Перший урбаністичний роман: до 120-річчя Підмогильного згадуємо його твір про Київ
2 лютого виповнилося 120 років з дня народження видатного українського письменника Валер’яна Підмогильного. У романі «Місто» він закарбував Київ 1920-х років.
Валер’ян Підмогильний народився 2 лютого 1901 року в селі Писарівка (сучасна Дніпропетровська область). Є одним з найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження», життя якого обірвалося у 36 років.
1921 року Підмогильний переїхав до Києва, де працював бібліографом Книжкової палати. У 1921—1923 роки, коли в Києві лютував голод, залишив місто й викладав українську мову та політосвіту у Ворзельській трудовій школі.
1922 року Валер’ян разом з дружиною переїхав з Ворзеля до Києва, де оселився в будинку недалеко від Сінного базару, на розі Великої Житомирської. У 1922 році виходить книжка його оповідань «В епідемічному бараці». Письменник долучився до літературно-мистецького життя, став членом щойно створеного «Аспису» (Асоціації письменників), з якого виокремилось літературне угруповання «Ланка» (1924—1926), яке з 1926 року було перейменоване на «Марс», тобто «Майстерню революційного слова». Ця організація стала, по суті, київською філією «Вапліте».
Роман «Місто» вважається вершиною творчості Валер’яна Підмогильного. Написаний 1927 року, він вийшов друком у 1928-му (Харків, «Книгоспілка»). Присвячений історії Степана Радченка, який прибуває з села до Києва, хоче підкорити це місто. Серед прототипів персонажів були й київські письменники: поета Вигорського писано з доброго друга Підмогильного поета Євгена Плужника, а «найголовніший критик» Михайло Світозаров — це дещо карикатурний, але дуже впізнаваний портрет неокласика Миколи Зерова.
Степан непомітно дійшов до Хрещатика, відразу опинившись у гущині натовпу. Він озирнувся — і вперше побачив місто вночі. Він навіть спинився. Блискучі вогні, гуркіт і дзвінки трамваїв, що схрещувались тут і розбігались, хрипке виття автобусів, що легко котились громіздкими тушами, пронизливі викрики дрібних авто й гукання візників разом з глухим гомоном людської хвилі — раптом урвали його заглибленість. На цій широкій вулиці він здибався з містом віч-на-віч. Прихилившись до муру, притискуваний нахабними накотами юрби, хлопець стояв й дивився, блукаючи очима вздовж вулиці й не знаходячи її меж.
«Роман В. Підмогильного „Місто“ є першим твором, у якому виділяємо київський текст. Усі події твору відбуваються в цьому місті. У романі відтворено типову для 20-х років минулого століття ситуацію: молодий хлопець Степан Радченко приїздить із села до міста», — зазначає доктор філологічних наук Микола Дмитренко.
У романі чимало подій трапляються на Хрещатику й саме там відбуваються важливі для Степана зміни в самоусвідомленні. Згадуються й інші назви вулиць Львівська, Володимирівська, Свердлова, П’ятакова, а також Євбаз, Андріївський узвіз. Остання квартира Радченка знаходиться на Липках.
У романі «Місто», на відміну від традиційної селянської і соціальної тематики, акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами. «Місто» вважається першим урбаністичним романом в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді.
Детальніше про київські місця роману «Місто» розказує проєкт «Читати Київ», а виставу за цим твором поставили у Театрі на Липках.
Джерело: Вечірній Київ
