Михайлівський Золотоверхий – символ столиці України
image
21 Листопада 2020, 14:13
Поділитися:

21 листопада в Україні святкують День Архистратига Михаїла, який вважається небесним покровителем Києва. А у Михайлівському Золотоверхому Соборі цього дня також  відзначають храмове свято.

 “Вечірній Київ” підготував 20 найбільш цікавих фактів про одну із найголовніших та найдавніших київських святинь, яка є не лише окрасою нашого міста, але і головним храмом Православної Церкви України.

  1. Про точну дату закладання Михайлівського Золотоверхого Собору нам відомо із літопису, де згадується про початок будівництва  кам’яного храму князем Святополком Ізяславовичем (онуком Ярослава Мудрого):
  2. «Закладена  була церква Святого Михайла Золотоверха Святополком князем місяця серпня на 11 день року 1108».
  3. Свою назву святиня одержала на честь покровителя Києва Архистратига Михаїла. Золотоверхим храм називали через те, що купол споруди був покритий золотом, що не було характерним для тих часів. Тому Михайлівський Золотоверхий Собор виділявся на фоні інших церков стародавнього Києва, започаткувавши традицію золотіння куполів.
  4. Внутрішнє оздоблення храму вражало своєю розкішною красою: стіни були зроблені з рожевої плінфи та бутового каменю. Інтер’єр прикрашали мармурові капітелі, шиферні плити, розкішні мозаїки та фрески. Імена зодчих та майстрів, які будували та оздоблювали цей витвір мистецтва, залишилися невідомими, проте вчені припускають, що тут працював відомий іконописець, чернець з Києво-Печерської Лаври Святий Аліпій, ім’я якого пов’язують з написанням багатьох чудотворних ікон, що дійшли до нас з того часу. Він же брав участь в оздобленні Свято-Успенського Собору Києво-Печерської Лаври.
  5. В Михайлівському Золотоверхому Монастирі була своя мозаїчна Богородиця Оранта, нижче була розташована сцена євхаристії (причастя апостолів). Із усіх фресок, вона найменше постраждала при руйнуванні собору. Її можна і сьогодні побачити у Національному заповіднику «Софія Київська».
  6. В народі Михайлівський Собор часто ще називався Варваринським. З найдавніших часів тут зберігалися мощі Святої Великомучениці Варвари, які за легендою привезла до Києва з Візантії дружина Великого Князя Володимира, Княгиня Анна. Нині мощі Святої Великомучениці Варвари знаходяться у Володимирському Соборі.
  7. Під час нападу на Київ Князя Батия у 1240 році, святиня була пограбована та частково знищена. Відбудова храму почалася в XVI сторіччі.
  8. У XVIII сторіччі була проведена перша велика реконструкція монастиря. Споруду відремонтували, її фасади були повністю перебудовані в стилі українського бароко, також були побудовані два нових приділи: Варваринський та Катерининський. Після тривалої перебудови, храм набуває статус Собору.
  9.  Серед відомих благодійників святині були видатні українські Гетьмани: Богдан Хмельницький, який пожертвував кошти на покриття собору золоченою міддю, а також Іван Мазепа, який подарував обителі срібну раку для мощів Святої Варвари вагою 32 кілограми.
  10. У 1888 році завдяки команді художників під керівництвом професора Адріана Прахова, вдалося відкрити киянам унікальні роботи майстрів Київської Русі. Виявилося, що встановлений на пожертви гетьмана Івана Виговського іконостас, був занадто високим та закривав стародавні мозаїки та фрески.
  11.  За часи археологічних розкопок на території монастиря було виявлено 14 скарбів давньоруських прикрас та гривень. А у 1997 році, під час відбудови, за апсидами собору  було знайдено унікальний скарб з 37 предметів : 23 срібні гривні часів древньої русі та коштовні прикраси, каблучки та намисто.
  12.  У 1934 році, після повернення столиці України до Києва. Радянська влада оголосила війну «місту церков». Впродовж 2 років у Києві було знищено понад 20 унікальних храмів, монастирів та церков ХІ-XVIII століть, а також понад 200 культових споруд ХІХ-початку ХХ століть. Завдяки зусиллям вчених вдалося демонтувати частину фресок зі стін Михайлівського Золотоверхого.
