Капеланський патруль

Капеланське служіння особливо важливим є у наші нелегкі часи. Адже духовно-моральної та психологічної підтримки потребують не лише військові, а й працівники правоохоронних структур. Про діяльність капеланського патруля «Вістям» розповіли Дмитро Лавриненко, керівник громадського формування «Капеланський патруль – Київ», Микита Юхименко, військовий капелан, а також капелани Денис Пільтяй та Антон Вахтуров.

Допомога правоохоронцям

За словами Дмитра Лавриненка, громадське формування «Капеланський патруль» розпочало свою роботу у листопаді 2018 року в Маріуполі як пілотний проект управління патрульної поліції Донецької області. Ключовими напрямками діяльності капеланів було визначено морально-психологічну підтримку особового складу управління, допомогу правоохоронцям у роботі з потерпілими та кривдниками, проведення спільних соціальних проектів з місцевими громадами, налагодження відносин з міжнародними партнерами.

Згодом капелани були запрошені в інші регіони та правоохоронні підрозділи України. Позитивний досвід капеланської служби надихнув сотні служителів церков пройти навчання та створювати помісні капеланські осередки, які піднімають довіру та посилюють взаємодію між правоохоронцями та місцевими громадами.

«На сьогодні капеланський патруль працює майже у всіх регіонах України, — розповідає Дмитро Лавриненко. — Запускається робота на Івано-Франківщині, у Львові, Волинській області, а також вже працюємо в Одеській, Харківській, Донецькій (частині, підконтрольній Україні), Луганській, Дніпропетровській, Кіровоградській, Вінницькій, Хмельницькій, Рівненській, Київській, Житомирській, Сумській та Чернігівській областях. Крім того, за кордоном маємо роботу капеланського патруля у США, а також плануємо відкриття служіння у Польщі».

За словами Дмитра Лавриненка, капеланське служіння — це унікальна міжнародна та міжконфесійна платформа для надання морально-психологічної та духовної підтримки працівникам правоохоронних підрозділів Національної поліції, управління ювенальної превенції, Служби судової охорони, Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини, ДСНС та членам їх родин, допомога в роботі з потерпілими та кривдниками, проведення спільних соціальних проектів з місцевими громадами. До того ж у поліції важка служба, оскільки в суспільстві їх часто не сприймають як захист, а капелани є тонкою «синьою лінією» між суспільством та правоохоронцями.

«Ми займаємося з поліцією. Проте не відділяємося від військового капеланства. Тому що, наприклад, з Микитою займаємося військовим капеланством також, — зауважує Дмитро Лавриненко. — Ми бачимо на сьогодні у цьому потребу, тому це робимо. Ми максимально приділяємо час для служіння правоохоронцям в тих областях, де займаємося. І у нас є виїзди до військових у бригади, де підтримуємо наших захисників».

Від IV століття до сьогодення

Загалом, походження слова «капелан» відносять до IV століття, коли святий Мартин з міста Тура, будучи молодим офіцером, побачив жебрака, який потребував допомоги та не мав вбрання, щоб прикритися від холоду. Тоді священник розірвав надвоє свою солдатську накидку (капу) і одну половину віддав жебракові. Тієї ж ночі цей жебрак явився йому уві сні і сказав, що він — Ісус Христос. Після цього друга половина капи святого Мартина стала предметом вшанування у французькій армії. Для неї був створений похідний храм, який назвали «капелою», а священика, який служив у цьому храмі, почали називати «капелан».

«У 742 або 743 році у місті Регенсбурзі (Німеччина) на першому східно-франкському соборі було ухвалено рішення про участь священників у військовій службі, проте із застереженням про заборону носіння ними зброї і безпосередньої участі в бойових діях. З того часу й донині капелани є у більшості армій світу, а їхній правовий статус був закріплений не тільки у внутрішньодержавних, а й у міжнародних законах, — розповідає Дмитро Лавриненко. — На сьогодні капелан — це людина, яка довгий час виховувалася в церковній громаді, несла там служіння, достатньо виросла для того, щоб розуміти, що має змогу допомагати іншим людям і робить це. Це людина, яка має духовну освіту та досвід служіння людям, адже в церковних громадах досить поширене служіння людям».

Служіння присутності

«Наша допомога правоохоронцям — це бути поруч, бути присутнім під час служби, — розповідає Дмитро Лавриненко. — Ми для них як допомога. Наприклад, у поліції працюють дівчата, і якщо вони приїздять на виклик по домашньому насильству, а там агресивна людина в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, вони не можуть з ним навіть діалог вести. Звісно, присутність у цей час додатково двох капеланів спрощує спілкування. Тобто поліцейський іде робити свою роботу, а ми в цей час із ним поруч. Але якщо потрібна допомога, ми можемо її надати. Наприклад, якщо на поліцейського йде напад кривдником у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, правоохоронець може нас попросити допомогти».

