Обухів у 1900 році і його профіль: дві частини, дві церкви, купа млинів

***
ПОЧАТОК
Кінець 18 ст. Другий поділ Польщі. Створюється Київська губернія. Колишні польсько-шляхетські землі інтегрують у систему імперської адміністрації.
Це супроводжується конфіскацією і перерозподілом їх маєтностей. Вони формують систему «рангових» і службових володінь.
Не оминає ця ситуація і Обухова, де відбувається поділ на «державних» і «панських» селян. Це результат (один з них) входження Правобережної України до Російської імперії наприкінці XVIII століття.
Згідно з ним південну частину Обухова віддають київським комендантам, а північну – губернаторам.
Перших було багато, десяток точно. Особливої ролі в історії Обухова вони не грали, їх присутність була номінальною.
Других – менше. В першу чергу це родина Бердяєвих, котра порядкувала в краї біля 80 років, і Горчаков – біля 30 років.
***
КОМЕНДАНТИ
Київський комендант у XVIII — першій половині XIX століття був не просто військовим. Це була надзвичайно впливова посада, котра відповідала за контроль фортеці, гарнізону, частини поліції, стратегічних шляхів, державних маєтностей навколо Києва.
Через це частина земель навколо Києва й на південь від нього передавалася у відомство київського коменданта або закріплювалася за його посадою як джерело прибутку й утримання адміністрації.
Так виникали:
– «комендантські» землі;
– казенні слободи;
– державні селяни, приписані до військово-адміністративного управління.
***
ГУБЕРНАТОРИ
Київські губернатори та генерал-губернатори отримували, приватні маєтки, пожалування, орендні права, контроль над колишніми староствами чи шляхетськими землями.
Тобто «власницька частина» була приватноправовою:
– земля належала конкретному власнику;
– селяни були поміщицькими;
– діяли панщина, чинш або оренда.
***
РІЗНИЦЯ
Різниця між казенною і власницькою частиною була дуже суттєвою.
Казенна:
– підпорядковувалася державі;
– селяни платили податки казні;
– громада мала більше самоврядування;
– часто було менше панщини;
– земля юридично не була приватною.
Власницька:
– належала конкретному поміщику;
– селяни залежали від адміністрації маєтку;
– більше відробітків;
– жорсткіший контроль;
– економіка орієнтувалася на прибуток власника.
Саме тому в джерелах XIX століття по Обухову можна зустріти дуже складну мозаїку власності.
Головна історико-адміністративна відмінність полягає в тому, що одна частина була власницькою, а друга частина — казенною (державною).
І попри те, що у 1900 році вже не було кріпосного права цей поділ визначив особливості управління та економічного розвитку обох частин Обухова.
Причина: після реформ 1861 і 1866 років «державні» селяни отримали кращі умови для розширення своїх наділів, оскільки, на відміну від «панських» не були вимушені їх викуповувати.
Відтак, стартові умови для розвитку 2-х частин Обухова були різні. Але, тут прийшли колгоспи і все «вирівняли».
***
КАЗЕННА, ДЕРЖАВНИЦЬКА, КОМЕНДАНТСЬКА
Ця частина містечка перебувала у державній власності. Вона була більшою за кількістю дворів та населення, але мала виражений аграрний характер без промислових підприємств.
Люди, власність та адміністрування:
1. Кількість дворів та населення: Тут налічувався 501 двір та проживало 4573 особи (з них 2246 чоловіків та 2327 жінок).
2. Земля у власності: Загалом рахувалося 2780 десятин землі. Більша частина належала безпосередньо селянам (2732 десятини), а решта — церквам (48 десятин). Поміщицьких володінь тут не було.
3. Управління: Керування здійснювалося безпосередньо селянським товариством під контролем державної адміністрації.
4. Міграція: Частина селян на сезонній основі виїжджала на заробітки до Києва, а також у Таврійську та Херсонську губернії.
Професії, ремесла та сільське господарство:
5. Основне заняття: Абсолютна більшість жителів займалася хліборобством.
6. Система господарювання: Селяни обробляли землю за традиційною трипільною системою.
7. Ремісничий склад: Серед місцевих жителів зафіксовано 6 кравців, 6 гончарів, 3 бондарі та 2 колісники.
Інфраструктурні об’єкти:
8. Переробка збіжжя: Ця частина мала величезну кількість млинів — 34 вітряні, 2 водяні та 5 кінних млинів.
9. Духовне життя та освіта: Діяли одна православна церква, одна каплиця та одна однокласна народна школа.
10. Медицина та послуги: У штаті був один фельдшер, а для господарських потреб працювало 9 кузень.
11. Склади: Селянське товариство мало один запасний хлібний магазин (склад) для зерна. На 1 січня 1900 року там було 326 чвертей озимого та 228 чвертей ярого хліба.
***
ПРИВАТНА, ВЛАСНИЦЬКА, ГУБЕРНАТОРСЬКА
В 1900 році ця частина Обухова належала поміщикам — князям Горчаковим. Вона поступалася державній частині за кількістю населення, проте виступала головним адміністративним, промисловим, торговельним та медичним центром усього містечка.
Люди, власність та адміністрування:
1. Кількість дворів та населення: Тут фіксувалося 383 двори та 3698 жителів (1865 чоловіків та 1833 жінки).
2. Земля у власності: Загальний фонд складав 3833 десятини. З них поміщикам належало 1396 десятин, церквам — 36 десятин, а селянам — 2423 десятини.
3. Власники та управителі: Землі належали Світлішому Князю Костянтину Олександровичу Горчакову та Княгині Марії Михайлівні Горчаковій. Самим господарством керували найняті управителі — Костянтин Михайлович Бабаренко (у князя) та Іван Ісидорович Колинський (у княгині).
4. Міграція: Як і в державній частині, селяни практикували виїзні заробітки до Києва, Херсонської та Таврійської губерній.
Професії, ремесла та сільське господарство:
5. Основне заняття: Головним промислом залишалося хліборобство.
6. Система господарювання: На поміщицьких землях застосовували передову шестипільну систему, а на селянських наділах — трипільну.
7. Ремісничий та робітничий склад: Тут проживало 15 шевців (чоботарів, які були лише в цій частині), 5 кравців, 4 колісники та 4 гончарі. Також було 14 фабричних робітників (13 місцевих та 1 пришлий).
Інфраструктурні об’єкти:
8. Промисловість: Працювали один цегельний завод та один винокурний завод (належав княгині Горчаковій).
9. Торгівля, послуги та зв’язок: Діяли земська поштова станція, один трактир, один заїжджий двір та 8 кузень. Щочетверга тут збиралися великі базари.
10. Медичний осередок: На відміну від казенної частини, тут був повний штат медиків — один лікар, один фельдшер, а також працювала аптека.
11. Духовне життя та освіта: Діяли одна православна церква, два єврейські молитовні будинки та одна церковно-парафіяльна школа.
12. Млини: Функціонували 22 вітряні млини та один водяний млин.
13. Безпека та склади: Була власна пожежна частина з пожежним насосом, 3 діжками та 3 баграми, на яку громада витрачала до 5 рублів на рік. Також громада утримувала два запасні хлібні склади, де на початку 1900 року зберігалося 896 чвертей озимого та 264 чверті ярого зерна.
***
СПІЛЬНЕ
Обидва кластери користувалися спільними транспортними шляхами поза межами Обухова. Відстань до повітового міста становила 45 верст, до залізничної станції «Васильків» — 33 версти, до пароплавної пристані в Трипіллі — 10 верст, а до поштово-телеграфної контори в Германівці — 15 верст.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

• Дойче зольдатен, унтер офіцерен: де було німецьке кладовище в Обухові в 1941 році?

• Топоніміка Обухівського краю у 1784 році: вали, пропуски і багато незрозумілих Fr.

• Фронтир біля Обухова і "земляна фортеця" в ньому на карті 1764 року

• Обухівський замок Ver 4.0 (чергова спроба локалізації)

• "Кінь, колесо і мова": щеплення від шизоісторії – книжка, котру треба вивчати у школах

Source link