  13.  14 серпня 1937 року о 9 годині вечора унікальний храм із 800 річною історію, був висаджений у повітря. На площі планувалося побудувати дві гігантських напівкруглих споруди центрального партійного комітету та 52 метровий монумент Леніну. На щастя, ця ідея не була реалізована, хоча одну із монументальних споруд таки встигли побудувати – сьогодні там розташовується Міністерство Закордонних Справ України.
  14.  Під актом про знесення Михайлівського Монастиря підписалися багато тогочасних діячів української культури. Зокрема, прихильником знесення був видатний український режисер Олександр Довженко, який зазначав, що «Михайлівський монастир вже віджив свій вік.. Абсолютно неприпустимо думати, що ці стіни зараз комусь потрібні…». Багато хто і сьогодні не може знайти пояснення таким дивним переконанням митця. Єдиним, хто  виступив проти знищення храму був відомий археолог Микола Макаренко, який за це був репресований у 1938 році. Нині, на території відбудованого монастиря йому встановили меморіальну дошку.
  15.  Професор Художньої академії Іполит Моргилевський, який плакав після підписання документу про знищення, разом зі своїми студентами встиг зробити точні заміри споруди, намалювати креслення, малюнки та фотографії, які допомогли вже в роки Незалежності відтворити знамениту святиню у максимально наближеному до реального на той момент вигляду.
  16.  Після зруйнування, демонтовані фрески та мозаїки були вивезені в декілька етапів до Москви та Ленінграду, де тривалий час зберігалися в різних музеях, зокрема в Ермітажі та Третьяковській галереї. На початку 2000-х усі фрески з Ермітажу були повернені до Києва, частина фресок дотепер зберігається у Третьяковській галереї та інших музеях Росії.
  17.  Рішення про відбудову храму було прийнято ще у 1992 році. Одним із перших, хто висловив цю ідею, був відомий письменник Олесь Гончар. Відкриття відбудованого храму відбулося з нагоди святкування Дня Києва 30 травня 1999 року. Освячення храму здійснив Святіший Патріарх Філарет.
  18.  На Дзвіниці відбудованого Монастиря була встановлено годинник – куранти з електричним механізмом керування, який відтворює нескладні мелодії. Проте, дзвіниця монастиря містить карильйон, на якому можна навіть виконати повноцінний музичний твір.
  19.  У листопаді 2013 року, під час Революції Гідності, активісти після першої спроби  Беркуту розігнати протестувальників,  знайшли прихисток на території монастиря. А в ніч на 11 грудня того ж року, вперше  за вісім століть били дзвони Михайлівського Золотоверхого, сповіщаючи про лихо. Саме завдяки цьому, до центру столиці зійшлось багато киян, які змогли протистояти розгону Майдану вдруге.
  20.  У Михайлівському Золотоверхому відспівували героя Небесної сотні Михайла Жизневського.
  21.  Після об’єднавчого собору українських православних церков 15 грудня 2018 року, Михайлівський Монастир став головним храмом новоствореної Української Помісної Православної церкви, яка має назву Православна Церква України, предстоятелем якої вибраний Митрополит Епіфаній (Думенко).

І на завершення, відбудований 20 років тому, Михайлівський Золотоверхий Монастир на сьогодні відіграє не лише важливу роль у духовному житті нашого народу, але й залишається одним із найбільш відвідуваних туристичних місць нашої столиці.

До речі, якщо піднятися на Дзвіницю Михайлівського Золотоверхого Монастиря, то можна побачити неймовірно красиву панораму центральної частини старого Києва, та подивитися з висоти на Софію Київську та Золоті Ворота, та помилуватися цими прекрасними шедеврами княжої доби.

Тетяна Асадчева

Читай «Вечірку» в Telegram та Facebook

Джерело: Вечірній Київ

Рупор Київщини Київщина Київська область Київ столиця Березань Біла Церква Бориспіль Бровари Буча Васильків Ірпінь Обухів Переяслав-Хмельницький Прип'ять Ржищів Славутич Фастів Богуслав Києво-Святошинський Вишневе Вишгород Караглик Миронівка Сквира Тараща Тетіїв Українка Іванків Яготин Новини Київська обласна державна адміністрація КОДА КМДА