Ювенальна поліція

Підписаний меморандум про співпрацю капеланського патруля та управління ювенальної превенції України. І йде співпраця з ними в різних напрямках. Наприклад, сім’ї, до яких вони виїжджають, капеланський патруль по можливості забезпечує гуманітарною допомогою, продуктовими наборами, іграшками для дітей, подарунками, одягом та взуттям. Для цього капелани знаходять спонсорів або ж за бажанням використовують свої власні кошти.

«Нещодавно поліцейські Київщини відвідали сім’ї Бориспільської громади, — розповідає Антон Вахтуров. — Ювенальні інспектори Бориспільського управління поліції Київщини спільно з нами, капеланами, завітали до родин із дітьми, які опинились у складних життєвих обставинах. Було передано жителям громади речі першої необхідності, продуктові набори та іграшки для малечі.

Наша задача — знаходитися поруч з поліцейськими. В таких виїздах по селах ми є моральною підтримкою для поліцейських».

Капелан не зовсім волонтер, це більше про поклик серця допомагати людям в будь-який час. Адже капелан — це служіння людям, які потребують допомоги.

Військові капелани

«На сьогодні діє закон України «Про військове капеланство». Він регулює відносини у сфері реалізації конституційного права на свободу світогляду та віросповідання військовослужбовців Збройних сил України, Національної гвардії України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної прикордонної служби України, а також визначає правові та організаційні засади і принципи діяльності Служби військового капеланства, — розповідає Дмитро Лавриненко. — І наші побратими-колеги несуть службу в ЗСУ військовими капеланами. Наприклад, є бригада «Лють», де в лавах ЗСУ боронять нашу країну поліцейські. Один із наших капеланів несе там служіння.

Якщо йти за межі капеланського патруля, то сьогодні наша церква, яка знаходиться в Києві, має 12 штатних капеланів, які офіційно несуть служіння в ЗСУ на посадах офіцерів, військових капеланів.

Військовий капелан — це людина, яка підтримує військового. Коли, можливо, потрібно віч-на віч з людиною поговорити. Проте є правило: якщо капелан знає, що є загроза чиємусь життю, наприклад, людина повідомляє, що планує покінчити життя самогубством або вбити когось із людей, капелан повинен про це доповісти командуванню. Є, звісно, тайна сповіді, але є етика служіння, яка зобов’язує зберегти життя».

«Гасло капелана — бути поруч, це служіння присутності. Ти підтримуєш людину у його такій тяжкій праці захисту країни, — доповнює Микита Юхименко. — Так, нещодавно ми їздили в госпіталь з капеланами. Відвідували госпіталь в Ірпені. Я починав знайомство з військовим капеланством саме через госпіталі. Це було в 2017 році. Коли приїжджаєш, ти повинен бачити біль цих хлопців. Не вказувати на їх немічі, не з’ясовувати, чому це сталося, а просто бути поруч, допомогти, відволікти від болі. Для капелана важлива практика поїздок на фронт. Тоді й у госпіталі буде розмова з пораненими на одній мові. Теорія про те, як там на нулі, не допоможе, ти повинен це сам бачити, прожити це, щоб підтримати людину в госпіталі. В госпіталі ми просто розмовляли, обіймали воїнів, згадували родини, дітей, молилися. Приносили фрукти чи щось інше».

Навчання капеланів

Існує капеланська академія, де проходять навчання майбутні капелани. Вони знайомляться зі служінням у правоохоронних органах, щоб розуміти, якої допомоги сьогодні потребує правоохоронець. На сьогодні правоохоронці потребують допомогу у моральному забезпеченні. Тому з ними найбільше працює капелан з морально-психологічною, духовною підтримкою. Адже духовність — невід’ємна частина людини.

Навчальна програма реалізується громадським формуванням «Капеланський патруль» за участю представників Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції України, Служби судової охорони, Департаменту виконання кримінальних покарань та Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в партнерстві із міжнародною організацією ICPC (International Conference of Police Chaplain), яка працює більше 50-ти років в сфері правоохоронного капеланства Сполучених Штатів Америки.

«Основне навчання капелана — це виховання капелана в церкві. Звісно, капеланами можуть бути і християни, і мусульмани, й іудеї, адже це міжконфесійне служіння.

У нас є своя капеланська академія, де ми навчаємо капеланів, — розповідає Дмитро Лавриненко. — Інформаційно-ознайомче навчання йде близько 3-х місяців. Це відбувається онлайн. Головна вимога до майбутнього капелана — бути членом релігійної громади.

