Художнику Борису Щербині — 80!

У душах багатьох нас живуть Лицар Краси і Лицар Копійки. Його життя так склалося… Змушений був левову частку часу скеровувати на здобування хліба насущного. Хоч другий лицар у його душі не переміг першого… Все ж не вдалося здійснити хоча б невеличке видання своїх творів чи організувати виставку до знакового року.
Прикро. Суспільство втрачає копалини духовності. Сприяє цьому і феноменальна здатність Бориса роздаровувати своє творче горіння. Ще недавно полинули його творіння до ФРН… Ні та й ні…та майнуть його акварелі, пастелі, різьблення, карбування сонячно-просвітленими сосновими ярами вишгородських околиць… Забринять тихим мальовничим плином Сейму його рідної Конотопщини… Соснами, які вгризаються у валуни дикої Карелії… Де ті твори? Не знає про них український загал?!
Так сталося, життя змусило Бориса взятися за більш прикладні напрямки мистецтва… Ряхтить його мозаїка в композиціях Михайлівського Золотоверхого собору, на фасаді церкви князя Володимира Хрестителя у Вишгороді та в інших місцях…
У рік підсумків треба наголосити на головній грані його характеру… як незмінна принциповість у питаннях українського національного і державного життя… Протягом більше як піввіку! Ми знайомі з 1964 року.
…Ось Борисів чорний од гніву Тарас… Справді художня річ (особливе різьблення і випалювання по дереву). 1973 рік. Другий рік арештів і переслідування інакодумців в Україні… Вирізняється твір ще й прямою крамолою з другого боку… (невеличким тризубом-надією… Закінчиться і ця чергова ніч нашої історії!).
Офіційно визнаним радянським художником так і не став, членом Спілки художників і т. п., бо не розробляв офіційно-партійних тем і замовлень. Навпаки — постійна заангажованість рідним, українським, духом нашої давнини прирівнювалась тоді до крамоли, як відомо. Пам’ятаю, 1969 року ми задумались, як відзначити 1000-ліття вел. кн. Ольги, а заразом і 1000 років (дуже запізніло!) Вишгороду.
Борис виготував зразок значка… На синьому тлі жовто-золоті — 1000! І три вежі!.. На певній віддалі сприймалися як тризуб! В обкомі партії одну вежу зрізали… Підпільно ми виготували все-таки два десятки значків з трьома вежами (один з них зберігся у мене).
Краса Лицаря творчості, на мою думку, ще й у громадянській позиції. А це плакати, оголошення про пікетування і демонстрації, озвучення кольорами 9-Березневих відзначень нашого Поета і Пророка. Дуже часто відбувалися за допомогою Борисового пензля! Так! Лише незламне не здається, своїх прапорів не міня! — твердить поет.
Тобі пощастило доки удержати і далі тримати в душі дух нашої давнини! То ж, з роси і води, друже пане Борисе! Душею молодіти з роками!
Олександр ДРОБАХА
зі всім товариством Вишгородської філії Всеукраїнського об’єднання ветеранів змагань
за Незалежність у ХХ сторіччі

Джерело: Газета Вишгород