Олександр Мостіпан: “Пишаюсь своїм корінням!”

image
15 Лютого 2019, 14:11
Поділитися:

Автор Visnik, Опубліковано: Лютий 15th, 2019

Учень десятого класу Миронівської школи Олександр Мостіпан у 1975 році звернувся із листом до КДБ Радянського Союзу, щоб дізнатися про долю свого дідуся, на що отримав від «поважної організації» відповідь, яка переполошила всю школу, бо кращого учня викликали до начальника міліції, так що сам директор узявся його супроводжувати. У кабінеті Олександру дозволили подивитись особову справу, у якій йшлося про те, що його дід Солоний Прокіп Омелянович, тоді 25 – річний юнак, один із перших трактористів колгоспу, нещодавно одружений, який має вагітну дружину, є учасником контрреволюційної повстанської організації, яка мала на меті ліквідацію Радянської влади на Україні шляхом відділення України від Радянського Союзу і встановлення самостійної держави.

Підписуйтеся на офіційну сторінку порталу “Вісник Переяславщини” у Facebook.

Разом зі ще 38 такими ж жителями села Зеленьки він визнав свою провину (не визнати після таких тортур було важко!) і був висланий на Далекий Схід для відбування покарання, звідки не повернувся, могила його невідома. Отак радянська держава у 1938 році у зародку душила навіть думку про самостійність України, а кожен, хто був здатен опиратися, був знищений фізично.
Тавро ворога народу із родини було знято у 1956 році, що дало змогу вчитися і отримати фах, а «Дело закрыто за отсутствием состава преступления»…
У Прокопа Омеляновича народився внук, Олександр Мостіпан, який просто працює на землі і крок за кроком будує свою компанію і змінює Україну, щоб смерть діда не була даремною…
Забути цього не можемо, не маємо права, бо які ж ми тоді будемо внуки…

Група компаній Нива Переяславщини

Щиро вдячний всім,хто привітав мене з днем народження!!!
Що таке День народження взагалі? Для мене це день, коли є привід задуматись що зроблено в житті і що хотілося б встигнути. Це водночас і радісний день, бо згадуєш що встиг зробити, чого досягнув у житті, і сумний, бо згадуєш про втрати, які бувають у кожного в житті, про те, що не вдалося. Це день коли є можливість подякувати рідним, друзям і просто небайдужим за любов, підтримку і розуміння. А який це рік прожитий тобою – це просто філософське поняття. Бо в десятковій системі числення, яка виникла в Стародавньому Єгипті це вже шостий ювілей, а от за Вавилонською шістдесятковою системою числення – це тільки перший! Мені ця система більше до вподоби))) До речі, секунди і години,які відраховують наше з Вами життя (а Їх по 60), залишила нам Вавилонська культура.
А от згадати в цей звичайний-незвичайний день хто ти, яке твоє коріння і кому ти зобов’язаний в цьому житті – наш обов’язок. В першу чергу це батьки, дружина, діти рідні і друзі. Але до них було інше покоління – наші дідусі і бабусі. У мене вони були хліборобами і, мабуть, їхні гени визначили мій шлях сьогодні.
Про одного свого дідуся Солоного Прокопа Омеляновича я отримав копії документів наприкінці минулого року. Рівно через 80 років(!!! ) від тих подій. Хоч перші спроби робив ще навчаючись в десятому класі. Моя мама народилася на другий день, як його засудили, ті, хто знищував нашу націю, і вона ніколи не бачила свого батька. Це трагічна сторінка в історії моєї родини, але через це пройшло багато українських сімей. Та хто не пам’ятає минулого – не має майбутнього. Тому я щасливий що через такий проміжок я цю інформацію маю і можу сказати про це людям.Сказати, що пишаюсь своїм корінням!

Alexandr Mostipan

Джерело: Вісник Переяславщини