«Місту потрібна нова спортшкола, в ідеалі — сучасний спорткомплекс»

МИНУЛОГО ТИЖНЯ БОРИСПІЛЬСЬКА ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА СПОРТИВНА ШКОЛА В ОГЛЯДІ-КОНКУРСІ СЕРЕД ДЮСШ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ІІІ ГРУПІ З ОЛІМПІЙСЬКИХ ВИДІВ СПОРТУ ЗДОБУЛА ПЕРШЕ МІСЦЕ ЗА ПІДСУМКАМИ 2018 РОКУ — ВПЕРШЕ ЗА СВОЇ 47 РОКІВ.
Вручили відзнаку директору міської ДЮСШ Михайлу Шкорупу на урочистостях у Київській ОДА. «Визнання очікуване, але сам факт став несподіванкою», — з гордістю демонструє табличку золотого кольору керівник. І наголошує, що ціна обласного успіху — це праця колективу, міської влади, депутатського корпусу, благодійників та волонтерів. Хоча усім зрозуміло, що в першу чергу завдяки грамотному керівництву Михайла Шкорупа та його заступників спортивний Бориспіль має привід пишатися першістю міської ДЮСШ.
Приємний факт став приводом поговорити із директором про те, як і чим живе сьогодні найкраща спортшкола, чи вистає бюджетних грошей та території для занять, щоб вмістити усіх бажаючих містян — від малого до старого.
Приймальня і кабінет директора скромні: вузькі, з високими стелями, вікнами вгорі, до підвіконня яких не дістанеш, із «вагонкою» на стінах. Але всюди чисто. Жінки, які були у приймальні, по-чесному жаліються:

«Бачите, як тісно у спортшколі — і працівникам, і відвідувачам. Напишіть, що Борисполю давно потрібне нове приміщення ДЮСШ! Тільки жорстко напишіть, щоб нас нарешті почули! А то Фори будуються, а спортшкола — ніяк».

— Наша ДЮСШ завжди входила у десятку найкращих на Київщині, тепер ми —перші, — розповідає директор. — Це результат колективної роботи. За успіхи нашої школи я вдячний нашому великому колективу, де із 72 спеціалістів — від охоронця до методиста — кожен вніс вклад у нинішню перемогу; у ДЮСШ представлені 13 видів спорту. Я вдячний за сприяння виконавчому комітету міської ради, особисто міському голові Анатолію Соловйовичу. Також нас підтримують міськрада, управління освіти та газета «Вісті».
Багато служб міста нам допомагають. Наприклад, телефоную Ганушу (директору КП «Бориспільводоканал»), кажу, трубу прорвало — тут же виїздить бригада ремонтників. Коли сніг чи бурульки на даху і потрібен підйомник — дзвоню Вошкулату (керівник КП «ЖЕК-1»). Як заасфальтувати — допоможе Хворостянка, директор «ЖРЕУ» — його бригада і після робочого дня приїде. Директор КП «ВУКГ» Володимир Найчук теж завжди йде назустріч. Спасибі комунальним службам. Дякую за співпрацю Миколі Костянцю, директору Центру спорту. Є депутати міськради, які завжди дуже допомагають споршколі, роблять це безкорисно, без показухи — це Володимир та Ігор Шалімови, Валерій Мартишко, які допомагають, чим можуть, від душі.
Я жартую: де Мартишко — там сало, а де сало — там перемога. Підтримують нас партії «Наш край» та «Народний рух», керівник Андрій Поляниця — наш друг і помічник у всіх починаннях.
Але серед депутатів є і такі, які самі ніде не працюють, а от пакості роблять: приходять до мене, кажуть «клас, клас», а потім у Фейсбуці пишуть різне.
— Не хочете назвати прізвища «доброзичливців»?
— Не буду називати, ви їх знаєте. Якщо я їх запрошую на різні чемпіонати, змагання у ДЮСШ, то вони не приходять, а коли негатив якийсь, то біжать. Я не розумію таких людей: що не зробиш, усе не так! Є такі «волонтери», які хочуть допомогти, але взамін багато просять, то я відмовляю.
— Як проходило нагородження? Що відчували?
— Приїхали ми у КОДА, у залі зібралися очільники спортивної сфери області — директори, районники, керівники приватних і комунальних клубів — понад 200 осіб. Коли оголосили, що ми перші, були відчуття, наче перемога на Олімпіаді. Друге місце — у ДЮСШ Білої Церкви, третя — спортшкола Броварів, директори яких мене щиро привітали. Премія за відзнаку не передбачена, але вона дорожча за гроші. Для мене столиця України — це Київ, а серце України — Бориспіль.

