Київ 100 років тому і сьогодні: машина часу у світлинах

Спогади про одні події лишилися тільки на фотографіях, про інші – на наших вулицях. Як змінювалися важливі місця Києва, можемо порівняти на фото, які збереглися і є у відкритому доступі.

Софійський Собор – серце України та місце вирішення доль

Софія Київська є однією з небагатьох уцілілих будівель часів Київської Русі, що розташована у самому центрі столиці України. Цей собор має декілька назв: “Свята Софія Київська”, “Софійський собор”, “Софіївський собор”, “Собор святої Софії – Премудрості Божої”, “Софійський музей”, “Національний заповідник Софія Київська”. Будівництво Софійського собору почалося в часи розквіту Київської Русі. Не існує єдиної думки щодо питання, хто почав будівництво храму. За однією версією, це зробив Володимир I Святославич, за другою – собор побудував у 1020 – 1037 роках його син Ярослав Мудрий.

Назва храму походить від імені “Софія”, що перекладається з грецької як “мудрість”. Собор був найголовнішою християнською святинею Східної Європи та історичним центром Київської митрополії. У ньому проводились посадження на київський престол князів, збиралося віче, приймалися іноземні посли.

Софія – єдине місце у світі, де збереглася така кількість мозаїк і фресок 11 століття (260 м² і 3 000 м² відповідно). Вони мають 177 кольорів і відтінків. Історики називають храм “унікумом”, де цінний кожен квадратний дециметр. На їхню думку, вона є більш сакральною, ніж Майдан Незалежності.

Сама площа стала невимовним атрибутом існування українців. 22 січня 1919 року на Софійській площі проголосили “Акт Злуки” – урочисте об’єднання в єдину державу Української Народної (УНР) і Західноукраїнської Народної (ЗУНР) республік.

Володимирський узвіз та перший електричний трамвай у східній Європі

На світлинах 100-річної давнини узвіз розділений на проїжджу частину для коней та автомобілів, тротуар і трамвайні колії. А через річку – на Трухановому острові – видніються хатки. Стара дорога, яка пролягала Хрещатинським яром, була у жахливому стані і потребувала серйозних розходів. Тому було вирішено, що краще прокласти новий шлях. Узвіз деякий час називався Мостовою вулицею через те, що був єдиною дорогою в Києві, яка була викладена бруківкою.

Починаючи з 1869 року, узвіз складав частину Олександрівської вулиці, що з’єднує сучасну Арсенальну площу із Контрактовою. З 1919 року Володимирський узвіз отримав назву вулиці Революції, а з 1934 року – Кірова. Тільки у 1944 році отримує сучасну назву у зв’язку з тим, що над узвозом знаходився пам’ятник князю Київської Русі Володимиру Великому. З 1892 року вулицею був запущений перший в Російській імперії трамвай, що сполучав центр із Подолом. Демонтовано лінію трамвая було в 1978 році.

Контрактова площа

Без Контрактової площі та Подолу Київ неможливий. Контрактова площа – одна із найстаріших у Києві. Вона існувала ще за часів Київської Русі і до 19 століття вважалася центром столиці. Площа називалася і Олександрівською і Червоною. Коли купці Києва почали укладати на ній торгові контракти – стала Контрактовою.

Свою назву площа отримала від “Контрактового ярмарку”, який відбувався тут щороку на початку лютого. Вперше вона пройшла у січні 1798 року. У дні ярмарку Київ пожвавлювався: сюди з’їжджалися місцеві та приїжджі купці та заможні люди. І два тижні поспіль на “Контрактах” торгували всілякими товарами. Ярмарок проводили взимку, оскільки в цей час було зручно діставатися Києва на санях з інших міст.

Тут же розташовувався Магістрат і Войтова вежа, з якої виголошували вердикти міської влади. Будівлю було зведено 1714 року. 1812 року її знищила пожежа. Одразу після цього розпочалася активна відбудова площі.

Царська площа. Нині Європейська

Європейська площа – одна з трьох площ, що містяться на лінії центральної вулиці міста Хрещатику. Це вузловий пункт, де перетинаються дороги, що ведуть в три старі частини столиці – Верхнє місто, Печерськ і Поділ. Ще у XVIII столітті площа не була впорядкована.

Спочатку вона називалася кінною, так як на ній торгували кіньми. Пізніше вона стала активно забудовуватися та декілька разів змінювала назви.

1805 р. на місці сучасного Українського дому, збудованого в 1980-ті, був перший міський театр. Тоді Європейська площа називалась Театральною. У 1851 р. будівлю театру знесли, а в 1857 р. на її місці постав готель “Європейський”. Відповідно і площа стала називатись Європейською. Але недовго. У 1869 її перейменували на Царську на честь імператора Олександра ІІ. На площі також був вхід у Царський сад та початок Олександрівського узвозу (зараз Володимирський).

Троїцька Надбрамна церква

Точна дата зведення Троїцької Надбрамної церкви невідома – згадок про її будівництво у літописах не залишилося. Існує гіпотеза про те, що засновником церкви був чернігівський князь Святослав Давидович, який згодом під іменем Миколи Святоші (Святоша – скорочена версія імені Святослав) прийняв постриг і 36 років прожив у Києво-Печерському монастирі. Надбрамна церква, нібито, збудована його коштом. Церкві неймовірно пощастило: вона не зазнала пошкоджень ані від землетрусу 1230 року, ані під час навали орд Батия десятьма роками пізніше, коли були зруйновані більшість київських храмів.

Розміри церкви дуже скромні. У храмі відсутні хори (відкрита верхня галерея з перилами), а раніше не було й притвору, тобто зайти досередини можна було просто зі сходів. Святиню багато разів перебудовували. Нинішнього вигляду в стилі українського бароко вона набула в першій половині 18 століття. Головним акцентом оздоблення церкви всередині є позолочений дерев’яний триярусний іконостас, встановлений 1734 року.

Колись Інститутська, зараз Героїв Небесної сотні

Вулиця виникла на початку XIX століття вздовж давнього, відомого від часів Київської Русі. Колись це був Іванівський шлях, що починався біля Лядських воріт на нинішньому Майдані Незалежності. Цим шляхом з Верхнього міста можна було дістатися до Печерська.

Пізніше обабіч шляху почали виростати першібудинки, і його стали називати Іванівською вулицею. У 1820-ті роки і до 1842 називалася вулиця Бегічевська, за прізвищем генерала М. Є. Бегічева, власника садиби в цьому районі. У триповерховому будинку на території садиби Бегічева деякий час розміщувався щойно створений київський університет.

1912 року на схилі над Хрещатиком було зведено перший на той час висотний два надцятиповерховий житловий будинок Гінзбурга. У передвоєнні роки він лишався найвищим у Києві. Восени 1941 року його було зруйновано.

Нині на цьому місці височить готель “Україна” (колишній готель “Москва”). У період з 1919—1944 роки вулиця Інститутська мала назву вулиця 25 Жовтня (на честь Жовтневого перевороту 1917), у 1944 – 1993 роках— вулиця Жовтневої революції. Наразі, невелика частина вулиці переіменована на честь героїв Небесної сотні.

Підписуйтеся на наш Telegram-канал. Оперативно про найважливіше. Тільки перевірені новини