Останній потік випускників у нас склав близько 90 осіб. На сьогодні маємо шостий потік навчання, де виявили бажання навчатися 320 осіб.

Головний критерій якості відбору полягає у тому, щоб у людини було розуміння та практика служіння людям. Також є обов’язковою рекомендація від пастора, священника, який опікується цією громадою, а також ще двох служителів церкви.

Кожні два роки капелани проходять переатестацію. Тобто потрібно надати рекомендацію від пастора, рекомендацію з департаменту поліції, що я дійсно та людина, з якою співпрацює департамент. І, звісно, аналіз мого служіння, чи бачу я помилки, чи буду їх виправляти та як саме».

За словами Дениса Пільтяя, після навчання в академії змінилося розуміння служіння людям. Особливо корисними були заняття з психологами, які пояснювали специфіку поведінки людини з посттравматичним синдромом та пояснювали, як капелан може допомогти таким людям.

«Ми з Микитою проходили навчання за програмою ICPC, яка працює більше 50-ти років в сфері правоохоронного капеланства США. Це дуже потужний курс. У навчанні нашої академії також є частини уроків ICPC, — розповідає Дмитро Лавриненко. — Ми вивчаємо досвід капеланства Сполучених Штатів. Наприклад, в США саме капелан сповіщає родину про загибель поліцейського та проводить церемонію поховання як священник. Так проявляється повага до загиблого та його родини. Є багато прикладів, які, можливо, наша країна також перейматиме як ефективний досвід капеланського служіння».

Співпраця

«Місія капелана — бути поруч поліцейського та військового. Нам важливо допомагати правоохоронцям у їх нелегкій праці, — розповідає Дмитро Лавриненко. — Ми професійно займаємося тімбілдингом (заходами по побудові та згуртуванню команди) для правоохоронців. Ми активуємо в них навички командної роботи. Так вони починають більше товаришувати, краще знайомляться один з одним. Додатково для всіх курсантів поліцейської академії в місті Рівне ми проводимо такі командоутворюючі заходи.

Серед іншого проводили заходи в селі Мартусівка для працівників колонії. Наприклад, змагання з жиму штанги лежачи. Ці змагання проводив чемпіон світу з пауерліфтингу Олександр Кучер, який також є капеланом.

Ми в деяких громадах співпрацюємо з офіцерами громади — там, де вони є.

Ми підписуємо зі службами, з якими співпрацюємо, меморандум. Все відбувається офіційно.

В 2023 році ми підписали меморандум з пробацією Києва та Київської області. Робимо з ними спільні виїзди до клієнтів пробації (людей, які відбувають умовний термін покарання за скоєний злочин). Працюємо у Вишгородському районі, Бучанському та Бориспільському.

Також активно ведеться робота по протидії домашньому насильству. Працівники ювенальної превенції разом з капеланами надають допомогу родинам, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Я є учасником проекту кризової комунікації, яке запускає Міноборони. На сьогодні ми набираємо 100 людей, щоб навчити їх кризовій комунікації як менторів для виїздів на виклики з домашнього насильства за участі ветеранів війни. В цей проект ми набираємо тільки капеланів і тільки ветеранів. Це люди, які розуміють ситуацію, тільки ветеран стикався з такою ситуацією. На сьогодні в нас вже є капелани-ветерани.

А ще поліція запрошує нас на виїзди до дітей, які порушують спокій. В школах Києва ми проводим таку практику. Якщо буде запит і в Борисполі, долучимося до такої роботи».

Якщо говорити про капеланський патруль у Бориспільській громаді, наразі в Борисполі маємо два капелана — це Денис Пільтяй та Антон Вахтуров. А планується, що загалом їх буде десять.

Підтримка правоохоронців та військових

«Капеланство — це служіння людям, які потребують допомоги. Існують правила етики капеланського патруля — ми не пропагуємо релігію. Тільки якщо у людини виникне бажання, якщо вона особисто потребує підтримки, молитов, то ми це надаємо. Це стосується роботи капеланського патруля з правоохоронними структурами.

На сьогодні капелани для правоохоронців працюють на добровільних засадах. В ЗСУ є капелани, які також працюють на добровільних засадах, а є й такі, які займають офіційну посаду. І якщо мова йде про військового капелана — там духовна та молитовна підтримка обов’язкова. Військове капеланство маємо в країні з 2014 року. А поліцейське капеланство — лише п’ять років. І тільки останні два роки воно набирає сили та обертів. Маємо надію, що зовсім скоро, через рік-два, поліцейські будуть самі звертатися за капеланською особистою підтримкою. І ми з радістю надаватимемо їм таку допомогу», — підсумував розмову Дмитро Лавриненко.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама