«…Мої війною опалені крила…» – Інформаційне агентство “MKV”

31 Травня 2025, 15:04

Поділитися:

У скорботному літописі Макарівщини, що вже налічує 167 імен полеглих синів, викарбувано й ім’я Віктора Руденка з Мар’янівки. Він був одним із тих, хто без вагань став на захист рідної землі, і чиє життя обірвалося 31 травня 2022 року в жорстоких боях російсько-української війни. Його історія — це ще одна сторінка нашого спільного болю, але й незламної віри у Перемогу, за яку Віктор віддав найдорожче. Спогадами про сина з ІА MKV поділилася мама Героя Світлана.

Віктор Леонідович РУДЕНОК народився 20 липня 1992 року в с. Мар’янівка на Макарівщині. Родина Віктора переїхала до села весною 1986 року з Чорнобильської зони.

Мама, Світлана Андріївна Руденко, працювала вихователем в дитячому садочку. Тато, Леонід Петрович Руденок, був водієм та брав участь в ліквідації аварії на ЧАЕС.

Віктор був наймолодшим у родині, мав двох старших сестер.

Віктор ходив до місцевого дитячого садочку, а потім навчався в Мар’янівській середній школі. Атестат про повну середню освіту отримав у 2009 році.

Мама згадує, що вчився Віктор добре. Улюбленим предметом була «історія». Також брав активну участь в різноманітних заходах та в житті школи.

Дитиною, Захисник, був спокійною. Ніколи проблем для батьків не створював.

Того ж року вступив до Київського міжрегіонального центру професійно-технічної освіти автомобільного транспорту та будівельної механізації., який закінчив у 2010 році та отримав спеціалізацію “слюсар з ремонту автомобілів, водій”.

Восени 2010 року призваний до лав Збройних сил України. Строкову службу проходив на посаді заступника командира взводу охорони військової частини А1395. У квітні 2011 року Віктору було присвоєно звання «молодший сержант».

Неодноразово залучався для забезпечення гарнізонних заходів, віддання військових почестей на рівні Київської міської державної адміністрації та Президента України. Був нагороджений грамотами за зразкову службу.

Після демобілізації, у квітні 2011 року, навчався в школі міліції. Під час навчання був відзначений грамотами за активну участь в громадському житті школи.

Після закінчення школи міліції пропрацював рік в поліції. Був відзначений багатьма подяками за особисту мужність та героїзм у виконанні службових обов’язків.

Останнім місцем роботи Віктора стало підприємство «Металева покрівля» у с. Калинівка на Макарівщині.

З 2018 року кожного літа Віктор проходив курси з військової перепідготовки та встиг освоїти нові військові професії, зокрема сапер.

Віктор Руденок був включений лав ЗСУ, як резервіст І категорії. І тому 24 лютого 2022 року, в перший день повномасштабного наступу росії прибув до Макарівіського військкомату. У той же день був направлений в розташування 95-ї окремої десантно-штурмової бригади в Житомир. Там у званні «молодший сержант» був призначений на посаду сержант взводу 95-ї бригади.

Згодом, оволодівши ракетним протитанковим комплексом «Корсар», Віктор Руденок був прикомандирований до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, яка перебувала в Миколаївській області, поблизу м. Вознесенськ. Брав участь у боях по звільненню Миколаївщини.

У квітні 2022 року Віктор Руденок отримав поранення в праве плече. Спочатку його було доставлено в Криворізьку лікарню, а згодом переведено до військового шпиталю у м. Дніпро.

Після проходження лікування молодший сержант Віктор Руденок був направлений до складу 95-ї бригади на посаду «командир бойової машини реактивного взводу». Захисник брав участь у боях на Ізюмському напрямку.

Молодший сержант Віктор Руденок загинув 31 травня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Довгеньке Ізюмського району Харківської області.

Поховано Захисника було на сільському кладовищі у с. Мар’янівка 7 червня 2022 року.

29 липня 2022 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. Родина нагороду отримала лише 6 травня 2025 року.

Віктор Руденок не встиг створити власну сім’ю. Проте він був чудовим, люблячим сином, братом, дядьком. Мав багато друзів, які його поважали.

Для побратимів «Корсар» був справедливим та мужнім командиром, який до останньої секунди свого життя залишався вірним військовій присязі та народу України.

Ми будемо вічно берегти пам’ять про Віктора Руденка, Захисника України.

Найстрашніше, що відбувається під час війни, це те, що переживають матері Героїв. Їм найтяжче. Світлана Руденок всі свої почуття викладає у власних віршах …

“…МІЙ ЛЮБИЙ СИНУ…”

Мій любий сину, я в гірких сльозах

Тепер купаюся щоднини.

З тих пір, як ти на небесах

В думках до тебе горлицею лину.

Не заспіваєш більше вже пісень,

Ніколи я твій голос не почую.

Як би ти тільки Боже знав,

Як сильно я за ним сумую.

Моя надія і опора у землі,

Мої війною опалені крила,

В тобі було усе моє життя – тепер нема…