Хобі довжиною в життя – Макарів Діловий

image
16 Квітня 2021, 15:51
Поділитися:

Що уявляє людина, коли чує слово «хобі»? Мабуть, частіше всього в голові з’являються асоціації з малюванням, орігамі чи колекціонуванням монеток… Але є і такі, хто в цьому слові для себе бачать зовсім інше значення. Наприклад, для когось хобі – це… радіотехніка. Як вам таке?
Сьогодні ми поговоримо про людину, яка ще в дитинстві цим захопилася і пронесла любов до цієї справи крізь усе життя.
Андрій Савран «зустрівся» зі своїм хобі ще в шкільні роки. Це був кінець 70-х – час, коли молодь одночасно захоплювалася і Boney M, і KISS та Led Zeppelin. Хтось просто слухав, а хтось і вчився грати сам.

«Десь у класі так восьмому у нас з однокласниками вже був власний гурт. Грали просто самі для себе… Гра-грою, але для кращого звуку інструмента треба ж підсилювач. Тому я купив собі два набори під назвою «Радіоконструктор». Там вже були певні деталі. І так, саме з тих деталей я спаяв свій перший підсилювач. У цьому мені тоді допоміг мій товариш Вова Матійко. Він був старший мене на рік. Скажімо, більш досвідчений радіоаматор… А другий підсилювач я зібрав вже повністю сам. Пам’ятаю, як я тоді собою пишався…», – згадує Андрій. Долю своїх перших виробів Андрій Михайлович зараз не знає. Каже, що «залишив їх у школі, а там далі й невідомо, що з ними було».

Після закінчення школи, музику герой матеріалу не полишав. Андрій та його друзі продовжували грати для себе, а іноді навіть і виступали для широкої публіки.

Та скоро настав час обирати майбутню професію. У 1982 році Андрій зробив вибір у користь свого захоплення та вступив до Політехнічого технікуму зв’язку в Києві (зараз він називається Київський коледж зв’язку). Там він здобув більше досвіду у цій справі, навчився тому, що не розказували в школі. «Прийшло набагато глибше розуміння тонкощів цього процесу. У мене було багато практики». На другому курсі студент та радіоаматор пішов працювати до Лабораторії телебачення та попутно грав в ансамблі при технікумі. Загалом, техніка, яка була йому цікава, оточувала юнака зі всіх сторін, а тема конструювання подібних пристроїв поглинала його ще більше.
За весь цей час Андрій Михайлович зробив не один підсилювач та резистор, зібрав навіть електронну гітару. Своєю гордістю він вважає ламповий підсилювач. Що таке саме ламповий підсилювач і чим він цінується? Ми вирішили запитати у нашого героя.

«З ламповим підсилювачем звук в гітари якийсь просто тепліший, більш живий. Кожен досвідчений музикант про це знає… І, взагалі, гітаристи знають, що хороший ламповий підсилювач – це не розкіш, а необхідне доповнення інструменту, яке розкриває звукове коливання струн і підсилює красу музичного твору», – захоплююче розповідає Андрій.
«Це, можна сказати, навіть творчий процес. Ні один із підсилювачів чи інших пристроїв не схожий на попередні. Кожен відрізняється! Коли ти тільки починаєш робити, бачиш попереду ціль. І дуже цікаво до неї йти, придумувати, як зробити той чи інший ефект, що додати тут чи там. Це насправді захоплює!», – так каже про свою справу чоловік.

Взагалі, коли Андрій Савран говорить про своє захоплення, видно наскільки сильно йому це подобається. Він не томиться розповідати, кожного разу пригадує нові й нові деталі, розмова йде легко, бо герою дійсно цікаво те, чим він живе. І це чудесно – бачити, як хтось живе тим, що любить.

Зараз Андрій Михайлович працює над ресивером ( підсилювач та радіоприймач в одному корпусі). Каже, що попереду ще багато планів, а також додає, що постійно читає про новинки в цій сфері, дивиться відео-уроки в інтернеті та бажає й далі вдосконалюватися.
«Вік живи – вік учись» – прислів’я, яке точно характеризує цю діяльність, а також загалом правильний підхід до будь-якого діла.

Бажаємо Андрію натхнення, запалу та нових ідей! А всім читачам нашого видання – гарного дня та чудового настрою!

Джерело: Макарів Діловий