— Як фінансується ДЮСШ і чи вистачає на розвиток, закупівлю спортінвентарю?
— Заробляємо на оренді. На великому залі, який після ремонту є одним з кращих в області, на басейні; також у ДЮСШ знімалися фільми. У 2018 році спортшкола заробила майже 1, 5 млн грн на оренді. За минулий рік із міського бюджету витрачено на ДЮСШ 6 млн 971 тис. грн.
— Цього достатньо?
— Хотілося б більше. Але ми стараємося, за зароблені кошти робимо ремонти — медкабінет, кабінети плавання та волейболу, хочемо закупити інвентар, меблі. Але кошти потрібні і потрібні.
— Яка середня зарплата у тренера?
— Багато хто із тренерів має основну роботу, а в ДЮСШ працьоють на півставки. Зарплата — мінімальна. Є прекрасні майстри спорту, як Хіценко — чемпіон світу з амреслінгу, Биков — чемпіон світу із гирьового спорту, Фесенко — двократний олімпійський чемпіон з плавання, Соломін — учасник Олімпійських ігор, заслужений працівник фізкультури і спорту… Список можна продовжувати.
У тренерів мала зарплата; сподіваємося, що все ж підвищиться, як у медиків після реформи. Важко тим тренерам, хто приїжджий — на оренду квартири ледве вистачає.
— Молодь йде працювати до вас?
— Не часто. Ось прийшов молодий тренер з волейболу, набрав групу дітей, — перспективний, думаю, залишиться. У нас із волейболістами працює уже 46 років Марія Семенівна Віцюк, наш «талісман», їй важко, але діти її люблять. Є у нас тренерський склад від Бога, у них талант працювати з дітьми. Це Ніна Олексіївна — тренер з плавання, працює з першого дня у ДЮСШ. Тренер з плавання, колишня гімнастка Ніна Олексіївна Шашкова теж від початку відкриття спортшколи. Не усі так можуть самовіддано працювати. У нас всього 34 тренери, переважно, жінки.
— Ви знаєте, що днями був конфлікт із одним із головних тренерів ДЮСШ, яка дозволила собі кричати на дитину, публічно робила оціночні характеристики на її адресу, у інший спосіб проявляла неповагу. Я не називатиму прізвище цієї особи. Скажіть, диктаторські методи у тренуванні та недотримання елементарних правил спілкування — це допустимо, на думку адміністрації
спортшколи?
— Мені соромно, що такий факт мав місце і тренер не змогла знайти порозуміння з дитиною. Буває, що тренер зривається, може накричати на емоціях, але в результаті має знайти компроміс, вибачитися. Із дітьми не можна вести себе агресивно, це зараз засуджується суспільством і батьками, я проти таких методів. У таких випадках слід розбиратися усім сторонам конфлікту, щоб діти не страждали. Такі випадки є. Але хотілося б чути лише вдячність на адресу спортшколи.
— ДЮСШ відвідують лише бориспільці, чи й діти із сіл району?
— Ми не ділимо діток — хто, звідки. Звичайно, діти з району тренуються тут. Буває, що вони виграють на змаганнях у міських спортсменів і це нормально. Але коли наші діти ідуть у район — нам «ставлять палки».
— У якому році була побудована спортшкола і наскільки вона може забезпечити потребу Борисполя у заняттях спортом?
— У 1972-му. Сьогодні займається 980 юних спортсменів, але усіх бажаючих займатися у два рази більше і ми не можемо задовольнити попит. Наприклад, у басейн черга і на платні послуги, і на безкоштовні. До речі, у нашому басейні вода одна із кращих в області, були проведені аналізи, є відповідний сертифікат, у нашому басейні знімалися фільми із підводними сценами. Не вистачає нам і офісних кабінетів. Місту вкрай потрібна нова спортшкола, хоча б ще одна, як ця, в ідеалі — сучасний великий спорткомплекс, де б молодші діти займалися б окремо від старших школярів та дорослих. Адже у 1972 році населення Борисполя було 20 тис. осіб, а сьогодні — понад 60 тис.
