Мораторій для Борисполя: про мову, квоти і національний продукт

Депутати дискутували
На 52-й сесії міської ради депутати емоційно обговорювали одне з останніх питань порядку денного — про мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на території Борисполя. Ініціатори ідеї Олег Верес, Ілля Луців, Ігор Петренко, Ярослав Годунок переконували проголосувати за це питання, щоб, наголошували, захистити українську мову в місті.
При обговоренні питання депутати з’ясовували, хто був на Майдані і в АТО, а хто лише пізніше надів вишиванку. Лунали вигуки «фільтруй базар», «мова — це наша зброя», «кожен примірник книжки на російській мові — куля в наш бік», «не дозволимо, щоб були книжки невідомо яких письменників», «україномовних газет повинно бути більше» тощо.
Як зазначив Олег Верес, питання було розглянуто на освітянській комісії. Втім, автори ідеї не змогли розповісти, що вони вкладають в поняття «культурний продукт» та яким чином його можна захистити в окремо взятому Борисполі.
Ярослав Годунок зазначив, що неприпустимо, щоб у місті лунали російські пісні. Ілля Луців додав, що деякі пісні, наприклад, Висоцького, слухати можна, а рішення потрібно ухвалити з поправкою — заборона після погодження на спеціальній комісії.
Олег Верес згадав Бориспільський театр, зазначивши, що в його репертуарі є російськомовні вистави, тож потрібно проводити роз’яснювальну роботу, щоб репертуар став україномовним.
Було запропоновано замінити російськомовні вивіски на магазинах, кафе і ресторанах.
Інші депутати говорили, що ухвалювати рішення недоречно, адже не визначено, про який «культурний продукт» йдеться: пісні, вивіски, мова чи щось інше, та чи можна, наприклад, вивіски вважати культурним продуктом.

«У проекті рішення зазначено: накласти мораторій. Мораторій — це заборона», — висловися Ігор Левітас.

Забороною проблему вирішити не можна, вважає Ігор Шалімов.

«Не повинно бути мораторіїв на мову та віросповідання. У Канаді, США, Швейцарії кілька мов, які мають право на існування. У Конституції України записано, що кожен громадянин має право в своїй країні спілкуватися будь-якою мовою. Але, перебуваючи на державній службі, чиновники повинні спілкуватися державною мовою. Це я підтримую», — зазначив депутат.

Наостанок слово взяв міський голова Анатолій Федорчук.

«Ми не повинні підміняти закони України: 70% на радіо і телебаченні має бути україномовний продукт, 30% — осійськомовний. Не потрібно ставити питання — хто не з нами, той не патріот. Ми повинні ухвалювати рішення, які нас об’єднуватимуть. Я не розумію підходу: «давайте напишемо слово «мораторій», але виконувати не будемо». Це абсурд — щоб заспівати російську пісню, потрібно прийти на комісію для дозволу на це. Якщо вона прозвучить, наприклад, в театрі без узгодження на комісії, то що? Знімати керівника з посади? Я пропоную створити робочу групу аби навести лад із вивісками — вони мають бути українською мовою», — зазначив міський голова.

Питання «Про мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на території міста Бориспіль» не підтримали.

Вісті перевірили особисто наявність культурного продукту у Борисполі та що йому загрожує.
Україномовні ЗМІ.
Однією з позитивних особливостей Борисполя є медіа-середовище. Чотири газети і один телеканал, інформаційні сайти і сторінки в соцмережах — україномовні.
Без кінотеатру.
За словами голови Державного агентства з питань кіно Пилипа Іллєнка, починаючи із 2015 року в Україні спостерігається бум у галузі кіновиробництва. Успіх «Кіборгів», який встановив рекордну касу для українського кіно (понад 23 млн грн) за минулий рік побито кілька разів. Загалом у 2018 році в широкий прокат вийшли 35 повнометражних українських фільмів.
У 2019 році Україна очікує прем’єри художнього фільму «Стус», який отримав резонанс ще до свого виходу. Цікавість викликають стрічки «Гарет Джонс», про валійського журналіста, який повідомляв світові про голодомор в Україні, і «Довбуш».
Та чи мають можливість жителі Борисполя дивитися в місті вітчизняні фільми, якими захоплюється світ? Не зовсім. Поки тривають судові тяганини за розірвання договору оренди, щоб повернути приміщення у комунальну власність міста, кінотеатр працює нерегулярно. Афіші ще за 6 вересня, телефон не відповідає, двері зачинені, на сайті інформація відсутня. Тож завдання влади — створити умови, щоб україномовні фільму стали доступнішими для містян.
Книгарень менше, ніж лотерей.
Купити українські книжки в Борисполі можна: є книжкова ятка на території ринку «Центральний» та магазин «КнигоЛенд» в «Білла». Книжки на усі смаки: класична і сучасна література, фантастика і фентезі, психологія тощо. Зарубіжні автори представлені як російською, так і українською мовами. Ціни — від 100 до 400 грн за книжку.
За словами продавця-консультанта Ганни, покупців багато.

«Раніше думала, що люди книжки не купують. Помилялася. Молодь частіше просить книжки сучасних авторів, цікавиться психологією. Люди середнього і старшого віку — класикою, просять книжки російською, бо часто сучасний український переклад не є вдалим. Вважаю, що кожен має право вибору».

