Максим Алексейчук: Велосипедом із Борисполя до Європи

Найбільш екологічним і сучасним екотранспортом є велосипед, який стає все більш популярним у світі. Він зручний, мобільний, не виходить із моди, бюджетний, а ще безпечний для екології та здоров’я свого власника.

«Вісті» поспілкувалися з людиною, для якої перший придбаний велосипед став початком власної справи, а здоровий спосіб життя дозволив відкрити для себе Європу та пізнавати її разом із однодумцями на двоколісному транспорті.

Максим Алексейчук — господар веломайстерні у Борисполі, а ще — затятий веломандрівник. Об’їздивши мало не всю Україну, 2019 року з такими ж, як він, фанатами велосипедів здійснив перші поїздки за рубіж, відвідавши Молдову та Угорщину. Найближчим часом друзі готуються до поїздок в Туреччину та Румунію, де є складна велотраса на гору, відкрита лише два місяці на рік, яку мріє підкорити кожен веломандрівник.

Максим розповідає, що ініціатива велоподорожей належить його товаришу, бориспільцю Олександру Островському — той має гарні організаційні здібності й зміг зібрати однодумців для далекої мандрівки і розробити маршрути: які місця відвідати, де зупинитися на ночівлю тощо.

Вік учасників різний. Наприклад, наймолодшому з них 25, а найстаршому — 45 років. Група налічувала 5-6 осіб, але може бути і більшою. Єдина умова — згуртованість і фізична загартованість, адже за день доводиться долати по 100-150 км. «Я постійно користуюся велосипедом, але не можу сказати, що мені було легко в подорожах. У Молдові навіть 80 км було подолати складно», — ділиться Максим.

Молдова, Україна та Угорщина — відчутна різниця

Співрозмовник розповідає, що порівняно з Молдовою, Україна може пишатися своїми дорогами, бо їхні дороги — суцільне бездоріжжя, ще й поєднане з особливостями ландшафту: підйомами та спусками. В Угорщині ж навпаки — дороги чудові, майже всюди є велодоріжки. «Велотранспортом там користується багато людей, є прокат велосипедів, на відміну від Молдови, де за всю мандрівку країною ми зустріли 10 осіб на велосипедах. Рівень життя також набагато гірший, ніж в Україні», — згадує Максим.

Однак визнає, що Молдові є теж чим похвалитися. Каже, хлопців вразили колодязі, які є в кожному селі; збудовані за державний кошт та облаштовані в єдиному стилі, вони виглядають цікаво та сучасно. «95 % насаджень вздовж доріг — горішники, немає традиційних для України тополь, в’язів чи кленів. У Молдові розвинене сільське господарства, там обробляється кожен клаптик землі. Можна побачити соняшник і кукурудзу, але немає всюдисущого в Україні рапсу. Люди доброзичливі та відкриті», — говорить Максим.

Зупинялися мандрівники переважно в запланованих місцях, кемпінгах тощо. Їжу готували в Молдові на багатті, свою; у кафе обідали, щоб спробувати місцеву кухню. «В Угорщині заборонено готувати на природі, розводити багаття, там є спеціально відведені місця для користування мангалом, але хто ж його буде возити з собою на велосипеді», — каже мандрівник.

Щодо бюджету поїздки, то основні витрати із підготовки йдуть на обладнання велосипеда, придбання палатки, спальника тощо. «Усе залежить від країни», — каже Максим. Тоді як в Угорщині він витратив майже 100 євро за п’ять днів і почувався комфортно, то в Молдові — менше, ніж 50 євро. «Я не знав, куди подіти гроші в Молдові, — розповідає веломандрівник. — Немає ні нормальних магазинів, до яких ми звикли в Україні, ні супермаркетів (хіба що в столиці). І треба, і хочеться купити щось із продуктів, а немає де і чого. Було враження, наче повернулися в 90-ті».

Бориспіль: вело і майстерня

Поки розмовляємо з Максимом, до майстерні час від часу заходять відвідувачі: як молодь із сучасними велосипедами, так і люди поважного віку зі старенькими двоколісними, ще, певно, радянського виробництва. Попри вивіску «Ремонт сучасних велосипедів» бачу, що майстер не відмовляє нікому. «Інколи приносять майже антикваріат, але ремонтуємо, куди діватися», — сміється він.

Розповідає, що мешкає у Борисполі 4 роки. Народився в Новограді-Волинському на Житомирщині, а сюди переїхав з дружиною, коли їй тут запропонували роботу. «Перед цим збиралися їхати в Польщу, але обрали Бориспіль, і не жалкуємо. Хоча там, можливо, було б простіше працювати. Адже в Європі сучасні велосипеди, є всі запчастини та комплектуючі. А тут часто доводиться мудрувати та бути винахідливим, щоб поставити «металобрухт» до колеса», — говорить Максим.

Як майстер Максим не радить купувати вітчизняні велосипеди. Каже, що краще вже купити китайський, але якісніший, в ідеалі — якщо є можливість — обирати європейського виробництва.

«Буває, споживач купує гірський велосипед, а потім приходить і жаліється, що їздити незручно. Часто плутають шосейний велосипед зі спортивним. Люди орієнтуються на зовнішній вигляд, рекламу, не думаючи про функціональні характеристики. Для поїздок містом достатньо міського велосипеда, а, наприклад, для довгих дистанцій, подорожей потрібен туристичний — гібрид міського та гірського», — дає фахові поради майстер.

Каже, більше половини велосипедів, з якими доводиться мати справу в Борисполі — гірські, бо їхні власники хочуть, щоб велосипед був «красивим і з зубатою резиною». «Часто ремонтую велосипеди, які виглядають і купувалися , як гірські, але такими не є, бо їхні характеристики не відповідають заявленим, виробник зіграв на моді», — розповідає Максим.

Співрозмовник наголошує, що мінімальна вартість якісного велосипеда, який не розчарує, — 10 000 грн. «Можна купити і б/в велосипед з Європи за 2000-5000 грн, але 90% таких є краденими, і, якщо ви надумаєтеся перетинати з ним кордон, можуть виникнути проблеми, — говорить майстер. — Найменше, що може статися — транспорт вилучать прикордонники, можуть і оштрафувати, бо є база даних крадених велосипедів, кожна рама має свій номер, тож транспортний засіб можуть легко ідентифікувати».

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама