати. Щоб допомогти їм у цьому, по всій країні створюються ветеранські центри. «Вісті» завітали до стін майбутнього такого закладу у Борисполі, який буде розташований на вул. Головатого, 15, та поспілкувалися з Надією Семчик, начальником управління соціального захисту та ветеранської політики, та Павлом Коваленком, нашим військовим, ветераном, який, захищаючи Україну на лінії фронту, був поранений, втратив обидві ноги, проте робить все для того, щоб полегшити життя військовим, які повертаються додому. Наразі Павло є заступником начальника відділу підтримки ветеранів та членів сімей загиблих героїв України.

Почали із безбар’єрності

Дивлячись на голі стіни приміщення майбутнього ветеранського центру, розумієш, як багато роботи потрібно зробити, щоб одного дня цей центр повноцінно запрацював. Звісно, пів року — це невеликий термін, проте хоч щось більш кардинальне повинно бути зроблено, враховуючи важливість даного напрямку для життя громади. Перше, на що звертаєш увагу біля закладу — буквально кілька днів, як розпочато роботу з будівництва пандусу. А ще в очі впадає незрозуміла конструкція вхідної групи: за останні пів року тут з’явилася нова нездоланна перешкода для людей з інвалідністю — додаткові високі бетонні сходи, які були зведені за розпорядженням колишнього керівника управління Олени Короткої. За словами будівельників, скоріше за все, ці тонни бетону доведеться демонтувати, оскільки вони ускладнюють доступ до приміщення.

Розуміючи важливість найшвидшого відкриття ветеранського центру, Надія Семчик, новий керівник управління, обрала відкриття закладу одним із пріоритетів своєї роботи. Тому вже відбулась не одна робоча нарада по узгодженню деталей проекту Бориспільського міського ветеранського центру.

«Нарешті розпочалися роботи щодо облаштування центру для військовослужбовців або ж Бориспільського міського ветеранського центру, як ми його називаємо, — розповідає Надія Семчик. — Перш ніж розпочати будь-які роботи всередині приміщення, потрібно починати з безбар’єрності, тому наразі ведуться роботи з облаштування пандусу. Адже той, який був до цього, не відповідав жодним нормативам. Тому було прийняте рішення здійснити його демонтаж, а новий подовжити та зробити потрібний нахил, щоб підніматися на візку ним було значно легше. А щоб у ході робіт більше не випливали різноманітні несподіванки та було розуміння, що та навіщо робиться, було прийняте рішення про виготовлення проектно-кошторисної документації.

Важливий момент, який треба врахувати — відсутність опалення. Проаналізувавши усі можливості, ми вирішили, що воно буде електричним, тому необхідно ще й розробити нову технічну документацію у ДТЕК».

Звідки взяти кошти

Для міського бюджету здійснити повністю всі роботи з ремонту та облаштування приміщення ветеранського центру наразі виявилося неможливим, тому начальнику управління соціальної та ветеранської політики Надії Семчик довелося шукати спонсорів для цієї справи, які частково прокриють потреби.
«Завдяки владі матимемо кошти лише на проектно-кошторисну документацію. Також завдяки гранту, який виграли минулого року, у нас є меблі, і міська влада виділить близько 360 тис. грн на облаштування приміщення, комп’ютерне обладнання, проектори. Адже тут плануємо відкрити юридичну та психологічну консультацію для ветеранів, а також організовувати різноманітні зустрічі, — розповідає Надія Семчик. — А все інше — на плечах меценатів, благодійників. На наше прохання про нагальну допомогу у цій справі одразу відгукнулися ПрАТ «БКБМ» та ПрАТ «Агробудмеханізація». Ці два підприємства взяли на себе відповідальність щодо ремонту ветеранського центру, за що ми дуже вдячні їх керівникам Ігорю та Володимиру Шалімовим».
«За гроші «Агробудмеханізації» та «БКБМ» робиться ремонт приміщення та пандусів, — розповідає Ігор Шалімов. — Все це близько 2 млн грн».

Отримання психологічної та юридичної допомоги

«Попередньо ми запрошували в це приміщення ветеранів, щоб вони висловили свою думку щодо його безбар’єрності та зручності, — розповідає Надія Семчик. — А от цільове використання приміщення та те, які послуги воно надаватиме, обговорювали також із військовослужбовцями ЗСУ та вдовами загиблих воїнів. У результаті прийшли до розуміння, що перший ветеранський центр буде місцем зустрічі для отримання психологічної та юридичної допомоги, місцем для проведення тренінгів, різних заходів для ветеранів, військовослужбовців, їх родин. У нас навіть передбачено дитячий куточок. За приклад ми взяли невеличкі ветеранські центри, що діють у різних містах США.

Мріємо, що до кінця цього року ремонтні роботи будуть виконані, все буде облаштоване меблями та обладнанням і ми розпочнемо роботу. До цього у нас ще в планах просити депутатський корпус проголосувати за окремий додатковий штат кваліфікованих співробітників, які професійно надаватимуть допомогу у цьому ветеранському центрі.

Зауважу, що ветеранський центр на Головатого, 15 — наш пілотний проект, і заклад буде надавати лише юридичні та психологічні консультації, без фізичної реабілітації.

Але вже зараз ми думаємо і про необхідність відкриття реабілітаційного центру — з повноцінним лікуванням, послугами фізіотерапії та фізичної реабілітації. Для таких цілей необхідне приміщення площею мінімум 1000 кв. м».

Думка ветерана

«Я військовий, ветеран, прийшов працювати в управління соціальної та ветеранської політики у січні цього року, як тільки відкрився ветеранський відділ. Тоді на Головатого, 15, я побачив лише голі стіни. Як на мене, багато часу пішло на балачки, можна було б уже за пів року зробити повноцінний ремонт, залучивши благодійників. Коли я вперше відвідав приміщення ветеранського центру на своєму інвалідному візку, скажу чесно, без сторонньої допомоги туди мені було дуже важко потрапити. А якщо людина на інвалідному візку та без рук, то це взагалі неможливо. Приміщення повинне бути доступним та практичним, мати місця для групових занять та для індивідуальних консультацій, — розповідає Павло Коваленко, заступник начальника відділу підтримки ветеранів та членів сімей загиблих героїв України. — Ми повинні розуміти, що в країні йде війна, зараз активно повертаються хлопці з передової, є серед них як і я, без кінцівок. Тобто всі повертаються з якимись пораненнями. А ще після перемоги на нас чекає демобілізація та «цунамі» із хлопців, які повернуться додому. І всі вони потребуватимуть допомоги. Тому особисто для мене ветеранський центр — це як стартовий майданчик, завдяки якому ми будемо готові їх приймати.

Потрібно розуміти, що приміщення, яке виділили під ветеранський центр, маленьке, і якби ми навіть захотіли зробити там повноцінну фізичну реабілітацію, там немає для цього місця. Тому ми починаємо з найменшого — юридичної та психологічної допомоги.

Друге питання, не менш важливе — це психологічна ресоціалізація військовослужбовців у суспільстві. Суспільство має бути готове до їх повернення.

Треба проводити відповідну роботу на підприємствах, патріотично-виховні заходи в дитсадках та школах.

Користуючись нагодою, запрошую військових, які повернулися із зони бойових дій, долучатися до роботи ветеранського центру».

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама