Наприкінці дев’ятнадцятого століття в Переяславі варили чеське та баварське пиво

Автор Visnik, Опубліковано: Травень 20th, 2019

Краєзнавці стверджують, що саме тут стояв завод, який належав Абраму Гітельсону

Згідно з дослідженнями істориків, у Переяславі в 60-х рр. XVII ст. найпоширенішим промислом було пивоваріння, виготовленням якого займалися броварники. Також в місті існували солодовні. Відомо, що однією володів один з бурмістрів міста, ще одна перебувала у володінні переяславського полковника Степана Томари, який у 1695 році передав її у спадщину своїй дружині Пелагеї. Окремою спеціальністю було ситіння (варіння) меду. Згідно з «Расписним списком Переяслава», в 1701 р. на території військової фортеці також існував медовий двір, де не тільки зберігали мед, але ситили його. Медовий двір належав воєводі.

Важливу статтю прибутків для середньовічного Переяслава становило виробництво та продаж спиртних напоїв. Винокурінням (так тоді називалося виробництво міцних спиртних напоїв – горілки та спирту) у Переяславі займалися представники козацької старшини, багаті міщани, насамперед полковники, міські війти і бурмістри. Сировиною було зерно, яке вирощувалося у великій кількості. Зокрема відомо, що у 1692 р. багаті переяславські міщани купили у воєводи для горілчаного промислу 1500 четвертей пророслого жита (з нього можна було отримати близько 4,5 тис. відер горілки). Вся продукція реалізовувалася на місцевому ринку в шинках. У середині 60-х років XVII ст. у Переяславі діяло 10 шинків, а на початку ХVІІІ століття налічувалось 29 шинкових комор. Окрім міщан, у 1714 р. переяславський Михайлівський монастир також мав дозвіл на продаж спиртних напоїв власного виготовлення.

Переяславські міщани шинкували «гарячим» та простим вином, не сплачуючи податку, адже при отриманні магдебурзького права (1585 р.) як суспільний стан дістали від польських королів певні привілеї: вільно палити горілку, варити пиво, мед, робити солод і торгувати привізними винами. Давній привілей вільного продажу хлібного вина (ще й так у давнину називали горілку) в Переяславі періодично підтверджувався грамотами не тільки польських королів, але й гетьманами, російськими царями.

Згідно зі статистичними даними, у 1765 р. шинкарством в Переяславі займалось 19 господарів. У 1767-1786 рр. питних домів, де торгували горілкою, було 52, медом – 17, пивом – 14. Відомо, що у 1745-1752 роках шинкову комору мав на магістрацькій землі міщанин Сизон Давидов. В 1755 р. переяславський війт Стефан Драгоманов, грек за походженням (колишній управляючий генерала Гаврила Федоровича Вишневського, що був у 18 ст. офіційним постачальником токайського вина до російського царського двору і мав двір та ґрунти в м. Переяславі), збудував власну «винничку». Місцеві винокурні у цей період виробляли спиртне більше для власного користування і лиш час від часу для продажу.

Згідно зі статистичними даними, станом на 1842 рік населення міста становило

Освячення лінії на заводі продтоварів з випуску мінеральної води. Фото 2011 року

8373 особи, і в місті було дві корчми та 20 шинків. Вперше про підприємство, яке варило пиво, згадується у 1893 році як про пивоварний завод Шаля. На заводі працювали лише три робітники, і він випускав продукцію двох марок – чеське та баварське пиво – на 1800 рублів. У подальших звітах обсяг виробництва лише зростав.

У 1899 році відкриваються два заводи на яких виробляли штучну мінеральну воду. Завод на вулиці Монастирській (нині – Сковороди) належав Абраму Гітельсону, а на вулиці Троїцькій (нині – частина вулиці Шевченка) Миколі Гумінському. У цьому ж році у нашому місті другий пивоварний завод відкрив Михайло Гельман, його назвали завод «Переяславский №11», за рік він варив 2 тисячі відер пива.

Про існування підприємств з виробництва горілчаної продукції у період з 1907 по 1970-ті роки достеменних відомостей не виявлено. Відомо тільки, що у 1923-1924 рр. в Переяславі діяло 3 медоварні та один пивоварний завод.

Наприкінці ХХ ст. на базі хлібозаводу в мікрорайоні Солонці відкрили завод продтоварів. Окрім продуктів харчування, тут виготовляли солодкі газовані напої, плодово-ягідне вино з власної сировини, згодом з’явився цех з виготовлення горілки з привозного спирту. Зокрема розливалась горілка «Переяславська», «Переяславська особлива», «Мисливські забави», «Злагода», «Українська», «Регата», а ще гіркі настоянки «Переяславська з перцем», «Звіробій», десертні лікери «Переяславський» та «Дніпровський», а також слабоалкогольні напої «Персик», «Вермут», «Апельсиновий». Розливали і мінеральну воду зі свердловини, пробиту прямо на території заводу.

Через рік після зміни власника заводу, у 2005-му, підприємство зупинилось. Обладнання було демонтовано. Завод простояв пусткою до 2011 року, коли черговий власник спробував відродити виробництво мінеральної води «Переяславська» та солодких напоїв. Проте, не витримавши конкуренції, через кілька років підприємство остаточно припинило діяльність.

У 2005 році в мікрорайоні Трубайлівка приватним підприємцем Іриною Прісич був відкритий цех газованої води «Карань цілюща». Проте цех проіснував недовго, до 2012 року. Нині у Переяславі немає ні цеху, ні заводу, який би випускав чи то мінеральну, чи слабоалкогольну продукцію. Але широко розвинута мережа ресторанно-господарського типу. Згідно з даними міської ради, у Переяславі нині налічується аж 50 таких закладів.

Володимир Набок

–

Джерело: Вісник Переяславщини