Ще чудова книгарня мережі «Клуб сімейного дозвілля» розташована на ринку «Зоряний». На полицях — твори українських авторів: Ліна Костенко, Володимир Лис, Василь Шкляр, Світлана Талан, Люко Дашвар, Сергій Жадан тощо. Ціни демократичні — 89-120 грн за книжку.

«Затребувана література і російською, і українською мовами. У людини має бути право вибору. У нас є література на англійській мові, її теж купують», — розповідає консультант-продавець Наталія.

За її словами, «Клуб сімейного дозвілля» проводить зустрічі з українськими письменниками, але в Києві та інших містах. У нашій книгарні тісно, тому авторів сюди не запросиш. Та й у Борисполі книгарні не можуть конкурувати із лотереями», — підсумувала співрозмовниця.
Виникає запитання:
чому автори ідеї захисту вітчизняного культурного продукту не поставили на сесії питання створення просторої території для книг, де можна проводити зустрічі з письменниками, які несуть національну ідею? Чому міські обранці не порушують питання щодо виділення коштів для поповнення книжкового фонду міської та дитячої бібліотек? Та чому не обговорювали ідею мораторію до винесення питання на сесію.
Напрошується висновок
[Чи не доречно депутатам зайнятися більш нагальними проблемами міста, ніж надуманими? Заборона і маніпуляція патріотичними гаслами на містечковому чи державному рівнях — це шлях в нікуди, створення середньовічного хуторянства. Розвинені країни світу експортують інтелектуальний продукт, обмінюються ним і дбають, в першу чергу, про економіку своїх держав, соціальну сферу та підвищення рівня життя населення. У конкретно взятому Борисполі — ці теми теж є і повинні бути першочерговими.

«Вважаю, що заборони бути не повинно»

Директор Бориспільської міської централізованої бібліотечної системи Жанна Кручиніна:

«Люди добровільно і свідомо переходять на українську мову. Не можна різати «по живому». Наш бібліотечний фонд формувався з 1946 року, це культурне надбання. Є книжки класиків світової літератури, зокрема російських, яких століттями читає увесь світ. Останні чотири роки в бібліотеці попитом користується Толстой і Достоєвський, бо ці автори показують внутрішній стан людини в час випробувань, війн… У складні часи українці шукали відповіді на багато запитань. Читачі беруть книжки зарубіжних авторів. Затребуваний Жак-Ів Кусто, але всі книжки перекладені російською. Уся галузева, спеціалізована література — також російською мовою. Їх треба заборонити?
Зараз людей на Сході звинувачують, що вони не знають або не хочуть знати української. А чому там всі роки незалежності не проводили роз’яснювальну роботу? Де були всі ці активісти?
У бібліотеку приходять люди різного віку. Молодь все частіше просить книжки сучасних українських авторів. Але в нас їх бракує. Вважаю, що ніякої заборони бути не повинно».

«Раджу депутатам ходити в театр»
Директор Муніципального театру «Березіль» Бориспільської міської ради Світлана Бевз:

«Раніше ми ставили п’єси російських класиків, зокрема Чехова. Але зараз вистави – україномовні. Єдина вистава, де є українська і російська — п’єса Миколи Куліша «Мина Мазайло», її так написав автор; твір демонструє негативні наслідки русифікації, показує багатство української мови. Минулого року ми показували цю виставу понад 10 разів, і щоразу були аншлаги. Депутатам варто частіше відвідувати наш театр, щоб мати достовірну інформацію про україномовний продукт».

«Ізраїль не обмежує права і мову арабського населення»
Аркадій Майофіс був засновником першого в Сибіру приватного телеканалу.
За час діяльності ТВ2 отримав безліч престижних міжнародних нагород. Під час Майдану колектив телеканалу підтримував Україну, передавав репортажі з Києва, говорив про окупацію Криму. Російська влада телеканал закрила, Майофіс емігрував в Ізраїль.

«Майже чотири роки я живу в країні, яка в стані війни 70 років – стільки, скільки існує держава. Ізраїль навчився захищатися, і сьогодні це економічно самодостатня країна, що дозволяє витрачати на війну величезну частину бюджету, несумісну в процентному відношенні з жодною іншою країною й при цьому розвиватися. Так, в Ізраїлі друга за величиною в світі, після США, Силіконова долина. Відсоток людей, зайнятих в хай-тек, на душу населення — найбільший в світі. У Ізраїлі лікують людей з усього світу.
Із 8,5 мільйона населення Ізраїлю 20 % — араби. Багато з них інтегровані в життя Ізраїлю, є громадянами, навчаються в вишах, працюють, засідають в парламенті. Хтось налаштований антиізраїльськи, хтось ні. Вони говорять на івриті. Хоча і без знання івриту араб в Ізраїлі проживе. Скрізь, де проживає арабське населення, є мечеті. Усі покажчики на дорогах і в установах, вивіски на вулицях дублюються арабською.
Звичайно, є й прихильники жорсткого рішення арабського питання. Але права і свободи арабського населення, які б голоси не лунали, за ніколи не були обмежені. У них є свої ЗМІ, парламентські фракції. Нікому на думку не спаде заборонити арабську мову, але екстремістські видання заборонені»

.

Наталія ДОЛИНА

Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама