громадські слухання та рішення більшості (відео) — ITV

Долю братської могили в центрі Ірпеня визначила громадськість. Йдеться про меморіал, присвячений героям Другої світової війни. Відповідно до законодавства про декомунізацію та деколонізацію, об’єкт із радянською символікою мають демонтувати до кінця 2026 року.

Втім, ситуація у цьому випадку неоднозначна. Під меморіалом поховані оборонці Ірпеня часів Другої світової війни. Більшість із них — невідомі. І саме тому питання демонтажу переросло в ширшу дискусію про пам’ять, гідність і відповідальність перед загиблими.

Щоб почути позиції фахівців і мешканців, в Ірпені провели громадські слухання.

Юлія Осінська, заступниця Ірпінського міського голови:

«Ми маємо дуже шанобливо ставитися до памʼяті воїнів, які загинули тоді в Другій світовій війні, захищаючи рідну землю. Чому? Тому що, можливо, так само через 50, 80, 100 років наші нащадки будуть ставитися до памʼяті про воїнів, які зараз гинуть, захищаючи нашу землю. Тому нищити, ламати, забувати не маємо права».

Перед громадою постали два можливі сценарії. Перший — залишити поховання на місці та створити новий меморіальний комплекс без радянської символіки. Другий — провести ексгумацію, перепоховати останки на кладовищі та вже тоді вирішувати, яким буде майбутній простір.

До обговорення долучилося понад три десятки небайдужих містян.

Євгенія Антонюк, начальниця відділу культури, національностей та релігій ІМР:

«Ми дякуємо вам, що ви знайшли час і можливість сьогодні, в суботу, прийти до нас. Адже нам важлива думка кожного. Сьогодні до нас запрошено ряд фахівців. Передусім дамо можливість виступити їм, потім вам задати, на які кожен хотів би отримати відповідь».

Серед запрошених експертів — керівник Центру прав людини та меморіалізації війни Київської школи економіки Антон Дробович.

Антон Дробович, керівник центру прав людини та меморіалізації війни Київської школи економіки:

«У радянському союзі була така практика влаштовувати місця поховань у самій центральній частині міст. Це дивна практика. У неї є відповідні європейські традиції. Але з точки зору сучасних міських просторів така практика викликає багато різних питань».

З такою радянською практикою зіткнулися і у Вінниці.

Олександр Федоришен, директор музею Вінниці:

«У нас так само у центрі міста, недалеко від міськради, знаходився цвинтар більший за площею. Так само це було місце масових гулянь свого часу. Недалеко ялинку новорічну ставили, і фактично вінничани, я маленьким хлопчиком бігав між цих могил».

Після перепоховання там створили новий меморіал, зберігши пам’ять про загиблих та відокремивши місце від повсякденного життя.

Юрій Легун, директор державного архіву Вінницької області:

«У Вінниці існує територія на історичному кладовищі, яка йменувалася «Меморіал Визволення», де були поховані воїни під час Другої світової війни, які звільняли терени області. І близько 4000 військових там захоронені уже. Ця територія була обладнана відповідними елементами памʼяті».

Своїм досвідом поділився і Радіон Гамзаєв, гендиректор підприємства «Пам’ять і Слава».

Радіон Гамзаєв, генеральний директор підприємства «Пам’ять і Слава»:

«Усі поховані мають бути на кладовищі. Є така тенденція у Європі, у Німеччині. Ви можете поставити памʼятний знак. Просто, що тут була братська могила, або що ці люди перепоховані на кладовищі. Ви можете прийти і покласти квіти».

Після виступів експертів слово взяла громада. Думки різнилися.

Анатолій Зборовський, мешканець Ірпеня:

«Якщо могила буде перенесена, то що там буде на цьому місці? Щоб ми приймали рішення скажімо тут, що це буде сквер, щось інше».

Ольга, мешканка Ірпеня:

«Я солідарна з тим, щоб не допустити забудови. Але я не можу погодитися з тим, щоб залишити братську могилу. Мертві мають бути на цвинтарі».

Микита Шатілін, депутат ІМР, начальник управління з питань ветеранської політики:

«Ми не знаємо, скільки ще нашій країні жити у війні. Чи рік, чи 10 років, чи нащадки, наші сини теж мають воювати. Але я знаю точно, що ми маємо бути до цього готові. І ми, і наші діти, і все суспільство. Тому можемо переносити, але я думаю, що це не є доцільним. Треба вирішувати це питання зараз».

Після обговорення перейшли до голосування. 17 мешканців виступили проти ексгумації та перепоховання. А 11 – підтримали перенесення. Тож більшість присутніх проголосували за збереження поховання на місці та створення нового меморіального комплексу без радянської символіки.

Софія Мартинюк, керівниця сектору з питань меморіалізації ІМР:

«Щодо того, як облаштувати це місце з гідною памʼяттю про учасників Другої світової війни, це уже окреме питання. Будемо напрацьовувати його. Сподіваюся, що спільно з громадою, щоб це було гідне місце памʼяті».