Казки Старої Українки: "могила половецької княжни"

Я дуже іронічно ставлюся до фольклору як методу пізнання реальності. Відтак, відділяю закладені до нього домисли від потенційного фактажу. Втім, це красиво, всі ці легенди Обухівського краю, сьогодні переважно забуті.

Разом з тим, інформація є і з нею треба щось робити за принципом «перукаря»: не можеш постригти – хоча би причеши.

Цей переказ був остаточно сформований наприкінці 1960-х під час будівництва Трипільської ТЕС на території, котру ми в робочому варіанті називатимемо «Старою Українкою».

Інформація надана громадянином Ж. (спогади). Первинний аналіз здійснено мною і Ded Habar з межах міждисциплінарного проекту «Легенди Обухівського краю».

Отже, за свідченням інформатора (котрий, втім, посилається на власне свідків події), ситуація наступна:

• В цьому районі («Старої Українки, прим. авт.) ще в 1960-х було старе кладовище.
• В одному з місць, ймовірно, цього кладовища, під час будівництва ТЕС з траншеї викидало дуже багато кісток і черепів.
• Крім того, під час копки ескаватор зачепив ковшом і витягнув дуже незвичну труну.
• Вона була зроблена з цільного стовбура дуба і не мала віка («кришки» домовини). Відкривалася, що не зразу зрозуміли, зсувом вздовж пазів, як «пенал» (цитата).
• Зверху було покривало, під ним жіноча мумія (не кістяк!) з чорним волоссям. Багато прикрас, в тому числі золото. Буси і тд.
• Народ, котрий підійшов, хотів трохи розтягнути, але Філоненко (бібліотекар) не дав.
• За його вказівками тут же викопали яму і закопали труну назад (місце зафіксоване).
• ДО ЦЬОГО по Старій Українці вже ходила легенда, шо тут десь похована «княжна» якихось кочівників (половців, печенігів чи інших).
• Сюди приїздили студенти на практику і тд і один з них зі старої сухої верби вирізав фігуру цієї «княжни» (по пояс). І вона довго стояла там. Потім десь ділася.
• І та, котру викопали ЗГОДОМ ніби була її людською подобою.

ЩО ТУТ НЕ ТАК?

• ПОСЛІДОВНІСТЬ. Яким чином могла існувати легенда про шось, чого, умовно, не бачили, 800 років? Не могла. А значить, швидше за все до цього просто знаходили шось подібне. Знайшли – зафіксували – призабули – знову знайшли.
  Ну і фігура, котру вирізав студент. Здається, це міг бути або прототип «половецької баби» або? Або є ше 1 варіант. Половці на похоронах використовували дерев’яну фігуру, подобу покійника. Може її просто знайшли, не різали?
  Припущення: могильник міг бути не 1. Фігуру могли знайти.
• МІСЦЕ. На карті 1924 і карті-схемі того самого Філоненка є кладовище в районі хутора Шиловаха. Може, це воно? А може і ні.
  Припущення: з очевидного – захоронення в дубі було нижче умовно сучасних могил, оскільки до нього дійшли лише за допомогою ковша.
• ТРУНА. Наскільки я розумію, половці, печеніги і клобуки дійсно ховали у колодах. Ще є вираз «саркофаг». Може в цьому випадку колода це форма, а саркофаг – принцип «пенальності»?
  Припущення: так чи інакше, це вагома ознака з тих, до котрих можна дотягнутися через пелену часу.
• НЕБІЖЧИЦЯ. Тут цікавіше. Останнім часом я все частіше зустрічаюся з переказами, де фігурують трактористи. В більшості випадків вони «безпомилково» атрибутують знахідку на рівні доктора наук (іронія, сарказм, гротеск). Відтак, я дуже критично ставлюся до самого терміну «княжна», котрий став можливим з огляду на нібито багатий антураж труни. Крім того, спочатку я подумав, що небіжчиця цілком могла бути небіжчиком. Чому? Все просто.
  Припущення: все-таки, мабуть, жінка.
• БИТВА НА СТУГНІ. Десь тут (переправа на Стугні) в 1093 році загинув князь Ростислав. І тут я просто склав докупи дуже грубий пазл. 1. Є битва з половцями 2. Є труна ймовірного кочівника 3. Є брід (переправа) на Стугні біля Трипілля в районі С. Українки, як і стверджують літописи. 4. Недалеко від цієї переправи-броду – «могила княжни». Загинув – поховали. Все сходиться. Втім, є кілька «але». Головне – це дійсно могла бути жінка (я так розумію, їх теж ховали за схожою процедурою, втім, я не орієнтуюся в її статусі в тодішнього половецькому суспільстві).
  Припущення: проста відповідь – спокуслива, але не завжди правильна і потрапити сюди вона чи він міг в інший час, спосіб, з іншого народу.

***

Отже, моя версія того як це МОГЛО БУТИ.

• Місцевість ця дуже цікава. Ймовірно, шось схоже тут вже знаходили. Можливо до Другої Світової були якісь археологи, але, так чи інакше слово «кочівники» місцеві не лише знали, але і оперували терміном «княжна».
• Одним з моментів фіксації стали якісь студенти, можливо з практики чи якоїсь арх. експедиції, котрі по-п’яні чи по приколу вирізали те, шо перед цим викопали. В сумі це створило «тіло легенди».
• Згодом, вже через покоління, після війни екскаватор вивернув щось дуже схоже і як водиться у таких випадках – легенда «ожила», всі почали шось згадувати, ніби-таке колись було вже.

ГІПОТЕЗА:

• Наскільки я розумію, всі ці таваріщі печеніги-половці-торки тусили дещо південніше, умовно в Південному Пороссі, в той час як наше, умовно – Північне.
• Разом з тим хтось, колись, якось помер і був похований тут.
• Хто, як, де і чому – ми не знаємо.
• Але, переказ і не повинен відповідати на це питання.
• Це можуть зробити лише розкопки.
  Колись.

***

Зображення «принцеси» ілюстративне, натягнуте, ситуативне.

• Село Українка чи хутір Миколенки: що за берег на світлині?

• Хутір Гуренівка, млин, Стугна і баштани на піску

• Фата-моргана на Стугні або де дівся млин-привид з хутора

Source link