Тож на наступний 2020 рік у бюджет міста мають закладатися кошти на будівництво нової ДЮСШ. Цього року розроблятиметься проектна документація. Ми будемо писати відповідний лист-прохання до міськради, депутати обіцяли підтримати ідею.
— Чому про будівництво ДЮСШ не йшлося цього року?
— Не вистачає коштів. Бо цього року планується добудова школи №5, а там велика сума — до 200 млн грн, також дитсадок на вул. Момота, стадіон біля школи №4, терапевтичний комплекс.
— Де орієнтовно планується нова ДЮСШ?
— Біля школи №6, там є вільна земельна ділянка площею 3 га.
— Міська влада пропагує ідею передачі громадських територій в оренду, щоб був догляд за ними. Може, знайдеться приватник, який побудує спорткомплекс і здаватиме його в оренду?
— Це дорого, хоча реально. Можна і розширити стару спортшколу в бік тенісного корту, де нині парковка. Але усе кошти, кошти… Є певна домовленість із губернатором Київщини щодо розвитку спортивної інфраструктури. Але обласні голови змінюються часто і не встигають виконати обіцяне.
— Скажіть, спортивний манеж на території «Ліцею «Дизайн-Освіта» виправдав себе?
— Забудовник манежу був недобросовісним, тому є проблеми — там не можна повноцінно займатися, каркас на дюбелях, коли м’яч вдаряється в обшивку, то вона рветься. Для легкої атлетики, тенісу, волейболу, баскетболу — він нормальний, але футбол там протипоказаний. Манеж уже потребує ремонту, там порушена ізоляція, але гарантійний термін на будівлю не вийшов, тому місто не має права на такі роботи.
— На скільки відсотків спортшкола використовує манеж?
— Можна, я промовчу?
— Тоді скажіть, чи вдалося домовитися із Ларисою Власенко, директором ліцею, щодо використання манежу?
— Ми шукає компроміс. Для ДЮСШ Лариса Ананіївна виставляє рахунки за користування манежем, хоча ми не виставляємо плату, коли діти з ліцею займаються в нас.
— Міська влада чи управління освіти не втручається у такі фінансові відносини?
— Думаю, я сам знайду порозуміння.
— Спортшкола платить із заробленого на оренді ліцею за манеж?
— Так!
— Супер!
— Із усіма школами міста є взаєморозрахунок, виставляє ціну лише ліцей, ці фінанси йдуть у бюджет міста. Але така принципова позиція Власенко.
— Охочих займатися спортом більшає, то манеж потрібний.
— Звичайно. І це добре, що діти ідуть у спорт, а не вештаються на вулиці, де багато спокус. Майже щодня на фасаді спортшколи з’являються написи про адреси чи схованки наркотиків, доводиться зафарбовувати. У поліцію повідомляю, але там мало реагують.
— Відомо, що ви волонтер, досі їздите на Схід.
— Із наший водієм і головою батьківського комітету ДЮСШ Андрієм Поляницею на його авто ми об’їхали уже увесь Схід, були «на передку». Їдемо не з пустими руками. Знову ж, допомагають Шалімови. Веземо все. Ми разом сплели понад 4 км сітки — долучалися всі: і мер, і і його заступники, усі школи, пенсіонери, ГО. База була в ДЮСШ. Вояки нас чекають там. Я не афішую волонтерство.

Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама