“Не влада погана – народ їй дістався поганий, безхарактерний та кволий”.

image
4 Лютого 2019, 09:44
Поділитися:

Обурюєтесь? Не вірите? А давайте спробуємо обмінятись владою з “ситим західним закордонням”? Міняємо не дивлячись? Наші “остогидлі”, «знахабнілі» уряд  та Верховну Раду – за кордон. А до нас десантом закинути американських і європейських парламентарів і чиновників. Нехай вони нам теж зроблять “Свято щоденно”.
Перш за все, за інерцією, німчура, макаронники і америкоси будуть звично працювати як “заведені”. Через тиждень, придивившись, трохи пригальмують свою старанність. Ще через тиждень злізуть з велосипедів і пересядуть в люксові мерседеси з особистим водієм. Ще через тиждень дотумкають: а навіщо зі шкіри лізти? Народець тихий, поступливий, слова поперек не скаже, терпить та покрекчує. Правити таким народом – одне задоволення.
Досить швидко ми їх вже побачимо зовсім іншими…  Освоїлися настільки, що від наших вже не відрізниш, пики в екран не поміщаються. Зарплати і пенсії собі підвищили, з капіталом зрослися, кишені набили, яхти накупили, гроші вивели у закордонні банки та офшори, дітей евакуювали.
Так що, хлопці, хоч ангелів з крильцями до нас Вища Канцелярія признач – марно. Навіть ангели не витримають випробування, спокуси нашим нечуваним смиренням.
Так що так, у нас хороша, чудова влада. Нітрохи не гірше, ніж в Америці чи Європі, навіть більш тямуща. І за що ображати владу? Вона, на відміну від нас, мислить зрозуміло, тверезо, розумно, адекватно і логічно. Все продумала, аж до запасних аеродромів. Пам’ятаючи з уроків історії події 1917-го.
Уявіть собі великий будинок, господарі – ми з вами, народ. Робітники, лікарі, педагоги, вчені, домогосподарки, артисти. Щоб продуктивно працювати, спокійно віддаватися улюбленій справі (щоб в будинку був порядок), ми раз у чотири – п’ять років вирушаємо на “ринок слуг народу”. Ринок – крикливий, жвавий. Вибір народних слуг – багатющий, очі розбігаються.
Сотні, десятки сотень претендентів. Навперебій розхвалюють самі себе, бризкають слиною, з жаром б’ють в груди. Ми приємно здивовані: таку, по суті, чорну, невдячну роботу рветься виконувати стільки бажаючих… Повертаємося щасливі і заспокоєні. Найнятий повний штат обслуги: економи, керуючі, двірники, охорона.
Йде час, і в будинку кояться дивні речі. “Хороший слуга – це непомітний слуга, слуга-невидимка”. Однак замість того, щоб безшумно і швидко наводити в кімнатах обіцяний порядок, слуги докладно і зі смаком пояснюють, чому в будинку бруд і холодильник порожній та як вони цим стурбовані. Що заважає їм впритул зайнятися боротьбою з цим явищем та які заходи вживаються. Які цільові програми написані. Які кадрові перестановки сприяють поліпшенню ситуації. Скільки конференцій і зустрічей на вищому рівні проведено, які резолюції винесені. Які договори підписані  і які укази видані, які комітети і комісії організовані.

Слуги за час служби вижили господарів в комірчину під сходами, а самі зайняли кращі кімнати. Пересуваються виключно зі свитою, в машинах з мигалками. Завели охорону від нас, господарів. Самі собі призначили зарплату, що набагато перевищує хазяйський дохід. Без нашого дозволу наробили боргів. Відкрили рахунки в закордонних банках. Відпочивають на тропічних островах, тоді як господарі можуть дозволити собі у відпустку хіба що вибратися в сусідній ліс за грибочками (нині актуальний похід за хмизом).
Сите життя пішло на користь – обслуга “схильна до активного брунькування і розмноження”: міністерства, департаменти, управління, комітети … Господарі тужать: “Господи, як таку прірву прогодувати?”
Якісь підозрілі особи, згинаючись під тяжкими лантухами, тягнуть з кімнат залишки хазяйського добра. Слуги перешіптуються по кутках, укладають сумнівні угоди з темними, підозрілими особами. А господарі на кухні у відчаї схлипують крізь сльози відчаю: “Господи, що робиться ?! Господи, куди ти дивишся? Господи, як ти таке допустив ?!”
На жаль, така натура всіх слуг на світі: без хазяйського батога вони миттєво нахабніють. Слуг напевно переробити можна, а ось як переробити “горе-господарів”? Можливо, негодящі не слуги, а господарі, які дозволяють таким нахабам – слугам сідати на хазяйську шию?”

Джерело: Громада Миронівщини